Ухвала суду № 15582423, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14778/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2010 р. адміністративну справу за позовом дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась в суд з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення компанією п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при сплаті рентної плати за видобуту нафту згідно поданих розрахунків за жовтень та листопад 2008 року, оскільки на думку позивача до загальнодержавних податків та зборів рентні платежі не належать.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рентні платежі відносяться до узгодженої суми податкового зобовязання, а податковим органом правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що дія Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 05.02.2004 р. № 1456-ІV зупинена, а постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22 березня 2001 року № 256 не є законом України з питань оподаткування. На підставі наведеного скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання по рентній платі за нафту за жовтень та листопад 2008 року, за результатами якої складено акт № 11/152-30019775 від 06.04.2010 р., яким зафіксовано порушення, що полягає у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобовязання по рентній платі за нафту за жовтень та листопад 2008 року по строках сплати 01.12.2008 та 30.12.2008. Так, рентну плату за нафту за жовтень 2008 року в сумі 418192,70 грн. сплачено 26.12.2008 із затримкою на 25 днів та 29.12.2008 із затримкою 28 днів. Рентну плату за нафту за листопад 2008 року в сумі 286733,58 грн. сплачено 30.01.2009 із затримкою 31 день.

У звязку з виявленими порушеннями на адресу позивача були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000221830/0 від 16.04.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 41819,27 грн.;

- № 0000231830/0 від 16.04.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 57346,72 грн.;

- № 0000221830/1 від 21.05.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 41819,27 грн.;

- № 0000231830/1 від 21.05.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 57346,72 грн.;

- № 0000221830/2 від 03.08.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 41819,27 грн.;

- № 0000231830/2 від 03.08.2010 р. про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 57346,72 грн.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008 р. № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», із змінами і доповненнями, встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат. Також цим пунктом визначені розміри рентної плати.

Згідно з пунктами 7, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», із змінами і доповненнями, платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України. У звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період. Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до п. 9 зазначеного Порядку, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України сум податкових зобов'язань з рентної плати та своєчасність подання податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, діяв спеціальний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 (надалі за текстом «Закон № 2181»), з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, який втратив чинність з набранням законної сили з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181 встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З наведених вище положень, колегія суддів погоджується з позицією Окружного адміністративного суду м. Києва, що рентна плата за видобуту нафту, визначена позивачем у податкових розрахунках відноситься по податкового зобовязання, оскільки самостійно узгоджене платником податку, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати, що передбачено п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 є правомірним.

Посилання апелянта на зупинення дії Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 05.02.2004 р. № 1456-ІV судом не береться до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008 р. № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», із змінами і доповненнями, встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат. А тому твердження апелянта що податковий орган у даних правовідносинах не повинен керуватись постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22 березня 2001 року № 256 позбавлене правового обґрунтування.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е. Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 квітня 2011 р.