Ухвала суду № 15585518, 18.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. Справа № 55539/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009р. у адміністративній справі за позовом Виробничо-комерційної фірми «Інтегро» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Луцької обєднаної державної податкової інспекції і Головного управління Державного казначейства України у Волинській обл. про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.03.2009р. позивач Виробничо-комерційна фірма «Інтегро» у формі товариства з обмеженою відповідальністю /ВКФ ТзОВ/ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень до позовної заяви, просив стягнути на його користь з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування за червень-липень 2008 року в загальному розмірі 485705 грн., а також судові витрати у розмірі 1700 грн. (а.с.3-6, 50).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009р. заявлений позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВКФ ТзОВ «Інтегро» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за червень-липень 2008 року в розмірі 485705 грн., а також судові витрати у розмірі 1700 грн. сплаченого судового збору (а.с.60-64).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Луцька обєднана державна податкова інспекція /ОДПІ/, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.69-71).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 03.11.2008р. та 22.05.2009р. документально підтверджені до відшкодування позивачу суми ПДВ у розмірі 327025 грн. та 158680 грн., останні включені податковим органом до реєстру про відшкодування ПДВ та надіслані до ДПА України для узгодження; на даний час дозвіл ДПА України є відсутнім, через що не може бути наданий висновок на проведення відшкодування вказаної суми.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами червня та липня 2008 року позивачем подані до Луцької ОДПІ податкові декларації з ПДВ, згідно рядка 25.1 яких суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню ВКФ ТзОВ «Інтегро», становить відповідно 327025 грн. та 158952 грн., при цьому платником податку визначений напрямок відшкодування на рахунок платника у банку (а.с.7-9, 19-21).

Впродовж 22.09.2008р. - 26.09.2008р. відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка ВКФ ТзОВ «Інтегро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з травня по червень 2008 року, по результатам якої складена Довідка № 980/23-4/23020382 від 07.10.2008р., згідно висновків якої перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року в розмірі 327025 грн. (а.с.10-18).

Також протягом 08.01.2009р. - 13.01.2009р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ВКФ ТзОВ «Інтегро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з червня по липень 2008 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 46/23-4/23020382 від 14.01.2009р., згідно висновків якого перевіркою підтверджено відображене ВКФ ТзОВ «Інтегро» у декларації за липень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 158952 грн. (а.с.22-27).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом при перевірці визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування порушено встановлений пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 30-денний термін для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки поданих декларацій або позапланової виїзної (документальної) перевірки платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування; відповідачем безпідставно не подано до органів державного казначейства висновок на відшкодування ПДВ, оскільки матеріалами проведених перевірок підтверджені суми заявленого бюджетного відшкодування за червень-липень 2008 року.

Також судом відхилені заперечення податкового органу щодо можливості відшкодування ПДВ позивачу лише за наявності дозволу ДПА України, оскільки така умова здійснення бюджетного відшкодування не передбачена Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки такі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 - на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Матеріалами справи стверджується заявлення у встановленому порядку позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень-липень 2008 року в загальному розмірі 485977 грн. шляхом подання податковому органу відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість; правильність заявлених до відшкодування сум податків стверджується результатами проведених податковим органом перевірок.

Із вказаної суми фактично було відшкодовану позивачу суму податку в розмірі 272 грн., через що сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість склала 485705 грн.

Таким чином, правильність обчислення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень-липень 2008 року в розмірі 485705 грн. підтверджена документально і не спростована податковим органом.

Доводи апелянта щодо можливості відшкодування ПДВ лише за погодженням з ДПА України, що витікає із змісту Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затв. спільним наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України № 451/501/132 від 03.08.2004р., наказу ДПА України № 538 від 12.11.2002р. «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ», і телеграми № 8473/19-0417 від 04.05.2006р. «Про затвердження регламенту формування реєстрів про відшкодування ПДВ та передачі до ДПА України», колегія суддів відхиляє, оскільки приписами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка регулювала на момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, не передбачено такої обовязкової підстави для відшкодування ПДВ.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не приймав податкових повідомлень-рішень про зменшення розглядуваної суми бюджетного відшкодування.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить; також матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень-липень 2008 року, а також залишок невідшкодованої суми у загальному розмірі 485705 грн.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2009р. у адміністративній справі № 2а-17790/09/0370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос