Рішення № 15584299, 11.05.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 2-258/11

РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

у лютому 2010 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13.09.2006 між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № РL3-009/767/2006 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 20380 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22% річних з кінцевим строком повернення кредиту 13.09.2011.

Станом на 02.02.2010 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, що складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 12095,77 грн., заборгованості за відсотками 3113,11 грн., пеня 1365,71 грн. та штраф 300 грн., а всього: 16874,59 грн. Просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Ліщенко С.О. позов підтримала та просила його задовольнити за вищезазначених підстав.

Відповідач ОСОБА_1, не заперечуючи факт отримання кредиту та наявність боргу, проти позову заперечила, не погоджуючись із сумою заборгованості. Зазначила, що сума боргу є завищеною та надала свої розрахунки та підтвердження сплати грошових коштів. Крім того, послалася на порушення позивачем її прав, як боржника, оскільки останній відмовив їй у задоволенні її заяви про надання реструктуризації.

Заслухавши представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.09.2006 між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № РL3-009/767/2006, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 20380 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22% річних з кінцевим строком повернення кредиту 13.09.2011.

Відповідно до умов договору, зазначену вище суму відповідачу було надано, що сторонами не заперечується.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути позивачу надані кредитні кошти у строки, зазначені в договорі, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в договорі.

В порушення умов договору, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує. Станом на 02.02.2010 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, що складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 12095,77 грн., заборгованості за відсотками 3113,11 грн., пеня 1365,71 грн. та штраф 300 грн., а всього: 16874,59 грн.

13 квітня 2009 року відповідачу надсилалася досудова вимога про необхідність погашення заборгованості (а.с.16), але відповіді на неї позивач не отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Заперечення відповідача щодо неправильності розрахунку заборгованості, оскільки значна сума грошових коштів була нею сплачена, але не врахована позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивачем було надано виписку по особовому рахунку, яку судом було перевірено та співвіднесено з розрахунками відповідача. За результатами зазначеної перевірки судом встановлено, що грошові кошти, сплачені відповідачем, було зараховано на її особистий рахунок та розподілено відповідно до умов договору щодо черговості зарахування грошових коштів (п.1.5.1.3 частини № 2 договору), співпадають з даними детального розрахунку заборгованості станом на 25.05.2010, а отже будь-яких відхилень від умов договору при його виконанні з боку позивача судом не встановлено.

Відмова позивача у задоволенні заяви відповідача про надання їй реструктуризації, також не є обставиною, що може розглядатися судом, як підстава для відмови у позові, оскільки надання чи відмова у наданні реструктуризації є правом позивача, обов'язковість її надання договором не передбачено, а отже суд не може втручатися у внутрішню господарську діяльність Товариства з питань, які є виключною прерогативою Банку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог суд стягує з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою ним при пред'явленні позову судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 625, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (р/р 29090002900009 в ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166) 16874 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 59 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 168 гривень 75 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя