Ухвала суду № 15581428, 28.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6415/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2010 р. у справі №2а-6415/10/2670 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ДПІ у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне №0000571742/0/17-123 від 16.04.10р, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 17083 грн., у тому числі: 5694,35 грн. основного платежу та 11388,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 01.07.10р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови не було взято до уваги те, що підпункт 4.2.9. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на порушення якого вказує податковий орган, як на підставу для донарахування податку з доходів фізичних осіб, не поширюється на спірні правовідносини з виплати страхового відшкодування фізичній особі. При виплаті страхового відшкодування позивач не є податковим агентом в розумінні вказаного Закону, а сума такого відшкодування не є доходом (додатковим благом) платника податку, тому що виплачені кошти страхового відшкодування йдуть на відновлення пошкодженого майна або придбання нового майна, аналогічного втраченому. Апелянт також вказує на те, що за вимогами п.15.2. ст.15 вказаного Закону, якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом строків, встановлених цим Законом, то невикористана відповідно до пункту 15.1 цієї статті сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи (ч. 4 ст. 196 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000571742/0/17-123 від 16.04.10р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 17083 грн., у тому числі: 5694,35 грн. основного платежу та 11388,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняте ДПІ у м. Рівне на підставі акту позапланової виїзної перевірки Рівненської філії ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по.31.03.2010р. №411/22-513/33260385 від 06.04.2010 року.

Підставою для донарахування вказаної суми податкового зобовязання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.5 п.16.3 ст. 16, пп. «а»п.17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19, пп. «а»пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок безпідставного не утримання та неперахування до бюджету суми вказаного податку у розмірі 5694,35 грн. із суми 37962,32 грн., що неповернута страхувальником фізичною особою відповідно до умов п.5.2.15 Договору добровільного страхування №28-1801-0006 від 01.08.2006 року та експертного звіту оцінки вартості автомобіля № 288П від 15.10.2008р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»(Страховик), правонаступником якого є позивач та фізичною особою ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування №28-1801-0006 від 01.08.2006 року транспортного засобу SKODA SUPERB CLASSIC 1.8Т 2004 року випуску, державний реєстраційний №НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1781 см куб. (надалі Договір).

За умовами даного Договору, позивач прийняв на страхування ризики, а саме: викрадення, протиправні дії третіх осіб, ДТП, стихійні лиха, пожежа, вибух, напад тварин, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вищезазначеним транспортним засобом.

У звязку з настанням страхового випадку викраденням автомобіля, позивач здійснив виплату гр. ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 125 902 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: №1713 від 18.04.2007 р. на суму 75902,00 грн., №1728 від 20.04.2007 р. на суму 50000,00 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування затверджений керівником управління врегулювання збитків від 06.04.2007р. (а.с.105).

За умовами п.5.2.4. Договору, страхувальник зобов'язаний після виплат страхового відшкодування укласти письмову угоду зі страховиком про уступку права вимоги на застрахований ТЗ, який було викрадено.

Як було встановлено перевіркою та судом першої інстанції при розгляді спору, така угода не укладалась.

Між тим, як свідчать обставини справи, в ході розслідування кримінальної справи, порушеної Рівненським міським відділом УМВС України в Рівненській області, транспортний засіб було знайдено.

У такому випадку, за умовами п. 5.2.15 Договору, Страхувальник зобов'язаний в разі повернення йому викраденого ТЗ, повернути Страховику отримане від нього страхове відшкодування з вирахуванням із страхового відшкодування вартості усунення виявлених пошкоджень в знайденому ТЗ та з врахуванням експлуатаційного зносу ТЗ, за час від викрадення до його повернення, або передати Страховику право власності на такий ТЗ (на розсуд Страховика).

Як свідчать обставини справи, сторонами Договору було укладено Угоду від 04.12.2008 p. (а.с.110), відповідно до якої гр.ОСОБА_2 зобов'язалась повернути Страховику у строк до 16.12.2008 року страхове відшкодування у сумі 55000,00 грн. із загальної суми 125 902,00 грн., що була відшкодована згідно страхового акту № 42223 Т від 06.04.07р. за викрадений транспортний засіб.

Згідно прибуткових касових ордерів № 987499 від 15.12.2008р. та №987500 від 16.12.2008р. (а.с.111,112) гр. ОСОБА_2 повернуто страхове відшкодування у загальній сумі 55 000,00 грн.

При цьому, будь-якого документального обґрунтування на підтвердження вказаної суми повернення страхового відшкодування позивачем як до перевірки, так і ході розгляду спору суду не надано.

Між тим, як встановлено перевіркою та не заперечувалось позивачем, згідно експертної оцінки визначеної у звіті №288П ПП «Експерт-Сервіс-Альфа»про оцінку вартості автомобіля SKODA SUPERB CLASSIC 1.8Т, державний реєстраційний № НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2, станом на 03.10.2008 p., ринкова вартість об'єкта оцінки становить 92 962,32 грн. При цьому, до звіту було надано протокол огляду вказаного автомобіля від 03.10.08р., складеного за участі представника позивача, у якому зафіксовані виявлені пошкодження та тип ремонтних операцій, що потребує автомобіль для відновлення.

З покликанням на п.5.2.15 Договору та Звіт про оцінку вартості автомобіля, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу, що страхувальник мала повернути позивачу страхове відшкодування у розмірі 92 962,32 грн., тобто ринкової вартості обєкта оцінки, що фактично залишився у страхувальника, а не 55000 грн., що фактично мало місце, та як наслідок - погодився з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону, у звязку із неутриманням на неперахуванням до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 694,35 грн., нарахованого на різницю суми 37 962,32 грн. Ч 15%.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»22.05.2003 року N 889-IVв редакції, що була чинною на момент спірних правовідносин (надалі - Закон N 889-IV), дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

В силу п.п. 3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону N 889-IV, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.4.2.9. п.4.2. ст.4 цього ж Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом ( п.п. «г»); суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства ( п.п. «д»); вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. (п.п. «е»).

При цьому, в силу цієї ж норми Закону N 889-IV, якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням, що спростовує доводи апелянта про те, що на спірні правовідносини не поширюється вказана норма Закону.

Відповідно до п.п.16.3.5. п.16.3. ст.16 Закону N 889-IV, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент (п.п. «а»п. 17.2. ст.17).

Відповідно до п.п. 8.1.1. п.8.1.ст.8 Закону N 889-IV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Відповідно до п. 19.2. «а»ст.19 Закону N 889-IV, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п.п. 20.3.1. «а»п.20.3. ст.20 Закону N 889-IV, особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є: при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. (п.п. 20.3.2. п.20.3. ст.20 Закону N 889-IV).

За наведених обставин та правових норм, позивач мав оподаткувати суму доходу платника податку у розмірі 37 962,32 грн., що фактично виплачена платнику податків як додаткове благо в розумінні Закону N 889-IV.

Доводи апелянта про те, що вказана сума у розмірі 37 962,32 грн. є сумою страхового відшкодування, необхідною для відновлювального ремонту автомобіля, який залишився у володінні страхувальника, а тому не може вважатись додатковим благом, не заслуговують на увагу та спростовуються фактичними обставинами справи, адже позивачем фактично було виплачено 125 902,00 грн. страхового відшкодування, і саме щодо можливості повернення вказаної суми позивач запитував у листі № 1701/454 від 04.08.08р., адресованому гр. ОСОБА_2, вказуючи на альтернативну можливість повернення вказаної суми чи передачі транспортного засобу у власність страховика, як це передбачено умовами Договору. (а.с.108).

Отже, приймаючи до уваги те, що на виконання Угоди від 04.12.08р. гр. ОСОБА_2 із 125 902 грн. фактично повернуто 55000 грн., а не 92 962,32 грн., згідно експертної оцінки, визначеної у звіті, різниця суми 92 962,32 грн. - 55000 грн., що становить 37 962,32 грн. не може вважатись страховим відшкодуванням, оскільки таким страховим відшкодуванням для відновлювального ремонту автомобіля, який залишився у володінні страхувальника може вважатись сума, що фактично залишилась у страхувальника із 125 902 грн. (125 902 грн. - 92 962,32 грн. = 32939,68 грн.). І саме щодо вказаної суми 32939,68 грн. діють правила п.15.2. ст.15 Закону N 889-IV, відповідно до яких, якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом строків, встановлених цим Законом, то невикористана відповідно до пункту 15.1 цієї статті сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 17.1.9. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21 грудня 2000 року N 2181-III, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу), що в даному випадку становить 11388,70 грн.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правовірність податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне №0000571742/0/17-123 від 16.04.10р.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 р. у справі №2а-6415/10/2670 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2010 р. у справі №2а-6415/10/2670 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Ухвала складена в повному обсязі: 29.04.11р.