Ухвала суду № 15582469, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7194/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 р. адміністративну справу за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»звернулось до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2010 р. № 0005092310/0, від 26 березня 2010 р. № 0005092310/1, від 12 травня 2010 р. № 0005092310/2 та від 03 серпня 2010 р. № 0005092310/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 11060 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 р. позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Бориспільська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 23.03.1993 р. Позивач взятий на податковий облік в Бориспільській ОДПІ як платник податків, зборів та обовязкових платежів з 23.03.1993 р. за № 341-04 і має свідоцтво платника податку на додану вартість № 13573613 від 10.09.1997 р.

У період з 29.01.2010 р. по 10.02.2010 р. посадовцями Бориспільської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в жовтні 2009 року.

Результати перевірки оформлено актом від 16.02.2010 р. № 113/23-1/20572069 у якому відображено порушення позивачем п.п.7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку податкового органу згадане порушення допущено внаслідок включення платником податку до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні товару ТОВ «Авеста-К», ПП «Укр ГТВ Постач», ТОВ «Оверпас»місцезнаходження яких не встановлено.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005092310/0 від 25 лютого 2010 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11060,00 грн.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобовязання відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0005092310/1 від 26 березня 2010 р., №0005092310/2 від 12 травня 2010 р., № 0005092310/3 від 03 серпня 2010 р. відповідно до яких сума зменшеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість залишалась незмінною.

Задовольняючи позов суд попередньої інстанції виходив з того, що контрагенти позивача на час винесення податкових накладних перебували на податковому обліку, а тому податкові накладні, виписані ними, відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів підтримує правову позицію Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до положень п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 168/97-ВР») податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Закон діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України).

В силу положень п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до п. 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме по собі незнаходження платника податків за місцем державної реєстрації не позбавляє правового значення податкові накладні видані цим платником.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що сторонами не заперечувалось, суд попередньої інстанції дійшов обгрунтовангого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а посилання скаржника на несплату контрагентами позивача податку є помилковим.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е. Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 квітня 2011 р.