Ухвала суду № 15575161, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15480/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Мельничука В.П., Бабенка К.А.,

при секретарі: Горюновій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 12.10.2010 року №0000051720/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 12.10.2010 року №0000051720/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції при ухвалені постанови виходив з того, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

На думку суду першої інстанції, оскільки в договорах купівлі продажу цінних паперів порядок розрахунків передбачений шляхом сплати суми договору та шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, позивачем не були погашені видані нею векселі, а тому не підтверджені будь які витрати, понесені у зв'язку з придбанням такого активу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 липня 2008 року між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Фінінвест»(Продавець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів №Д08-79/7 (а.с. 59), відповідно до якого Продавець повинен передати у власність Покупця, а останній прийняти та оплатити вказані в цьому договорі цінні папери (векселі прості) Емітента ТОВ ФК «Професіонал»у кількості 6 штук на суму 187607214,33 грн.:

- НОМЕР_1 номінальна вартість 41473900,00 грн., договірна вартість 41456 830,40 грн. (а.с. 61);

- НОМЕР_2 номінальна вартість 58156314,33 грн., договірна вартість 58132 378,68 грн. (а.с. 63);

- НОМЕР_3 номінальна вартість 9996000,00 грн., договірна вартість 9991885,90 грн. (а.с. 63);

- НОМЕР_4 номінальна вартість 12010 00,00 грн., договірна вартість 12005056,99 грн. (а.с. 62);

- НОМЕР_5 номінальна вартість 22985 000,00 грн., договірна вартість 22975539,96 грн. (а.с. 62);

- НОМЕР_6 номінальна вартість 42986 000,00 грн., договірна вартість 42968 308,07 грн. (а.с. 61).

Дата складання векселів 04.07.2008 року, дата погашення та дата предявлення 04.07.2018 року.

Пунктом 2.1 передбачено, що Покупець зобовязаний сплатити продавцю всю суму договору протягом 30 банківських днів з моменту підписання даного договору. Пунктом 2.2 договору передбачено, що продавець зобовязаний поставити покупцю цінні папери протягом 60 банківських днів, наступних за днем підписання даного договору, шляхом підписання іменного індосаменту.

30 вересня 2008 року між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Фінінвест»(Продавець) складений акт виконаних зобовязань до договору Д08-79/7 від 21 липня 2008 року купівлі продажу цінних паперів. Розрахунок проведений шляхом видачі Покупцем (ОСОБА_2) векселів у кількості 5 штук на загальну номінальну вартість 187530000,00 грн.:

- НОМЕР_7 на суму 50000000,00 грн. (а.с. 65);

- НОМЕР_8 на суму 50000000,00 грн. (а.с. 65);

- НОМЕР_9 на суму 50000000,00 грн. (а.с. 64);

- НОМЕР_10 на суму 36 977000,00 грн. (а.с. 64);

- НОМЕР_11 на суму 553000,00 грн. (а.с. 64).

Також 29 липня 2008 року між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Фондова компанія «Професіонал»(Продавець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів №Д20-5/08 (а.с. 50), відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця, а останній прийняти та оплатити вказані в цьому договорі цінні папери (облігації дисконтні, іменні, з забезпеченням, код ISIN UA 4000040034) Емітента ТОВ «Девелоперська компанія «Профіт груп»у кількості 80000 штук на суму 40060 000,00 грн. (курсова вартість однієї облігації 500,75 грн., номінальна вартість однієї облігації 1000,00 грн.). (а.с. 50)

Пунктом 2.1. передбачено, що покупець зобовязаний протягом 90 банківських днів, з дати підписання цього договору сплатити вартість ЦП, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Продавець зобовязується протягом 30 банківських днів, з дати підписання цього договору виконати дії, необхідні для переказу (списання) ЦП із свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця. Відповідно до п. 2.3, переказ ЦП паперів здійснюється згідно наступних реквізитів сторін в депозитарній системі: Зберігач депонента ТОВ «ІДЦ «Глобал».

Передача підтверджується актом прийому передачі цінних паперів до договору від 29 липня 2008 року Д20-5/08 (а.с. 51).

12 листопада 2008 року між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Фондова компанія «Професіонал»(Продавець) укладений акт виконаних зобовязань до договору Д20-5/08 від 29.07.2008 року. Розрахунки проведені шляхом видачі покупцем (ОСОБА_2) власних векселів у кількості 3 штуки на загальну суму 40060000,00 грн.:

- НОМЕР_12 на суму 20000000,00 грн.(а.с. 54);

- НОМЕР_13 на суму 15000000,00 грн. (а.с. 54);

- НОМЕР_14 на суму 5060000,00 грн. (а.с. 55).

08 серпня 2008 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ «Інвестиційна компанія «Фінінвест»(Покупець) укладений договір Д08-87/2 купівлі продажу цінних паперів, відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця, а останній приймає та оплачує вказані в цьому договорі цінні папери (облігації дисконтні, іменні, з забезпеченням, код ISIN UA 4000040034) Емітента ТОВ «Девелоперська компанія «Профіт груп»у кількості 80000 штук на суму 40060 000,00 грн. (курсова вартість однієї облігації 500,75 грн., номінальна вартість однієї облігації 1000,00 грн.). Пунктом 2.1. договору передбачено, що покупець зобовязаний протягом 30 банківських днів, з дати підписання цього договору сплатити вартість ЦП, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Продавець зобовязується протягом 30 банківських днів, з дати підписання цього договору виконати дії, необхідні для переказу (списання) ЦП із свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця (а.с. 50).

Передача підтверджується актом прийому передачі цінних паперів до договору Д08-87/2 від 08 серпня 2008 року (а.с. 57).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між громадянкою ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Фондова компанія «Професіонал»(Покупець) був укладений договір від 06.01.2009 року №Д2-1/09 купівлі продажу простого векселя №АА0360257 (емітент ТОВ «Фондова компанія «Професіонал») на суму 159980 000,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що у період з 12.01.2009 року по 31.03.2009 року на рахунок ОСОБА_2 від ТОВ «Фондова компанія «Професіонал»надішли грошові кошти у сумі 103962842,00 грн. на виконання умов договору. Зазначена обставина не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 01.04.2009 року №1 до договору від 06.01.2009 року №Д2-1/09, попередній договір було розірвано, а сума 103962842,00 грн. була частинами повернута ОСОБА_2 до ТОВ «Фондова компанія «Професіонал», згідно квитанцій до прибутково касових ордерів №13 32 протягом періоду з 01.04.2009 року по 03.06.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивачкою на підтвердження реальності укладених угод (договору купівлі продажу від 06.01.2009 року №Д2-1/09, додаткової угоди від 01.04.2009 року №1) ані суду першої інстанції, ані суд другої інстанції простий вексель НОМЕР_15 номінальною вартістю 159980000,00 грн. (емітент ТОВ «Фондова компанія «Професіонал») не наданий.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час здійснення господарської операції за договором від 06.01.2009 року №Д2-1/09 векселедавець та векселедержатель були поєднані в одній особі.

З наведеного вбачається, що векселедавець ТОВ «Фондова компанія «Професіонал»придбав у позивача власний вексель за ціною, нижчою від суми зобовязання за векселем.

Відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

20 травня 2009 року ОСОБА_2 подана декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року, в якій в пункті 1.3 відображено доходи, одержані від підприємницької діяльності. Так за продаж облігацій, позивачем зазначена сума чистого доходу 2400,00 грн. (різниця між сумою одержаного валового доходу у розмірі 40062400,00 грн. та витрат повязаних з одержанням доходу 40060000,00 грн.). За предявлення векселів, позивачем зазначена сума чистого доходу у розмірі 77214,33 грн. (різниця між сумою одержаного валового доходу у розмірі 387607 214,33 грн. та витрат повязаних з одержанням доходу 387563000,00 грн.).

Також 09 червня 2010 року ОСОБА_2 подана декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року, в якій в пункті 1.3 відображено доходи, одержані від підприємницької діяльності. Так за продаж цінних паперів, позивачем не був отриманий доход, у звязку із поверненням грошових коштів згідно угоди про анулювання (різниця між сумою одержаного валового доходу за продаж цінних паперів у розмірі 103962842,00 грн. та витрат повязаних з одержанням доходу 103962842,00 грн.).

30.08.2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка достовірності даних декларації про доходи за 2008 2009 роки, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податку з доходів фізичних осіб платником податків ОСОБА_2 за 2008 2009 роки.

За результатами перевірки складений акт від 30.08.2010 року №8/Є/17-115, яким встановлено, що загальний оподатковуваний дохід фізичної особи платника податків ОСОБА_2 за період з 2008 рік склав 231542886,03 грн., за 2009 рік 103962842,00 грн.

12 жовтня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0000051720/0, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. «а», п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 50325 859,20 грн.

Відповідно до пп. «а», п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Перевіряючи законність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення рішення, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою нарахування органом державної податкової служби податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік послугувало те, що договори купівлі продажу цінних паперів, власні векселі та виписки з банку про рух коштів по рахунку не є розрахунковими документами, які підтверджували фактично понесені витрати ОСОБА_2 в ході здійснення інвестиційної діяльності та отримання відповідного доходу.

Також в обґрунтування підстав нарахування податку з доходів фізичних осіб за період 2008 2009 роки, податковий орган посилається на не надання позивачкою відповідних документів, підтверджуючих фактичне ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, у тому числі виписки банку про рух коштів по депозитному рахунку в банку, документів, повязаних з інвестиційною діяльністю за 2008 2009 роки.

Закон України «Про обіг векселів в Україні»визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Відповідно до ст. 4 Закону, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як вбачається зі змісту договорів від 08.08.2008 року № Д08-87/2, від 21.07.2008 року №Д08-79/7, розрахунки за придбані цінні папери здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що проведені позивачем розрахунки за договорами шляхом видачі векселів не відповідають вимогам Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (п. 9.6.2.).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

- обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

- зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

- повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Пунктом 9.6.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими підпунктом 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не були погашені видані нею векселі за договорами від 08.08.2008 року №Д08-87/2, від 21.07.2008 року №Д08-79/7, колегія суддів приходить до висновку, що докази щодо понесення позивачем будь яких витрат в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо не прийняття судом першої інстанції розяснень Державної податкової адміністрації України, які викладені в листі від 31.03.2008 року №3363/Б/17-0714, оскільки вони не були видані на адресу ОСОБА_2, з наступних підстав.

В обґрунтування цієї позиції апелянт посилається на те, що даний лист був виданий ДПА України та був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягав застосуванню.

Відповідно до абз. «д»пп. 4.4.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, особливою умовою звільнення платника податків, який при визначенні свого оподаткованого доходу керувався податковим розясненням, від відповідальності є надане саме йому платнику податків податкове розяснення.

Зі змісту листа ДПА України, яким керувався позивач, не вбачається, що він був адресований йому як податкове розяснення на його звернення, тому колегія суддів не може погодитися з вищенаведеними доводами апелянта.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст Ухвали складено 19.04.2011 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.П. Мельничук

Суддя: К.А. Бабенко