Ухвала суду № 15581952, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-631/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Драчук Т.О.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівВасиленка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 10.02.2010, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2010 позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2010 року за № 0000382300 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 61622 грн., в т.ч. за основним платежем 41081 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20541 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, в період з 30.12.2009 по 27 січня 2010 ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Авіс-Аква»з питань дотримання вимог податкового законодавство, по податку на додану вартість, а також валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт від 01.02.2010 року №29/23/35996819.

Як вбачається з висновків Акту перевіркою встановлено ряд порушень, серед яких заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 41081 грн., внаслідок завищення позивачем, на вказану суму, податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 по 30.09.2009.

За висновками вказаного Акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382300/0 від 10.02.2010 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 61622 грн., в т.ч. за основним платежем 41081 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20541 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції, податкові накладні виписані у період з серпня 2008 року по вересень 2009 року були отримані позивачем в жовтні 2008 року та лютому-вересні 2009 року і відповідно саме в ці періоди зазначені в них суми ПДВ були включені підприємством до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, спірні податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Так, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Як вбачається, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про додержання позивачем вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як вбачається, акт перевірки не містить жодного обґрунтування порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.04.2011.