Постанова № 15590573, 11.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-15218/10/1/0170

11.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Курапової З.І. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

за участю сторін:

представника позивача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 17.06.10

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 27.01.11 у справі № 2а-15218/10/1/0170

за позовом Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-в, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна" (вул. Леніна, 20, смт. Орджонікідзе, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98184)

третя особа:

КП "Орджонікідзе" (вул. Бондаренко, 12, смт. Орджонікідзе, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98184)

про стягнення дебіторської заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у задоволенні позову Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим до Відкритого акціонерного товариства «Бухта Двуякірна», третя особа КП «Орджонікідзе»про стягнення дебіторської заборгованості відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Проте, неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає судовому розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників відповідача та третьої особи, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст..195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Комунальне підприємство «Орджонікідзе»має узгоджену податкову заборгованість, яка станом на 04.11.2010 складала 241129,30грн. Для погашення податкового боргу податковим органом були здійснені певні заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон №2181), які не призвели до його погашення.

Так, податковим органом були складені і надіслані боржнику перша та друга податкові вимоги від 08.01.2008 №1/27 та від 15.02.2008 № 2/141, отримані боржником 16.01.2008 та 22.02.2008 відповідно.

Прийнято рішення №1 від 12.03.2008 року про стягнення коштів та продаж активів платника податків - КП «Орджонікідзе»в рахунок погашення його податкового боргу.

Складено акт опису активів від 17.03.2008 року за № 2, на які поширюється право податкової застави, а саме: каналізаційної насосної КП «Орджонікідзе», залишковою балансовою вартістю 62630,91 гривень.

Але, враховуючи, що дане майно є цілісним майновим комплексом комунального підприємства, яке не підлягає приватизації, і відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону №2181 не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, тобто не підлягає реалізації, позивач звернувся до власника боржника Орджонікідзівської селищної ради з пропозицією щодо погашення КП «Орджонікідзе»податкового боргу, про що свідчать листи вих.№3/96/9/24-01 від 28.09.2009 року, №9988/10/24-01 від 07.12.2009 року, № 332/10/24-01 від 25.01.2010 року, № 1133/9/24-01 від 28.04.2010 року.

Відповідно до п.7.4. ст..7 Закону №2181 податковим органом прийнято рішення від 20.10.2008 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, відповідно до якого податковим органом у звязку з непогашенням КП «Орджонікідзе»податкового боргу і неможливості продажу його активів, додатковим джерелом погашення податкового боргу визначено всі види дебіторської заборгованості КП «Орджонікідзе».

20.10.2010 року Феодосійською МДПІ складено та надіслано боржнику повідомлення про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу.

27.10.2010 року між КП «Орджонікідзе»та Феодосійською МДПІ укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, відповідно до умов якого платник податків передав податковому органу свої права по стягненню з контрагента ВАТ «Бухта Двуякірна»дебіторської заборгованості. У підтвердження наявності дебіторської заборгованості платником до договору передано податковому органу договір №9 від 20.02.2007 з надання комунальних послуг з вивезення сміття та побутових відходів, укладений на умовах мовчазної згоди сторін щодо його пролонгації, акт звірки розрахунків від 01.09.2010. за надані послуги.

Також Феодосійською МДПІ здійснено опис активів, на які поширюється право податкової застави, а саме: дебіторської заборгованості ВАТ «Бухта Двуякірна»в розмірі 29990,74 гривень, про що складено відповідний акт за №9 від 27.10.2010, який затверджено заступником начальника ФДМПІ.

Дані активи платника податків були передані у податкову заставу, яка згідно витягу №29019205 від 28.10.2010 зареєстрована у відповідному Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

02.11.2010 року Феодосійською МДПІ директору ВАТ «Бухта Двуякірна»направлено листа за вих.№ 3411/10/24-1, в якому податковий орган повідомив про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу та необхідність перерахування кредиторської заборгованості перед КП «Орджонікідзе»в розмірі 29990,74 гривень на розподільчий рахунок ФО Держказначейства.

У звязку з нездійсненням ВАТ «Бухта Двуякірна»заходів щодо перерахування кредиторської заборгованості в розмірі 29990,74 гривень позивач звернувся з позовом до суду про її стягнення.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції послався на ті обставини, що податковим органом не вичерпано усіх заходів щодо погашення податкового боргу, передбачених ст.11 Закону України №2181 відносно боржника - комунального підприємства, що виключає можливість застосування додаткових джерел погашення податкового боргу такого платника, зокрема стягнення дебіторської заборгованості. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що такий порядок застосування додаткових джерел погашення податкового боргу взагалі не застосовується для комунальних підприємств, оскільки регламентується окремою нормою ст.11 Закону №2181. Крім того суд послався на те, що факт наявності дебіторської заборгованості не доведений позивачем, а уклавши договір про переведення боргу податковий орган фактично списав податкову заборгованість, що перешкоджає стягненню цього боргу з дебітора, так як одночасно у податкового органу не може бути два боржника на одну й ту суму боргу.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу погашення податкового боргу комунального підприємства за рахунок використання додаткових джерел його погашення і регулюються діючим на час їх виникнення Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон №2181).

Статтею 11 цього Закону визначено порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, який передбачає продаж активів такого платника податків, які не входять до цілісного майнового комплексу; уразі недостатності коштів отриманих від продажу - обовязок звернення податкового органу до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року; у разі коли зазначений орган не прийме такого рішення податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності; у разі недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу - податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо: надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків; реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом; ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

За диспозицією вказаної статті вбачається, що всі ці положення мають застосовуватись податковим органом якщо сума коштів, отримана від продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів.

В даному випадку в боржника відсутнє майно, яке може бути реалізоване податковим органом в порядку ст.11 Закону №2181. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції щодо не вчинення податковим органом обовязкових дій, які мають передувати рішенню про застосування додаткових джерел погашення податкового боргу.

Судова колегія зазначає, що статтею 11 Закону №2181 встановлені особливі вимоги, що предявляються для погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, та особливий перелік дій податкового органу, які можуть учинятися в процесі реалізації активів такого платника податків.

Водночас у частині, що не врегульована статтею 11 Закону України №2181, застосуванню підлягають загальні норми цього Закону щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону N 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу.

Перелік додаткових джерел, за рахунок яких податковим органам надано можливість погашати борги платників податків, визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону N 2181.

При цьому, Закон не передбачає обмежень чи особливих умов застосування додаткових джерел погашення податкового боргу з розподілом на комунальні підприємства та інших платників податків або заборону їх застосування щодо комунальних підприємств.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції щодо не поширення порядку застосування додаткових джерел погашення податкового боргу на комунальні підприємства.

Пункт 7.4 статті 7 Закону №2181 до додаткових джерел погашення податкового боргу відносить суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними (дебіторська заборгованість).

З метою практичної реалізації положень пункту 7.4 статті 7 Закону №2181 ДПА України був затверджений наказ від 19.09.2003 №439 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення" (далі - Порядок N 439), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2003 р. за №926/8247 (із змінами і доповненнями, внесениминаказом ДПА Українивід 12.08.2009 №434), який втратив чинність у звязку з прийняттям нового Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1040 (далі - Порядок №1040), зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1435/18730 від 30.12.2010, який прийнятий з метою реалізації пунктів 87.5, 87.6 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду з даним позовом діяв Порядок №439, відповідно до якого при недостатності коштів, отриманих від продажу самостійно залучених джерел сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу, або неможливості їх продажу, може бути прийняте рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, зокрема щодо реалізації дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.

Пунктом 1.3. Порядку №439 передбачено, що залучення додаткових джерел погашення податкового боргу здійснюється на підставі рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, підписаного керівником органу стягнення - податкового органу (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 4.2 Порядку №439 передбачено, що визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення).

Опис дебіторської заборгованості здійснюється за первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка відображається у бухгалтерському обліку платника податків, без проведення незалежної оцінки (пункт 4.3 Порядку №439).

Переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом. Платник податків передає податковому органу всі документи, що свідчать про право вимоги і відповідає за недійсність переданої йому вимоги (пункти 4.5, 4.6 Порядку).

Враховуючи вищенаведене, а також виходячи із специфіки дебіторської заборгованості (сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату), у випадку неможливості продажу майна підприємства - боржника, керівником податкового органу, або його заступником може бути прийнято рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, в тому числі і за рахунок дебіторської заборгованості.

Матеріали справи свідчать, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією дотримано вимоги цього Порядку щодо залучення дебіторської заборгованості ВАТ «Бухта Двуякірна»перед платником податків КП «Орджонікідзе»на певну дату 01.09.2010 у якості додаткового джерела погашення податкового боргу такого платника.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту виникнення дебіторської заборгованості не відповідають обставинам справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Суд першої інстанції дійшов невірних висновків про те, що укладення договору про переведення права на отримання суми дебіторської заборгованості свідчить про наявність одночасно двох боржників на одну й ту ж суму боргу, у звязку з чим не може бути стягнено борг з дебітора судом не було враховано положень Порядку №439, які також містяться і у новому Порядку №1040, які визначають, що до моменту стягнення у судовому порядку дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, і до цього моменту платежі продовжують надходити на рахунки такого платника податків.

Право податкового органу на стягнення дебіторської заборгованості безпосередньо в судовому порядку шляхом звернення до суду з відповідним позовом передбачено пунктом 4.15 Порядку №439. Аналогічні положення містить пункт 95.22 Податкового кодексу України, а також пункт 3.10 діючого на даний час Порядку №1040.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відсутності права податкового органу на залучення додаткових джерел погашення податкового боргу відносно боржника комунального підприємства. Також не ґрунтуються на законі висновки суду про фактичне списання податкової заборгованості укладенням договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, оскільки права на списання податкової заборгованості при укладенні такого договору норми Закону № 2181 та Порядку № 439 не предоставляють.

Аналізуючи наведені законодавчі норми, позовні вимоги позивача законні та обґрунтовані.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 202 КАС України невідповідність висновків суду обставигами справи та прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення по справі.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.4 ч.1ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.11 у справі № 2а-15218/10/1/0170 скасувати.

3.Прийняти нове рішення по справі.

Позовні вимоги Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим - задовольнити

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна" (ЗКПО 14312513, м.Феодосія, смт.Орджонікідзе, вул..Леніна, 20) на користь Державного бюджету міста Феодосії (р/р № 34122999700024, МФО 824026, код 24043468, призначення платежу - Державний бюджет м. Феодосія) дебіторську заборгованість у сумі 29990,74грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2011 року.

Головуючий суддяпідписА.В.Привалова

Судді підпис З.І.Курапова підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова