Постанова № 15574763, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4045/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівВасиленка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Чумацький шлях»до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2009 головними державними податковими ревізорами - інспекторами ДПА у Вінницькій області здійснено перевірку дотримання ПП «Чумацький шлях»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевірка проводилась в кафе «Козацький стан», що знаходиться у Вінницькому районі на автошляху Львів-Кіровоград-Знам'янка, в присутності бармена.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1116/02/32/23/30087871 від 19.08.2009, яким виявлено наступні порушення: незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в РРО в розмірі 4245,70 грн.; здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому законом порядку за місцем їх реалізації на загальну суму 1578 грн.; незабезпечення зберігання в господарській одиниці використаних контрольних стрічок за останні три робочі дні, а також реалізація тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних.

07.09.2009 року на підставі вказаного акту прийнято рішення №0001482306 від 07.09.2009 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 24894,50 грн. за порушення вимог п.п. 10,12,13 ст.3, ст.6 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, з чим не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон України № 265/95-ВР).

Пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 2 названого Закону місцем проведення розрахунків визначено місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Наведена норма Закону кореспондується з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, за змістом якого каса це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Пунктом 1.4 цього ж Положення передбачено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що Законом встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій (тобто у касі) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі.

Тобто, факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності в порядку статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З наведеного слідує, що колегія суддів не може погодитись з твердженням суду першої інстанції, що суму готівки 4245, 70 грн., яка знаходилась у поліетиленовому пакеті в зошиті та зі слів бармена належить ФОП Оліщук, не потрібно проводити через РРО.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки відповідали вимогам чинного законодавства.

Однак, дійшовши висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (а.с.75), відповідно до п. 5 ст. 17 вказаного Закону, за невиконання друку контрольної стрічки за останні три робочі дні до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до наступної формули: 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян х 3 останні робочі дні за які контрольні стрічки не були роздруковані = 10 х 17 х 3= 510 грн. штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що розмір штрафних санкцій завищений, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, в тому рахунку: друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років (п. 10 ст. 3).

Відповідно до п. 5 ст. 17 вказаного Закону, у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну на субєкта господарювання накладається штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 5 ст. 17).

Тобто, із структури правової норми зазначеної статті, не вбачається, що розмір штрафу залежить від кількості днів протягом яких мало місце порушення, а тому визначення відповідачем розміру штрафу за невиконання вимоги щодо друку контрольних стрічок із розрахунку за 3 останні робочі дні є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним рішення частково.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення за №0001482306 від 07.09.2009 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2011.