Ухвала суду № 15574305, 10.05.2011, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «10»травня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Руляков В. І.

Суддів: Петлюка В.І., Колотило О.О.

ПрокурораХоміцької Т.Б.

Адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Представника цивільного

відповідачаОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями цивільного відповідача ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД, засудженого ОСОБА_5 та помічника прокурора Сторожинецького району Н.І. Зарубайко на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Городилець, Турійського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий водієм фірми «БРІС»ЛТД, одружений, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом трьох річного іспитового терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки у вигляді заборони виїзду за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично зявлятиметься в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в закону силу залишено попередню підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ТзОВ фірми «БРІС» ЛТД та третьої особи ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД м.Луцьк, вул. Єршова, 2 р/р №260030007601 у банку ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень»м. Київ МФО 380281, код ЗКПО 21749653 на користь ОСОБА_6

Справа №11-221/2011 р. Головуючий у І інстанції: Дячук О.О.

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Руляков В.І.

матеріальну шкоду в сумі 38593 грн. (тридцять вісім тисяч пятсот девяносто три) гривень, моральну шкоду в сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень, судові витрати в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області СДРПОУ 25575279 р/р 35220002000298 банк УДК в Чернівецькій області МФО 856135 витрати по проведенню автотехнічних експертиз в сумі 638 грн. 52 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області р/р 31256272210012 в ГУДК Волинській області МФО 803014 ідентифікаційний код 25574908 витрати по проведенню автотехнічної експертизи стану транспортного засобу в сумі 600 грн. 96 коп.

Автомобіль марки ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ТзОВ фірмі «БРІС»ЛТД та на який накладено арешт постановою від 31.03.2010 року (а.с.147), звернено в рахунок стягнення шкоди на користь потерпілій ОСОБА_6 в розмірі стягнутої суми.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 30 січня 2010 року, приблизно о 11.00 год. в м.Сторожинець Чернівецької області, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21093 д.н.з НОМЕР_1, на ділянці вул. Чернівецька, рухаючись на спуск з покриттям, що містило кригу в цілому і колію з криги, в денну пору доби, порушив вимоги п.12.1 і 13.1 ПДР, а саме не врахував дорожні умови, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Сузукі Гранд Вітара, д.н.з.НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, який рухався попереду в попутному напрямку, під час зупинки останнього, допустив неумисний наїзд на нього, в результаті чого пасажир автомобіля марки Сузукі ОСОБА_6 отримала перелом тіла С5 хребця, що згідно з висновком експерта №052 від 26.03.2010 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.

На вказаний вирок суду надійшли апеляції від цивільного відповідача ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД та засудженого ОСОБА_5

В своїх апеляціях цивільний відповідач ТзОВ фірма «БРІС»ЛТД та засуджений ОСОБА_5 просять суд скасувати вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2011 року в частині задоволеного цивільного позову; відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 в частині задоволених матеріальних витрат на ліки, харчування, придбання ортопедичного матрацу, послуги адвоката та морального відшкодування. При цьому вони посилались на те, що на стадії досудового розгляду справи слідчим не було оголошено та не надіслано постанову про визнання цивільним відповідачем ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД. Також вважають, що районним судом було грубо порушено вимоги ч.3 ст.28 КПК України, прийнявши на стадії судового слідства новий цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 Також зазначають, що в обґрунтування цивільного позову ОСОБА_6 було додано ряд фіктивних та недійсних чеків, а ліки зазначені в них, використовувались для лікування хронічних захворювань потерпілої. Вважають, що у потерпілої не було необхідності у посиленому харчуванні та придбані ортопедичного матрацу. Крім того вказують, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля Сузукі Гранд Вітара в розмірі 30433 грн. є завищеними. Відшкодування витрат на послуги адвоката, на їх думку, також не підлягають до задоволення, оскільки в справі не має жодного доказу на підтвердження сплати суми в розмірі 2000 грн. До того ж, вважають, що районний суд належно не обґрунтував та не навів у вироку мотивів щодо розміру відшкодування моральної шкоди на суму 60000 грн.

Крім цього, засуджений ОСОБА_5 в своїй апеляції просить суд скасувати вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2011 року, а кримінальну справу порушену відносно нього за ч.2 ст.286 КК України закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України. При цьому він посилається на те, що ні слідством, ні судом не доведено, що потерпіла ОСОБА_6 отримала злам шийного хребця саме при ДТП, не встановлено механізму утворення травми та час її виникнення. На його думку, вищевказану травму потерпіла отримала внаслідок транспортування чи падіння, як вказано в комісійній експертизі №052 від 03.03.2010 року. А тому, на його думку, є всі підстави для закриття справи за ч.2 ст.6 КПК України. До того ж, вважає, що для встановлення істини по справі необхідно призначити комплексну судово медичну транспортно трасологічну експертизу, а відмова районного суду в задоволенні даного клопотання призвело до винесення помилкового вироку.

Заслухавши доповідача, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_5 та його захисника, які підтримали подані ними апеляції, прокурора, яка просила задовольнити подані апеляції частково, потерпілу ОСОБА_6 та її захисника, які просили залишити апеляції цивільного відповідача ТзОВ «БРІС»ЛТД та засудженого ОСОБА_5 без задоволення, провівши часткове судове слідство, в ході якого додатково допитаний ОСОБА_5 вину визнав частково, та в доповнення до своїх апеляційних вимог просив апеляційний суд не позбавляти його додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, розглянувши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції цивільного відповідача ТзОВ «БРІС» ЛТД та засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Вина засудженого ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом і яким дана правильна юридична оцінка.

Крім часткового визнання своєї вини засудженим ОСОБА_5 його вина доведена слідуючим.

Потерпіла ОСОБА_6 в суді дала показання, що 30.01.2010 року біля 11-ї години, вона разом із чоловіком ОСОБА_8, який був за кермом на її автомобілі марки Сузукі Гранд Вітара д.н.з. НОМЕР_4, рухаючись в м.Сторожинець, по вул.Чернівецька і, проїхавши перехрестя, через декілька метрів чоловік загальмував до повної зупинки автомобіля, так як попереду них зупинилася інша машина. Як тільки вони зупинились, вона відчула сильний удар. До тями прийшла в лікарні, де їй повідомили, що в неї перелом хребта. Їй дали ліки, наклали транспортувальний гіпс, виписали направлення для обстеження в обласній лікарні м.Чернівці, де їй підтвердили діагноз перелому хребця шийного відділу хребта. На лікарняному вона провела 90 днів.

Свідок ОСОБА_8 дав аналогічні покази тим, що давала потерпіла, доповнивши їх тим, що він зупинився за 10 метрів до автомобіля, що рухався попереду, відразу після цього відчув удар ззаду. Вийшовши з машини, побачив ОСОБА_5, який йому сказав, що він винен у ДТП. Покази, які він давав на досудовому слідстві підтримав повністю.

Свідок ОСОБА_9, покази якого оголошувалися в судовому засіданні, показав, що 30.01.2010 року він разом з ОСОБА_5 рухалися на автомобілі ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 в м.Сторожинець. Коли вони рухалися на спуск, то він, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні помітив, що автомобіль Сузукі сріблястого кольору, який був на відстані 40 метрів попереду них, загальмував. Юрій застосував екстрене гальмування, однак, не врахувавши безпечної швидкості та дистанції вчинив зіткнення із вищевказаним автомобілем (а.с.80-81).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він працює невропатологом Сторожинецької ЦРЛ і ним дійсно надавалася перша медична допомога ОСОБА_6, коли остання звернулася до приймальні лікарні. У неї була закрита травма шийного відділу хребта. Їй було зроблено рентген, після чого вона була оглянута травматологом лікарні.

Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що він працює завідуючим травматології в Сторожинецькій ЦРЛ і ним проводився огляд ОСОБА_6, в результаті якого ним було встановлено розтягнення шийного хребта. Однак, оскільки потерпіла проживала в м.Чернівці, то її було направлено до обласної лікарні м.Чернівці для більш ретельного обстеження, при цьому їй був одягнутий спеціальний комір. Оскільки остання пройшла більш ретельне обстеження в м.Чернівці, де їй було констатований діагноз перелом С5 хребця шийного відділу хребта, то вважає, що дане ушкодження вона отримала під час ДТП в м.Сторожинець.

З схеми ДТП вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_12 після пригоди і в момент зіткнення транспортних засобів був розташований позаду автомобіля потерпілої ОСОБА_6 під кутом на проїжджій частині, що підтверджує показання потерпілої та свідків про взаєморозташування транспортних засобів та механізм дорожньо-транспортної пригоди (а.с.4).

З протоколів огляду транспортного засобу від 30.01.2010 року вбачається, що у автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджена передня частина, а у автомобіля Сузукі Гранд Вітара задня, що також підтверджує правдивість показань потерпілої про механізм скоєння ДТП та обставини отримання нею тілесних ушкоджень (а.с.5,8).

Із акту судово-медичного обстеження ОСОБА_6 №51-мд від 04.02.2010 року вбачається, що ОСОБА_6 знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні ЛШМД м. Чернівці з діагнозом: перелом тіла С5 хребця, струс головного мозку. Дані тілесні ушкодження могли бути отримані при ДТП 30.01.2010 року і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя (а.с.24).

Аналогічні висновки робить експерт у судово-медичній експертизі №55-Е від 18.02.2010 року, крім того, зазначаючи, що перелом тіла 5-го шийного хребця та струс головного мозку можуть бути характерними для утворення їх при розгинанні шийного відділу хребта у пасажира автомобіля в момент зіткнення його з іншим транспортним засобом (а.с.89-90).

Комісійна СМЕ №52 від 26.03.2010 року підтвердила висновки попередньої СМЕ від 18.02.2010 року, вказавши, що наявні у ОСОБА_6 ушкодження шийного відділу хребта могли виникнути при ДТП (а.с.95-100).

Із висновку експерта №43 від 24.02.2010 року вбачається, що на момент експертного огляду, з технічної точки зору, робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані (а.с.65-66).

З висновку автотехнічної експертизи №46-а від 26.02.2010 року вбачається, що в даній дорожньо-транспортній обстановці водію автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_5 необхідно було діяти у відповідності до вимог пунктів 13.1 та 12.1 ПДР. В даній дорожньо-транспортній обстановці ОСОБА_5 порушив вищевказані вимоги ПДР, що у своїй сукупності, з технічної точки зору, перебуває в причинному звязку з настанням ДТП. В даній дорожньо-транспортній обстановці, технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Сузукі Гранд Вітара для водія ОСОБА_5, визначалась виконання ним вимог пунктів 13.1 та 12.1 ПДР і, як вбачається з матеріалів кримінальної справи для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які б перешкоджали йому виконати вказані вимоги ПДР (а.с.108-110).

Додаткова автотехнічна експертиза №54-а від 09.03.2010 року визначила, що параметри руху автомобілів щодо їх швидкісного режиму могли відрізнятися від оптимальних, тобто ще до гальмування швидкість автомобіля ВАЗ 21093 була більшою ніж у автомобіля Сузукі Гранд Вітара, а відстань між ними була меншою за вказану або ж гальмування водієм ОСОБА_5 було не своєчасним (а.с.119-121).

Із довідки наданої КП «Сторожинецьке ЖКГ»вбачається, що протягом 29-30 січня 2010 року було проведено роботу по підсипці суміші солі та піску на дорожнє покриття вул. Чернівецька в м.Сторожинець за допомогою автомобіля ЗІЛ 130, д.н.з. НОМЕР_5 (а.с.150).

Проаналізувавши зазначені докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України, так як між вчиненою ОСОБА_5 дорожньо-транспортною пригодою та тяжкими тілесними ушкодженнями, що отримала їх ОСОБА_6 при ДТП, є прямий причинний зв'язок.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що його вина у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не доведена, а невизнання засудженим своєї вини, суд правильно розцінив як спосіб захисту від предявленого обвинувачення.

Посилання апелянтів про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження саме при ДТП, не встановлено механізму утворення травми та час її виникнення, колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, із висновку комісійної СМЕ №52 від 26.03.2010 року вбачається, що наявні у ОСОБА_6 ушкодження шийного відділу хребта могли виникнути як при ДТП, так і при падінні (а.с.95-100). Із показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що під час удару його автомобіля ззаду, його дружина хоч і була пристебнута ременем безпеки, однак вона подалася різко вперед, а потім назад в крісло. По приїзду працівників ДАІ, дружина почала скаржитись на болі в шиї. Вони поїхали до Сторожинецької ЦРЛ, де дружину оглянули лікарі. Із записів в медичній книжці №1203/105 ОСОБА_6 вбачається, що 30.01.2010 року остання була оглянута лікарем неврологом, скаржилась на болі в шиї, оніміння потилиці; при пальпації біль С4-5 хребців; діагноз: травма шийного відділу хребта, з корінцево-судинним синдромом (а.с.96). В подальшому потерпіла була направлена на більш ретельне обстеження, де їй і було констатований перелом шийного хребця.

Більш того, доказів, які б підтвердили позицію апелянта про отримання вищевказаного ушкодження потерпілою при транспортуванні, чи при падінні, в матеріалах справи не має, а самим засудженим суду не надавалися, що на думку колегії суддів, свідчить про безпідставність його посилань в цій частині і наполягання призначити комплексну судово-медичну-транспортно-трасологічну експертизу.

Згідно розяснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (з послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовуючи відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6, не в достатній мірі мотивував своє рішення.

Із позовної заяви потерпілої ОСОБА_6 та її показів, які вона давала в суді першої інстанції вбачається, що внаслідок ДТП нею було перенесено душевні муки та переживання, фізичні та моральні страждання у звязку із тривалим лікуванням, постійним хворобливим станом, неможливістю самостійного пересування по місту та користування громадським транспортом, необхідністю стороннього догляду та неможливістю ефективно та творчо працювати, вести активне громадське життя (а.с.233-236, 275). Однак, посилаючись на отриману моральну шкоду, потерпіла належним чином не підтвердила свої твердження суду жодними доказами: медичними висновками лікарів, медичною документацією, тощо.

А тому, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів, враховуючи тривалий час амбулаторного лікування потерпілої, яке підтверджено відповідними медичними документами (а.с.237-240), характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_6 в результаті отриманих тілесних ушкоджень, приходить до висновку, що апеляційні вимоги цивільного відповідача ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД та засудженого ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6, підлягають до часткового задоволення, шляхом зменшення суми морального відшкодування до 30000 гривень.

Доводи апелянтів про те, що судом не мотивовано включено до матеріальної шкоди витрати на придбання певних товарів та послуг, які не мають ніякого відношення до справи, ліків від інших хвороб, є надуманими, оскільки, як вбачається із вироку, суд прийняв це до уваги, зменшивши вимоги потерпілої на придбання медичних ліків, препаратів, предметів гігієни та продуктів харчування на 6649 грн. і стягнув лише 3724 грн., а не 9878 грн. як просила потерпіла.

Посилання апелянтів на те, що судом безпідставно відшкодовано потерпілій вартість ортопедичного матрацу, який був придбаний останньою без урахування її тілесних ушкоджень, спростовується оглянутою судом історією хвороби, де про необхідність ортопедичного матрацу та посиленого харчування більш вітамінізованого у звязку з прийняттям ліків, є рекомендація лікаря (а.с.283).

Такими, що не відповідають матеріалам справи, є доводи апелянтів про те, що ні потерпілою, ні її адвокатом не представлено жодного доказу на підтвердження оплати послуг адвоката в сумі 2000 грн. Дані твердження спростовуються угодою про надання правової допомоги ОСОБА_6, в якій зазначено, що сума гонорару адвоката ОСОБА_2 становить 2000 грн. (а.с.48).

Посилання апелянтів на те, що районним судом було грубо порушено вимоги ч.3 ст.28 КПК України, прийнявши на стадії судового слідства новий цивільний позов потерпілої ОСОБА_6, який також відрізняється у сумі, на думку колегії суддів, є надуманими і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як видно із протоколу судового засідання (а.с.283 на звороті) потерпілою дійсно було заявлено клопотання під час судового слідства про приєднання до матеріалів справи нової редакції цивільного позову. Однак, враховуючи те, що його зміст не відрізняється від попереднього, і зокрема в сумі позовних вимог, окрім назви цивільного відповідача і номера автомобіля, яким керував ОСОБА_5 при ДТП, колегія суддів вважає, що в даному випадку було зроблено уточнення до цивільного позову, а не подано новий, як це зазначають апелянти. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, цивільний позов, поданий потерпілою ОСОБА_6 на досудовому слідстві (а.с.29-33), містить вказівку на загальну суму стягнення 154479 грн., що не відповідає посиланням апелянта. Інших позовних заяв, на суму, яку вказував апелянт в матеріалах справи не має. А тому, в даному випадку, колегія суддів не вбачає будь-яких грубих порушень норм КПК, які б тягнули за собою зміну чи скасування вироку в цій частині.

Також, апелянти зазначають, що на стадії досудового розгляду справи слідчим не було оголошено та не надіслано постанову про визнання цивільним відповідачем ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД, як того вимагає ст. 124 КПК України, що є грубим порушенням прав цивільного відповідача передбачених ст. 51 КПК України, а також те, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля Сузукі Гранд Вітара в розмірі 30433 грн. є завищеним.

Дані посилання є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінальної справи. Так, 30.03.2010 року слідчим П.Т. Токарем було винесено постанову, якою було притягнуто ТзОВ фірму «БРІС»ЛТД як цивільного відповідача; у постанові було розясненні права передбачені ст. 51 КПК України; 31.03.2010 року дану постанову було направлено на адресу цивільного відповідача, що підтверджує супровідний лист (а.с.56).

Із висновку експертного автотоварознавчого дослідження №15Е/10 від 09.02.2010 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сузукі Гранд Вітара д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок ДТП становить 30433 грн.(а.с.188-156). Вищенаведеним спростовуються доводи апеляції про те, що сума відновлювального ремонту автомобіля Сузукі Гранд Вітара в розмірі 30433 грн. є завищеною.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №4 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Згідно із ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із змісту позовної заяви потерпілої ОСОБА_6 (а.с.233-236), останньою не було заявлено вимогу щодо звернення автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ТзОВ фірмі «Бріс»ЛТД та на який накладено арешт, в рахунок стягнення спричиненої їй шкоди. Крім того, суд своє рішення в цій частині ніяк не мотивував.

А тому, колегія суддів вважає, що районний суд вийшов за межі заявлених потерпілою ОСОБА_6 позовних вимог, а вищевказану вказівку суду слід скасувати.

Обираючи ОСОБА_5 основну міру покарання, суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог ст.ст. 65-66 КК України. При цьому було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, що ОСОБА_5 хоча і скоїв тяжкий злочин, проте з необережності, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю роботи.

Взявши до уваги зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про застосування до ОСОБА_5 вимог ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, при обранні ОСОБА_5 додаткової міри покарання, суд першої інстанції не врахував те, що вину він визнав частково, однією з причин дорожньо-транспортної пригоди було те, що він керував транспортним засобом в складних погодних та дорожніх умовах при швидкості 40 км/год.; робота водієм є його єдиною спеціальністю, яка є йому та його сімї єдиним джерело для існування і ці обставини, а також обставини, що помякшують його міру покарання та, враховуючи особу підсудного, який позитивно характеризується, раніше не судимий, на думку колегії суддів, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. А тому, до нього слід застосувати ст. 69 КК України та звільнити його від такої додаткової міри покарання, як позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.

Будь-яких істотних порушень норм КПК, які б потягнули за собою скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, п.3 ч.1 ст.373 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції цивільного відповідача ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити.

На підставі ст. 69 КК України виключити з вироку вказівку про призначення ОСОБА_5 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ фірми «БРІС»ЛТД на користь ОСОБА_6 з 60000 (шістдесяти тисяч) грн. до 30 000 (тридцяти тисяч) гривень.

Рішення суду в частині звернення автомобіля марки ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ТзОВ фірмі «БРІС»ЛТД в рахунок стягнення шкоди на користь потерпілій ОСОБА_6 скасувати.

Зазначений автомобіль повернути ТзОВ фірмі «БРІС»ЛТД.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий, суддя:В.І. Руляков

Судді:В.І. Петлюк

О.О. Колотило