Постанова № 15578967, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-641/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ремонтник»до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2010 року Приватне підприємство «Ремонтник»звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012301/0, №0000022301/0, №0000032301/0, рішення про застосування штрафних санкцій №00000123308 від 22.01.2009р., №0000022308 від 22.01.2009р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Немирівському районі проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Ремонтник».

За результатами перевірки складено Акт №2/23/21729774 від 11.01.2010р. та винесені відповідні податкові повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000012308 від 22.01.2009р. колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вказаних норм при здійсненні реалізації цегли 20.03.2008р., 17.05.2008р, 24.05.2008р., 30.05.2008р. та 27.06.2008р. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Водночас, в розумінні ст. 241 Господарського кодексу України, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є адміністративно-господарською санкцією.

Відповідно до ч.1 ст. 250 ГК адміністративні господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач вчинив порушення в періоді з березня по червень 2008 року, а штрафну санкцію застосував 22.01.2010р., тобто більш ніж через різ з дня порушення.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неправомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012308 від 22.01.2009р. є обґрунтованим.

Перевіркою також встановлено порушення позивачем норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р., а саме в період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р. при проведенні розрахунків за готівкові кошти з іншими субєктами підприємницької діяльності допустив перевищення граничних сум розрахунків на загальну суму 216300,07грн. Відповідальність за вказане порушення передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 11.03.1996р. №173/96 в редакції від 11.05.1999р. №491/99.

Таким чином, в розумінні ст. 241 Господарського кодексу України, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій теж є адміністративно-господарською санкцією.

В даному випадку адміністративні господарські санкції, які застосовані до субєкта господарювання застосовані більше ніж через рік з дня порушення, чим порушено вимоги ст. 250 ГК України.

Так, що позивач вчинив порушення в періоді з лютого 2007 року по серпень 2008 року, а штрафну санкцію застосував 22.01.2010р.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неправомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000022308 від 22.01.2009р. є обґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 22.01.2009р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Положення вказаної статті виключено на підставі п.1 ст. 4 Розділу ІІ Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 31.10.2008р.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевірка здійснювалася щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яке діяло на час перевірки.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 22.01.2010р. №0000012301/0 та №0000022301/0 колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що неправильне ведення обліку результатів сумісної діяльності, непроведення реєстрації договорів про сумісну діяльність в органах податкової служби, неподання відповідних звітів не тягне за собою недійсність договорів про спільну діяльність. Суд прийшов до висновку, що позивачем порушено порядок ведення податкового обліку результатів спільної (сумісно) діяльності на підставі укладених договорів. Однак, за висновками суду першої інстанції, відповідач не спростував наданих позивачем доказів про спільну діяльність.

За нормами Закону України «Про податок на додану вартість»для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Так, підпунктом 7.7.1 вказаного пункту визначено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки були надані документи (накладні, податкові накладні та інші документи бухгалтерського та податкового обліку) на придбання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, які використовувалися у сільськогосподарському виробництві. Одержувачем таких ТМЦ є ПП «Ремонтник».

На підставі вказаних документів позивач у відповідних звітних періодах включав до складу валових витрат вартість придбаних ТМЦ та до податкового кредиту суми ПДВ по придбанню таких товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Так, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004р. №571 затверджено форму Звіту про результати спільної діяльності та території України без створення юридичної особи, Порядок його складення та Порядок податкового обліку результатів спільної діяльності.

Відповідно до п. 1.4 Порядку складання Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, податкові органи ведуть облік договорів на підставі завірених уповноваженим платником копій цих договорів, які після їх укладення направляються уповноваженим платником до державного податкового органу за його місцезнаходженням.

Однак, завірені належним чином копії договорів про спільну діяльність укладені між позивачем та ПСП «Джеринське»до ДПІ у Немирівському районі не направлялися.

За правилами пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу, зокрема, доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, що оподатковані у порядку, встановленому пунктом 7.7 статті 7 цього Закону, та дивіденди, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону.

Разом з тим, у ПП «Ремонтник»відсутні будь-які власні чи орендовані основні засоби; відсутні докази щодо надання послуг повязаних з сільськогосподарським виробництвом іншим субєктам господарювання, а тому витрати понесені по придбанню ТМЦ не були понесені у звязку з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За правилами Відповідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність визначення відповідачем фактичного валового доходу позивача, який повязаний з надходженням попередньої оплати на банківський рахунок (в касу) підприємства, у тих звітних періодах перевіряємого періоду, коли надходження попередньої оплати були першою подією.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, за приписами ст. 202 КАСУ, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.

Ураховуючи, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2010р. №0000012301/0, №0000022301/0, №0000032301/0 не відповідають обставинам справи, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області слід задовольнити в цій частині, постанову суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2010р. №0000012301/0, №0000022301/0, №0000032301/0, - скасувати.

У задоволенні позову Приватного підприємства «Ремонтник»до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2010р. №0000012301/0, №0000022301/0, №0000032301/0, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: О.О. Шостак

Я.С. Мамчур

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2011р.