Ухвала суду № 15591526, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року м. КиївК-24282/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року

у справі № 2-а-13396/08

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року, позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області (далі відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002251540/0 від 13 червня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Сніжнеантрацит»витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит»з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість нарахованих 03 березня 2008 року та сплачених за період з 07 травня 2008 року по 28 травня 2008 року, з податку на прибуток за період 3 04 січня 2008 року по 20 травня 2008 року, із збору на геологорозвідувальні роботи за період з 19 лютого 2007 року по 27 травня 2008 року, із збору за забруднення навколишнього середовища за період з 19 лютого 2008 року по 23 квітня 2008 року та по платі за землю за період з 04 січня 2007 року 06 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 438/15-31906124 від 10 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002251540/0 від 13 червня 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 33002,05 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у звязку з порушенням граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем прийнято Рішення № 25/24 від 31 серпня 2007 року, яким надано ДП «Сніжнеантрацит»розстрочення сплати податкового боргу з податку на прибуток під проценти.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин; далі Інструкція) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач платіжними дорученнями, які містять призначення платежу, сплатив податкові зобовязання, що визначені відповідно до Рішення № 25/24 від 31 серпня 2007 року про розстрочку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідач неправомірно розподілив сплачену за Рішенням № 25/24 від 31 серпня 2007 року суму податку на прибуток в рахунок сплати податкового зобовязання згідно декларації за 11 місяців 2007 року та нарахував при цьому штрафні (фінансові) санкції.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко