Ухвала суду № 15857292, 05.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3230/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Алімекно В.О.,

суддів Данилової В.М., Дурицької О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року у справі за адміністративним позовом Теплицького міжгосподарського комбіната хлібопродуктів до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2010 року позивач Теплицький міжгосподарський комбінат хлібопродуктів звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними дії Гайсинської МДПІ щодо винесення акту виїзної планової перевірки №745/2301/00686486 від 22.07.2010 року в частині порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», скасувати акт Гайсинської МДПІ щодо винесення акту виїзної планової перевірки №745/2301/00686486 від 22.07.2010 року в частині порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ від 29.07.2010 року №0000182301/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року адміністративний позов задовольнити частково.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 29.07.2010 року №0000182301/0.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу від 02 березня 2009 року, укладеного між TOB «ЕД Темп»(продавець) та Теплицьким МКХП (покупець), продавець зобов'язується передати належний йому товар, а саме: культиватор КПС б/в - 2 штуки, оприскувач ОП-200 б/в - 1 штука, термоконтейнер б/в -1 штука, шнек зерновий б/в - 1 штука, електротельфер б/в - 1 штука, авторозгрузчик ГУАР - 1 штука у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Загальна ціна товару становить 93000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 15500 грн.

Відповідно до видаткових накладних від 16 березня 2009 року №РН-0000003, №РН-0000005, №РН-0000006, №РН-0000001, №РН-0000007, №РН-0000004, податкових накладних від 16 березня 2009 року №4, №7, №6, №1, №3, №5, а також квитанцій до прибуткового касового ордеру №90414 від 14 квітня 2009 року, №904021 від 02 квітня 2009 року, №90401 від 01 квітня 2009 року, №90406 від 06 квітня 2009 року, №904061 від 06 квітня 2009 року, №904071 від 07 квітня 2009 року, №90413 від 13 квітня 2009 року, №90403 від 03 квітня 2009 року умови договору сторонами виконані.

Також, відповідно до договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2008 року, укладеного між ПП «Фінсервіс-Плюс»(продавець) та Теплицьким МКХП (покупець), продавець зобов'язується передати належний йому товар, а саме: сівалку ЗСШ-3,5 б/в - 2 штуки, сівалку СУПН-25 б/в - 1 штуку, прес ПМШ-250 б/в - 1 штуку у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Загальна ціна товару становить 90000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 15000 грн.

Відповідно до видаткових накладних від 27 березня 2009 року №РН-000034, №РН-000035, №РН-0000037, №РН-000032, податкових накладних від 27 березня 2009 року №237, №234, №236, №232, а також квитанцій до прибуткового касового ордеру №421 від 21 квітня 2009 року, №480 від 08 квітня 2009 року, №490 від 09 квітня 2009 року, 422 від 22 квітня 2009 року, №4161 від 16 квітня 2009 року, №4231 від 23 квітня 2009 року, №423 від 23 квітня 2009 року, №407 від 07 квітня 2009 року, №460 від 06 квітня 2009 року умови договору сторонами виконані.

Згідно із планом проведення планової виїзної комплексної документальної перевірки Теплицького МКХП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з 29 червня 2010 року по 12 липня 2010 року проведена планова документальна перевірка Теплицького МКХП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 22 липня 2010 року №745/2301/00686486, у якому встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (Закон №334) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30778 грн. у тому числі 4 квартал 2008 року в сумі 2326 грн., 2 квартал 2009 року в сумі 500 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 7933 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 20019 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23733 грн., у тому числі за березень місяць 2009 року в сумі 21733 грн. та червень місяць 2009 року в сумі 2000 грн.; пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року №889-IV (Закон №889) в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 708 грн. в тому числі за червень 2008 року в сумі 300 грн. та за листопад 2008 року в сумі 408 грн., а також підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону №889 та згідно з підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-111 за несвоєчасне перерахування прибуткового податку нараховано пеню в сумі 335 грн. 61 коп. з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, чинної на день виникнення такого податкового боргу, або на день погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті.

Також перевіркою встановлено, що в березні місяці 2009 року Теплицький МКХП мав правові взаємовідносини з ПП «Фінсервіс-Плюс»та з TOB «ЕД Темп». Відповідно до матеріалів перевірки ПП «Фінсервіс-Плюс», наданих Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області (Уманська ОДПІ) від 04 червня 2010 року за №14212/23-021, зокрема акт позапланової виїзної перевірки №1164/23/35689696 від 18 серпня 2009 року за період з 01 лютого 2008 року по 31 березня 2009 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами Теплицьким МКХП на загальну суму 69400 грн. в тому числі ПДВ 11566 грн. 67 коп. та TOB «ЕД Темп»на загальну суму 159240 грн., в тому числі ПДВ - 26540 грн.

За таких обставин, по Теплицькому МКХП підлягають зменшенню суми податкового кредиту з ПДВ за березень місяць 2009 року в сумі 21733 грн. по товарах придбаних у ПП «Фінсервіс-Плюс»на загальну суму 69400 грн. в тому числі ПДВ в сумі 11566 грн. 67 коп. згідно податкових накладних які містяться в матеріалах справи

Крім того, в ході перевірки встановлено, що Теплицьким МКХП до податкового кредиту з податку на додану вартість в червні 2009 року включено ПДВ в сумі 2000 грн. по придбаному легковому автомобілю в TOB «Янів»згідно податкової накладної №ЛИ-090603-0001 від 30 червня 2009 року на загальну суму 18000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 3000 грн. (з них автомобіль ВАЗ-321213 «Нива»на суму без ПДВ 10000 грн. та автомобіль КАМАЗ на суму без ПДВ 5000 грн.).

Отже, за результатами встановлених вище обставин перевіряючими зроблено висновок, що Теплицьким МКХП порушено вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23733 грн, у тому числі за березень місяць 2009 року в сумі 21733 грн та червень місяць 2009 року в сумі 2000 грн.

Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а ) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

При цьому, беручи до уваги те, що сума бюджетного відшкодування ПДВ залежить від значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування виникає лише у разі правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів.

Так, пунктом 1.7 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), га вимогу їх отримувача (пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України «Про податок на додану вартість», для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

У зв'язку з цим TOB «ЕД Темп», який є платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100011962), виписано позивачу податкові накладні від 16 березня 2009 року №4, №7, №6, №1, №3, №5 на загальну суму 61000 грн, в тому числі ПДВ на загальну суму 10166 грн. 67 коп., а також ПП «Фінсервіс-Плюс», який є платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100109780), виписано позивачу податкові накладні від 27 березня 2009 року №237, №234, №236, №232 на загальну суму 69400 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 11566 грн. 67 коп.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підписані та скріплені печаткою TOB «ЕД Темп»та ПП «Фінсервіс-Плюс».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач свій обов'язок сплатити ПДВ у складі вартості придбаного товару виконав у повному обсязі та належним чином, сплативши грошовими коштами повну вартість товару постачальникам, а відтак позивач мав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ 21733 грн.

Працівниками Гайсинської МДПІ в ході проведення перевірки зроблено висновок, щодо необхідності зменшення Теплицьким МКХП суми податкового кредиту з ПДВ за березень місяць 2009 року в розмірі 21733 грн. 34 коп. віднесеного в результаті придбання товарів у ПП «Фінсервіс-Плюс»та у TOB «ЕД Темп»(яка в свою чергу реалізований товар придбала у ПП «Фінсервіс-Плюс»), оскільки дані правочини є нікчемними.

Такі висновки, відповідач обґрунтовує тим, що в ході проведення Уманською ОДПІ позапланової виїзної перевірки ПП «Фінсервіс-Плюс»встановлено, що Підприємство мало взаємовідносини з TOB «Компрістек-3», яке за юридичною адресою фактично не знаходиться, що в свою чергу унеможливлює проведення зустрічної перевірки, особа на яку зареєстровано дане товариство не визнає себе його засновником, з 2008 року до податкового органу не звітує, а також надані для перевірки первинні документи ПП «Фінсервіс-Плюс»(акти виконаних робіт, рахунки-фактури, господарські накладні, тощо), виписані від імені TOB «Компрістек-3»підписані невстановленими особами, оскільки проти запису «Директор»та «Головний бухгалтер»значиться лише підпис без зазначення прізвищ та ініціалів посадових осіб, а відтак правочини укладені між ПП «Фінсервіс-Плюс»та Теплицьким МКХП і TOB «ЕД Темп» є нікчемними і стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Проте, відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в частині першій статті 204 Цивільного кодексу України (ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З цього аспекту посилання Гайсинської МДПІ на висновки Уманської ОДПІ щодо нікчемності правочинів, як на встановлений факт, не відповідають чинному законодавству та не можуть бути прийнятті як обґрунтовані в межах розгляду даної справи. Зазначення податковою інспекцією про те, що податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ ПП «Фінсервіс-Плюс»за їх угодами з TOB «Компрістек-3»не оскарженні, що свідчить про погодження з ними, також не стосуються меж розгляду даної справи.

У нашій ситуації має місце та обставина, що продаж товарів і укладення договорів між ПП «Фінсервіс-Плюс»та позивачем, між ПП «Фінсервіс-Плюс»та TOB «ЕД Темп», а в подальшому і також з позивачем це наступні ланцюги, які не мають відношення до первинних договорів. Правова оцінка первинним договорам може бути надана у іншій справі, яка стосуватиметься двох сторін, а саме, ПП «Фінсервіс-Плюс»і TOB «Компрістек-3».

Тобто, реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Отже, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

За викладених обставин суд вважає за необхідне вказати, що по-перше, суд розглядає вимоги Теплицького МКХП про скасування податкового повідомлення-рішення в межах оцінки укладених ним правочинів із ПП «Фінсервіс-Плюс»та TOB «ЕД Темп». Оцінка правочинів між ПП «Фінсервіс-Плюс»та TOB «Компрістек-3»свідчила б про вихід за межі позовних вимог.

Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил введення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не зпливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, підстави вважати, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочину може одночасно впливати на права та обов'язки іншого платника податків, який був учасником відповідної операції є безпідставними, оскільки нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватись в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

До того ж, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, Гайсинською МДПІ неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції в частині порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ в сумі 21733 грн.

Що ж стосується штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме Теплицьким МКХП до податкового кредиту з податку на додану вартість в червні 2009 року включено ПДВ в сумі 2000 грн. по придбаному легковому автомобілю в ТОВ «Янів»згідно податкової накладної №ЛИ-090603-0001 від 30 червня 2009 року на загальну суму 18000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 3000 грн. (з них автомобіль ВАЗ-321213 «Нива»на суму без ПДВ 10000 грн. та автомобіль КАМАЗ на суму без ПДВ 5000 грн.), то висновки Гайсинської ОДПІ є правильними.

За таких обставин, слід зазначити, що відповідно до пункту 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року №567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма «С»).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму штрафних (фінансових) санкцій. Якщо податковий орган застосував штрафні санкції відповідно до декількох законодавчих актів, якими податковим органом надано право їх застосовувати, то складається відповідна кількість рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Якщо згідно із законодавством передбачено декілька термінів сплати розрахованих сум штрафних (фінансових) санкцій, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до наведених вимог законодавства, Гайсинською МДПІ на підставі виявлених порушень Теплицьким МКХП підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»винесено одне рішення із зазначенням 35600 грн. розрахованої штрафної (фінансової) санкції сумісно.

Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати штрафні (фінансові) санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.О. Аліменко

СуддіМ.В. Данилова

О.М. Дурицька