Ухвала суду № 15576819, 13.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6370/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" квітня 2011 р. м. Київ

13 квітня 2011 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Грибан І.О.,

Парінова А.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року у справі за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Коростенське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задовленні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції 18.08.09 р. Коростенською ОДПІ проведено невиїзну перевірку позивача щодо правових відносин з МПП «Фортуна», ПП ОСОБА_3 за період 01.09.08 року по 28.02.09 р., за результатами якої складено акт перевірки № 182/15-02/03967636 від 18.08.09 р. (надалі акт перевірки) згідно висновку якого встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1 пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97 ВР, платником завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2008 р. на суму 96275 грн., листопад 2008 р. 89182 грн., грудень 2008 р. 44106 грн., січень 2009 р. 8850 грн., лютий 2009 р. 71303грн..

На підставі акту перевірки ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001891502/0 від 20.08.09 р., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 309716грн..

В акті перевірки зазначено, що МПП «Фортуна»та ПП ОСОБА_3 мали взаємовідносини з Коростенський УВП УТОС за період з 01.09.08 р. по 28.02.09 р. і є посередниками відвантаженої на їх адресу продукції. Отже, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку та виявлено порушення на підставі проведених зустрічних перевірок постачальників МПП «Фортуна»та ПП ОСОБА_3, тобто по ланцюгу постачальників. При цьому порушення законодавства виявлено при перевірці підприємств, які поставили продукцію в третій ланці постачання, та не мали безпосередніх взаємовідносин з Коростенським УВП УТОС.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції № 0001891502/0 від 20.08.09 р. суд першої інстанції керувався тим, що висновки акту перевірки є безпідставними, виходячи із наступного.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та МПП «Фортуна», ПП ОСОБА_3 були проведені господарські операції по постачанню останніми різного виду продукції. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що не заперечується відповідачем.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.

Обовязковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Разом з тим, за результатами преревірки відповідачем штрафні санкції позивачу не нараховані, що свідчить про дотримання останнім вимог вказаної норми Закону.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання який був постачальником товарів (послуг), так і зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), (перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції визначив, що позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України «Про податок на додану вартість», останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

З такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Права органів державної податкової служби визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Зокрема, відповідно до п.1 вказаної статті, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р №2181-ІІІ).

Крім цього, з метою запровадження механізму адміністрування податку на додану вартість та відповідно до п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 затверджено методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до вказаних рекомендацій, зареєстровані у податковій інспекції декларації із заявленим до бюджетного відшкодування податком на додану вартість підлягають обовязковій документальній невиїзній перевірці.

Підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість (далі підрозділи адміністрування ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.

Результати документальної невиїзної перевірки оформлюються в порядку, встановленому наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

У разі визначення за результатами документальної невиїзної перевірки необхідності проведення позапланової виїзної перевірки платника підрозділами адміністрування ПДВ по кожному окремому платнику складається доповідна записка на імя керівника органу державної податкової служби (або посадової особи, що виконує його обовязки) з викладенням підстав щодо прийняття такого рішення та пропозицією про проведення позапланової виїзної перевірки.

Рішення про доцільність проведення позапланової виїзної перевірки платника приймається виключно керівником органу державної податкової служби (або посадовою особою, що виконує його обовязки) шляхом накладання відповідної резолюції з обов'язковим зазначенням дати прийняття такого рішення.

Достатніми підставами для проведення підрозділами контрольно-перевірочної роботи позапланової виїзної документальної перевірки платника ПДВ, зокрема, є: встановлення факту про те, що постачальник товарів (послуг) не є платником ПДВ; встановлення факту про те, що розрахунок бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, у тому числі за письмовою інформацією підрозділу податкової міліції.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент або третя особа не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, сам факт, не визначення третіми особами своїх зобовязань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: І.О. Грибан

А.Б. Парінов