Ухвала суду № 15584919, 19.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. Справа № 86929/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги заступника прокурора Тернопільської області та Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2009 року у справі за позовом державного підприємства «Борщівський спиртовий завод» до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2006 року державне підприємство «Борщівський спиртовий завод» (надалі ДП «Борщівський спиртзавод») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (надалі Борщівська МДПІ)

№ 0000292302/0 від 29.05.2006 року, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 31250 грн., з яких 20833 грн. за основним платежем, а 10417 грн. штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000282302/0 від 29.05.2006 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12500 грн., з яких 8333 грн. основний платіж, а 4167 грн. штрафні санкції.

У ході судового розгляду ДП «Борщівський спиртзавод» було замінено на його правонаступника державне підприємство «Марилівський спиртовий завод» (надалі ДП «Марилівський спиртзавод»).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2009 року у справі № 6/180-4428 позов було задоволено.

У поданих апеляційних скаргах відповідач Борщівська МДПІ та заступник прокурора Тернопільської області просять зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми від вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Інтеграл», на походження яких у товариства відсутні будь-які підтверджуючі документи.

При цьому апелянти звертають увагу на те, що ДП «Борщівський спиртзавод» було перевезено та оприбутковано 760 тонн зерна кукурудзи, на суму 380000 грн., яке придбане ТОВ «Інтеграл» у сільгоспвиробників, та 199,99 тонн зерна кукурудзи на загальну суму 99995,00 грн., придбання якого не підтверджено документами постачальників товариства. На зерно кукурудзи в кількості 99,99 тонн на загальну суму 50000 грн., виписана податкова накладна від 29 листопада 2004 року №221, а на 100 тонн кукурудзи податкова накладна не виписана та не включена підприємством до податкового кредиту.

При з'ясуванні походження зерна кукурудзи у ТОВ «Інтеграл» було встановлено, що товариством протягом періоду реалізації ДП «Борщівський спиртзавод» придбано зерно кукурудзи у ТОВ «Рапс Соя Трейдинг» та у корпорації «Колос» і документами постачальників підтверджується придбання ТОВ «Інтеграл» 760,0 тонн зерна кукурудзи, однак факт отримання товариством 199,99 тонн зерна кукурудзи залишився не підтвердженим.

Крім того, відповідно до поданої звітності ТОВ «Інтеграл» не має найманих працівників; відсутні основні та транспортні засоби, а також будь-які, як власні, так і орендовані складські приміщення. При проведенні перевірки, ДП «Борщівський спиртзавод» не надало товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення 199,99 тонн зерна кукурудзи на загальну суму 99995 грн. та документів, що засвідчують факт їх подальшого використання у господарській діяльності.

Виходячи з наведеного апелянти вважають, що ТОВ «Інтеграл» не мало в наявності 199,99 тонн зерна кукурудзи і не могло виконати договірні зобовязання в цій частині, а тому ДП «Борщівський спиртзавод» зайво включило витрати на його придбання до складу валових витрат, а договір від 21 жовтня 2004 року №82 в цій частині є нікчемним, укладеним лише про людське око, без наміру викликати юридичні наслідки, зумовлені договором купівлі-продажу, та з метою безпідставно занизити зобов'язання з податку на прибуток та завищення податкового кредиту.

З огляду на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України, на думку апелянтів, посилання суду як на доказ неправомірності винесення податкових повідомлень-рішень на те, що господарське зобовязання недійсним не визнано і нечинність правочину не встановлена не відповідає вимогам закону.

Відтак апелянти вважають, що ДП «Борщівський спиртзавод», у порушення вимог пункту 5.1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати за IV квартал 2004 року та за І квартал 2005 року на 83333,34 грн., внаслідок чого занижено зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2004 року та І квартал 2005 року на 20833,33 грн. та в порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2004 року на 8333,33 гривень.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ДП «Марилівський спиртзавод», суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору у даній справі є правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по операціях із поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу, а тому відсутність товарно-транспортних накладних позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що у спірних правовідносинах місця не має.

Факт отримання від ТОВ «Інтеграл» 959,99 тон насіння кукурудза підтверджується внутрішніми прихідними та складськими документами позивача, а їх оплата відповідачем по справі не заперечується. Не оспорюється податковим органом і використання ДП «Борщівський спиртзавод» придбаних товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності для ведення виробництва.

Окрім того, контрольним постом контролюючого органу не виявлялись факти невідповідності в даних вже згаданих прихідних та складських документів ДП «Борщівський спиртовий завод» по господарських операціях з поставки зерна кукурудзи ТОВ "Інтеграл", яке використовувалось спиртзаводом для власних потреб виробництва.

За таких обставин, понесені позивачем витрати, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягали включенню до складу валових, а отже у відповідача не було правових підстав для зменшення на цю суму валових витрат, і відповідно для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування податку і санкцій в податковому повідомленні-рішенні №0000282302/0 від 29.05.2006 року.

Окрім того, позивач сплатив суму податку на додану вартість (далі ПДВ) включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягала внесенню до складу валових витрат. Порушень щодо оформлення податкової накладної №221 від 29.11.2004 року відповідачем в акті перевірки не фіксувались.

Відтак, отримавши податкову накладну, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту. При цьому судом було враховано, що законом не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, як сплата цих сум постачальником товару до бюджету, а тому відповідні висновки відповідача є безпідставними.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Позаплановою виїзною документальною перевіркою, проведеною працівниками Борщівської МДПІ, результати якої оформлено актом від 17.05.2006 року № 1953/23-02/00375119, було встановлено укладення між ДП «Борщівський спиртзавод» та ТОВ «Інтеграл» договору від 21 жовтня 2004 року № 82, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати товар (зерно кукурудзи) в кількості 1000 тонн, а покупець прийняти та оплатити по ціні 500 грн. за одну тону на загальну суму 500000,00 грн. на умовах франко-склад ПП «Деметра» (м. Борщів) та ПП «Діоніс» (смт. Скала-Подільська) автомобільним транспортом покупця.

На виконання умов договору ДП «Борщівський спиртзавод» здійснило попередню оплату ТОВ «Інтеграл» на загальну суму 480000 грн., а ТОВ «Інтеграл» оформлено видаткові накладні від 29 жовтня 2004 року №195, від 29 листопада 2004 року №221, від 6 грудня 2004 року №227, від 31 березня 2005 року №71, згідно з якими кількість реалізованого позивачу зерна кукурудзи складає 959,99 тонн на загальну суму 480000,00 грн.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що проведення перевірки ТОВ «Інтеграл» з питань взаємовідносин з ДП «Борщівський спиртзавод» фактично унеможливлене внаслідок пошкодженням документів товариства під час пожежі та невиконання товариством вимоги контролюючого органу про відновлення втрачених документів.

У ході перевірки встановлено перевезення ДП «Борщівський спиртзавод» 760 т зерна кукурудзи на суму 380000 грн. ( в тому числі ПДВ 63333,33 грн.), яке придбане ТОВ «Інтеграл» у сільгоспвиробників та 199,99 т зерна кукурудзи на загальну суму 99995,00 грн. ( в тому числі ПДВ 16665,83 грн.), придбання якого не підтверджено документами постачальників товариства.

На зерно кукурудзи в кількості 99,99 тонн на загальну суму 50000 грн., виписана податкова накладна від 29 листопада 2004 року № 221, а на 100 т податкова накладна не виписана та не включена підприємством до податкового кредиту.

При з'ясуванні походження вказаного зерна кукурудзи у ТОВ «Інтеграл» було встановлено, що товариством на протязі періоду реалізації ДП «Борщівський спирт завод» придбано зерно кукурудзи у ТОВ «Рапс Соя Трейдинг» (накладна від 25 жовтня 2004 року №107 на 500,0 тонн зерна кукурудзи) та у корпорації «Колос» (накладна від 25 жовтня 2004 року №252510/1 на 100 т зерна кукурудзи та накладна від 20 листопада 2004 року №2211/2 на 160 т зерна кукурудзи), тобто документально підтверджено придбання ТОВ «Інтеграл» 760 т зерна кукурудзи, а факт отримання 199,99 т зерна кукурудзи не підтверджено.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до поданої звітності, ТОВ «Інтеграл» не має найманих працівників, у нього відсутні основні та транспортні засоби, а також власні чи орендовані складські приміщення.

При цьому у ході проведеної перевірки ДП «Борщівський спиртзавод» не надало товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення 199,99 тонн зерна кукурудзи на загальну суму 99995 грн. та документів, що засвідчують факт їх подальшого використання у господарській діяльності.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що з огляду на приписи п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у позивача відсутні правові підстави для віднесення таких витрат до валових.

Одночасно з огляду на положення пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» слід погодитися із висновком контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за листопад 2004 року на 8333,33 гривень

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, а підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту дає підстави для висновку про неможливість відшкодуванню з бюджету сум ПДВ, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак оскаржуване судове рішення слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

апеляційні скарги заступника прокурора Тернопільської області та Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2009 року у справі № 6/180-4428 та прийняти нову, якою у задоволенні позову державного підприємства «Борщівський спиртовий завод», правонаступником якого є державне підприємство «Марилівський спиртовий завод», відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко