Постанова № 15575295, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1931/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Троян Н.М., Бужак Н.П.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Колективного торгово-виробничого підприємства «Ірша»до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року позивач - Колективне торгово-виробниче підприємство «Ірша»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання податкових повідомлень-рішень частково нечинними (а.с. 3-6).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року позов задоволено, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000312301/2 від 29.10.2008 року в частині нарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180 749 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90 690 грн. 50 коп., а всього 271 439 грн. 50 коп.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000212301/2 від 29.10.2008 року (а.с. 155-160).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач по справі - Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області подала заяву про апеляційне оскарження (а.с. 164) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року та повністю відмовити КТВП «Ірша»в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно зясував обставини справи (а.с. 165-166).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позивачу у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позов судом першої інстанції задоволено.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом першої інстанції, 31.07.2008 року Володарсько-Волинською МДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка колективного торгово-виробничого підприємства «Ірша»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, про що складено Акт № 18/5/23-07/00198539 (а.с. 7-13).

В результаті проведення перевірки встановлено порушення: 1) п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 12 557 грн., в тому числі: по деклараціях за: І квартал 2007 року 2 515 грн., півріччя 2007 року 4 074 грн., 9 місяців 2007 року 6 154 грн., 2007 рік 10 439 грн.; І квартал 2008 року 2 118 грн.; 2) п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 189 144 грн., в тому числі занижено на суму 190 806 грн. та завищено суму 1 662 грн. в серпні місяці 2007 року.

На підставі акту перевірки Володарсько-Волинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000212301/2 від 29.10.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 386 грн., а саме: основний платіж 12 557 грн., штрафні (фінансові) санкції 4 829 грн. (а.с. 15); № 0000312301/2 від 29.10.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 282 559 грн., а саме: основний платіж 188 162 грн., штрафні (фінансові) санкції 94 397 грн. (а.с. 16).

Колегія суддів відмічає, що відповідно до підпункту 5.1.10 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від оподаткування податком на додану вартість у порядку та в межах норм, установлених Кабінетом Міністрів України, звільняються операції з поставки послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я.

Так, для реалізації зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1997 року № 1200 затверджено Порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, вказаним Порядком передбачено, що від оподаткування звільняються послуги з харчування учнів у професійно-технічних училищах, загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних школах, що функціонують самостійно чи у складі комплексу, які надаються за рахунок бюджетних асигнувань в межах натуральних норм, затверджених Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством освіти і науки України за погодженням з Міністерством фінансів України.

У денних середніх навчальних закладах за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється харчування учнів з числа дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей, які проживають у сім'ях, а також за рішенням педагогічної ради - частково вихованців груп продовженого дня (10 відсотків складу групи - повністю, 15 відсотків - наполовину).

Для організації харчування учнів у денних середніх навчальних закладах, зазначених у пункті 5 Порядку, для яких не встановлюються натуральні норми харчування, застосовуються грошові норми.

Норми харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах».

При цьому, згідно з Порядком організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти та науки України від 01 червня 2005 року № 242/329, між засновником (власником) навчального, оздоровчого закладу та організацією (підприємством громадського харчування), що має відповідні документи, які дають право на проведення торгівельної діяльності у сфері громадського харчування, укладається угода.

Таким чином, від оподаткування податком на додану вартість звільняються послуги з харчування дітей, що надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року № 1591 (в межах натуральних норм), або в межах грошових норм, визначених пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1997 року № 1200, оплата яких здійснюється в безготівковому порядку (шляхом придбання абонементів) або за рахунок бюджетних асигнувань, за умови, що між засновником (власником) навчального закладу та особою, яка безпосередньо надає такі послуги, укладено відповідну угоду.

Інші учасники процесу забезпечення дітей харчуванням (субпідрядники, постачальники тощо) права на застосування пільги не мають, що також підтверджується листом ДПА України від 03 жовтня 2008 року № 9513/6/16-1515-06.

Разом з тим, колективне торгово-виробниче підприємство «Ірша»(субпідрядник) вартість послуг з харчування дітей в сумі 1154 889 грн. 96 коп., здійснювало за кошти, які отримувало не з бюджету, а від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 та не оподатковувало за ставкою податку 20%.

Крім того, відповідно до договору № 07/30 від 11.01.2007 р., який укладений між Міністерством праці та соціальної політики України та СПД ОСОБА_2 на організацію безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме в абзаці 2 п. 5.1 договору визначено, що акт виконаних робіт, наданий виконавцем, погоджується із керівником навчального закладу та затверджується замовником (Міністерством праці та соціальної політики України).

Проте, КТВП «Ірша»дану процедуру не здійснювало і акти виконаних робіт у замовника не затверджувало, що також підтверджує неправомірність застосування пільги з податку на додану вартість.

В результаті вищевикладеного порушення, підприємство занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 230 978 грн. (1154 889 грн. 96 коп. х 20%).

Крім того, КТВП «Ірша»не відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбаних продуктів харчування для дітей в постраждалій зоні від наслідків Чорнобильської катастрофи на загальну суму 50 229 грн., в тому числі: за січень 2007 року 3 022 грн., за лютий 2007 року 4 439 грн., за березень 2007 року 2600 грн., за квітень 2007 року 2 429 грн., за травень 2007 року 2747 грн., за червень 2007 року 1 060 грн., за серпень 2007 року 1 662 грн., за вересень 2007 року 6 658 грн., за жовтень 2007 року 6 074 грн., за листопад 2007 року 8 531 грн., за грудень 2007 року 2 537 грн., за січень 2008 року 4 332 грн., за лютий 2008 року 4 138 грн.

Слід відмітити, що пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, підприємством за перевіряємий період по вищевказаному порушенню занижено податок на додану вартість в сумі 180 749 грн. ((1154 889 грн. 96 коп. х 20%) - 50 229 грн.).

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000212301/2 від 29.10.2008 р. про донарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 12 557 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 829 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В порушення вимог підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) підприємством за період з 1 січня 2007 року по 31 березня 2008 року до валових витрат зайво включено податок на додану вартість, сплачений в складі ціни придбання товарів, використаних для харчування учнів шкіл, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на загальну суму 50 229 грн., внаслідок чого донараховано податок на прибуток в сумі 12 557 грн. (50 229 грн. х 25%).

Підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб».

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнений від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача є обґрунтованими та такими, що заслуговують уваги, а отже, постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Колективного торгово-виробничого підприємства «Ірша»до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 13 квітня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

Н.П. Бужак

Постанову виготовлено в повному обсязі: 12.04.11.