Постанова № 15576965, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6021/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі - Світному Г.Г.,

за участю:

представника позивача Присяжнюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шогун»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Шогун»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, у якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2010 року №0000022322/0, № 0000032322/0 та скасувати першу податкову вимогу №1/845 від 06 квітня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень та першої податкової вимоги.

З таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.

Судовою колегією установлено, що основною діяльністю позивача є продаж автомобілів іноземного виробництва.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за підсумками якої складено акт № 47/23-200-31406214 та, зокрема, виявлені порушення положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у процесі укладення договорів купівлі-продажу автомобілів позивачем порушено правила застосування звичайних цін, що спричинило заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі наведеного, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2010 року № 0000022322/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 18056,00 грн., у тому числі за основним платежем 12037,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6019,00 грн., та № 0000032322/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 7318,00 грн., у тому числі за основним платежем 5629,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1689,00 грн.

У зв'язку із несплатою позивачем податкових зобовязань, визначених відповідачем, останнім було направлено першу податкову вимогу від 06 квітня 2010 року № 1/845, із якої убачається, що станом на вказану дату позивач має податковий борг у загальному розмірі 21462,00 грн., у тому числі за податком на прибуток 14517,54 грн., за податком на додану вартість 6944,46 грн.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

У відповідності до положень п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону визначені особливості оподаткування операцій з повязаними особами.

Так, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 4.1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За приписами п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як убачається із матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду позивачем укладено договори купівлі-продажу автомобілів із повязаними особами: Тюриним І.Ю. та Галенко Т.В., які, у свою чергу, є засновниками ТОВ «Шогун»та володіють часткою у статутному фонді у розмірі 24,75 % кожен.

Виявлена різниця між ціною продажу автомобілів за договорами, укладеними із вказаними особами, та ціною продажу автомобілів ідентичних марок, реалізованих неповязаним особам, склала 33776,00 грн. та 24000,00 грн.

При розрахунку рівня звичайних цін відповідачем використані договори купівлі-продажу подібних марок автомобілів, які були реалізовані підприємством неповязаним фізичним особам, а також ціни за даними Інтернет-сайтів інших автосалонів, де прилюдно пропонувались до продажу ідентичні транспортні засоби.

Таким чином, відповідачем було дотримано правила розрахунку рівня звичайних цін, встановлені положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2010 року № 0000022322/0 та №0000032322/0 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Разом з тим, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування першої податкової вимоги №1/845 від 06 квітня 2010 року з огляду на те, що при направленні на адресу позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень рекомендованою кореспонденцією невірно зазначено індекс поштового відділення, що унеможливило отримання таких підприємством та відповідно позбавило його права сплатити податкове зобовязання у добровільному порядку.

Вказане поштове відправлення повернулось до відповідача, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення були розміщені на дошці поштових оголошень, про що свідчить акт № 1 від 02 березня 2010 року, тобто починаючи із вказаної дати, визначене відповідачем податкове зобовязання вважається узгодженим із позивачем.

Ураховуючи те, що відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»умовою направлення платнику податків податкової вимоги є не сплата таким узгодженої суми податкового зобовязання, відповідач дійшов передчасного висновку щодо надсилання на адресу підприємства податкової вимоги.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог лише в частині скасування першої податкової вимоги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2010 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 лютого 2010 року № 0000022322/0 та №0000032322/0.

Адміністративний позов у зазначеній частині залишити без задоволення.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест Повний текст постанови складений 12 квітня 2011 року.