Ухвала суду № 15577813, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6063/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Троян Н.М., Бужак Н.П.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року позивач - Відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с. 3-10 том I).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позов задоволено, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 27.10.2010 р. № 0006042320/0 та від 26.11.2010 р. № 0006042320/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток; скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 27.10.2010 р. № 0006052320/0 та від 26.11.2010 року № 0006052320/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (а.с. 214-223 том VI).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права (а.с. 228-234 том VI).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», а тому ЧОАС задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 27.10.2010 р. № 0006042320/0 та № 0006052320/0 та від 26.11.2010 р. № 0006052320/1 та № 0006042320/1.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом першої інстанції, 13.10.2010 року працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року (а.с. 11-57 том I).

За результатами виїзної планової перевірки було складено Акт № 737/23/22815333 від 13.10.2010 року.

В акті встановлені наступні порушення:

- ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 року, в результаті чого занижено податок па прибуток всього у сумі 376 376 грн., в тому числі за 3 квартали 2009 року на 162 588 грн.; за 2009 рік на 250 625 грн.; за 1 квартал 2010 року на 125 395 грн.; за півріччя 2010 року на 125 751 грн.;

- ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 416 771 грн., у числі: за липень 2009 року 34 686 грн.; за серпень 2009 року 51 393 грн.; за вересень 2009 року 50 279 грн.; за жовтень 2009 року 18 182 грн.; за листопад 2009 року 27 052 грн.; за грудень 2009 року 18 501 грн.; за лютий 2010 року 115 000 грн.; за квітень 2010 року 101 678 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006042320/0 від 27.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 530575 грн., в т.ч. 376 376 грн. за основним платежем та 154 199 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0006052320/0 від 27.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 625 157 грн., в т.ч. 416 771 грн. за основним платежем та 208 386 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. а.с. 58, 59 том I).

В процедурі адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові згідно рішення № 17380/10/25-008 від 26.11.2010 р. вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу ВАТ ЕК «Чернігівобленерго»- без задоволення (а.с. 10-14 том III), та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006042320/1 від 26.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 530 575 грн., в т.ч. 376 376 грн. за основним платежем та 154 199 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0006052320/1 від 26.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 625 157 грн., в т.ч. 416 771 грн. за основним платежем та 208 386 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. а.с. 15, 16 том III).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Слід також відмітити, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правої угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства.

Оскільки, представниками відповідача не надано докази, що підтверджують факт недійсності чи нікчемності договорів, які були укладені ВАТ ЕК «Чернігівобленерго»з контрагентами TOB «С.ДЖ.Р.ГРУП», TOB «СП «АГОРА», «GV «AGORA»та TOB «Стройтон Гарант», не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва, виключає порушення позивачем вимог норм права.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих актів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялись або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Проте, зазначені обставини не були доведені відповідачем ні в судовому засіданні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

З огляду на таке, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, який вважає, що оскільки позивачем не було порушено вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», позовні вимоги є обґрунтованими.

З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції, вивчивши матеріали, що містяться в справі, дійшла висновку, що судом першої інстанції всебічно, повно та обєктивно встановлені обставини справи, досліджені та оцінені всі докази, які містяться в матеріалах справи, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 20 квітня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

Н.П. Бужак

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 19.04.11.