Ухвала суду № 15570556, 26.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року справа №2а-7978//10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-7978/10/1270 за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про усунення порушень від 14.09.2010 року №12-05-14-14-8767, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-7978/10/1270 позов Державного підприємства «Первомайськвугілля» до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про усунення порушень від 14.09.2010 року №12-05-14-14-8767 задоволено частково. Визнано протиправною та недійсної вимогу про усунення порушень від 14.09.2010 року №12-05-14-14-8767 в частинах:

-п.3 внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2010 рік та погодити з головним розпорядником бюджетних коштів Міністерством вугільної промисловості зменшення бюджетних асигнувань по КПКВ 1301090 «Державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції» - повністю.

-п.4 стягнути з винних осіб суму 97,20 тис.грн., що допустили зайві грошові виплати, в порядку та розмірах встановлених (ст.ст.130-136 КЗпП України) та провести коригування в бік зменшення заборгованості перед фондами соціального страхування на суму зайво нарахованих внесків частково в розмірі 79,6 тис. грн. (зменшити на 17,6 тис. грн.);

-п.6 стягнути з винних осіб суму 31,47 тис.грн., що допустили зайві грошові виплати, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України та провести коригування в бік зменшення заборгованості перед фондами соціального страхування на суму зайво нарахованих внесків повністю.

-п.7 привести штатні розписи спецапарату ДП «Первомайськвугілля», ВП «ш. Карбоніт», ВП «ш. Первомайська» у відповідність до вимог Типової структури та штатному розпису повністю.

-п.11 стягнути з винних осіб нестачу вугілля на суму 102677,91 тис.грн. в порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130, 133, 136 КЗпП України, постановою КМУ від 22.01.1996 року, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 51338,95 тис. грн. повністю.

В задоволенні інших частин позову відмовити за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, оскільки суд припустив порушення матеріального та процесуального права. Так, відмовляючи у визнанні недійсним та протиправним п.1 вимоги щодо проведення донарахування та виплати працівникам заробітної плати, суд не врахував, що це питання знаходиться поза компетенцією позивача і регулюється органом управління майном підприємства Міністерства вугільної промисловості, за вимогами якого і впроваджено тарифні ставки що унеможливлюють виникнення заборгованості з зарплатні. Вирішення цього питання можливе лише за умови підвищення споживчих цін на вугілля або збільшення бюджетних коштів на покриття витрат з собівартості, що залежить тільки від рішень Уряду. Відмовляючи у визнанні недійсним та протиправним п.10 вимоги щодо зобовязання стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні вугілля, суд не врахував неможливість застосування положень ст. 131, 133, 134 КЗпП України при відсутності вини працівників і невизначеність з винними особами з боку відповідача. При перевірці позивач пояснював, що понаднормативні витрати вугілля відбулись не з вини працівників, а через субєктивні фактори (зниження природної температури, поламки котлів, погана якість вугілля та інше). Відмовляючи у визнанні недійсним та протиправним п.12 вимоги щодо зобовязання стягнути з винних осіб нестачі матеріальних цінностей на суму 3,04 тис.грн., суд не звернув уваги, що вимога оскаржувалась лише в частині суми 446,86 грн., оскільки ця нестача була ліквідована безпосередньо під час ревізії шляхом оприбуткування лісу в обємі 1,65 м.куб., яке знаходилось на складі але не було оприбутковано. Відмовляючи у визнанні недійсним та протиправним п.13 вимоги щодо зобовязання позивача провести коригування обсягу видобутого вугілля, суд не звернув уваги, що висновки КРУ про порушення з боку позивача не відповідають вимогам законодавства, оскільки не було враховано положення Інструкції для експлуатації складів для зберігання вугілля на шахтах, карєрах, затвердженої наказом Мінвуглепому СРСР № 67 від 10.02.1970 р. Щодо закриття провадження у справі в частині визнання недійсним та протиправним п.9 вимоги, апелянт посилається на те, що в своїй заяві про зменшення позовних вимог вони відмовлялись лише від частини вимог про протиправність п.9, натомість суд своєю ухвалою від 22 грудня 2011 року закрив провадження щодо п.9 вимоги в цілому і по суті їх не вирішив.

Відповідачем по справі також подавалась апеляційна скарга на постанову суду, але ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року вона була повернута через порушення строку на її подачу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Первомайськвугілля» (далі ДП «Первомайськвугялля») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32320594, діє на підставі статуту, затвердженого наказом Мінвуглепрому України №556 від 24.10.2008 року.

В період з 26.07.2010 року по 13.08.2010 року спеціалістами Контрольно-ревізійного управління в Луганській області (далі КРУ в Луганській області) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Первомайськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, про що складений акт ревізії від 30.07.2010 року №05-21/024 (т.1 а.с.42-196).

На підставі зазначеного акту ревізії керівником КРУ в Луганській області було предявлено вимогу керівництву ДП «Первомайськвугілля» №12-05-14-14-8767 від 14.09.2010 року (т.№1 а.с.20-23) про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії.

Позивач не погодився із законністю висновків відповідача за наслідками ревізії та із змістом вимоги, тому оскаржив її частково в судовому порядку, а саме пункти 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході судового розгляду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині визнання недійсною п.9 вимоги щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за невиконані роботи на 48,06 грн. (т.2 а.с. 82, 83).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року (т.2 а.с. 104) на підставі заяви представника позивача було закрито провадження у справі за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про усунення порушень від 14.09.2010 року №12-05-14-14-8767 в частині позовних вимог щодо п.9 про відображення в обліку дебіторської заборговані за не виконані роботи на 48,06 тис. грн. та ненадані послуги на 303,41 тис.грн. та проведення претензійно-позовної роботи з підрядником та вжиття заходів щодо відшкодування зайвих виплат ПАТ «Трест ЛШП» шляхом повернення коштів на розрахунковий рахунок та виконання підрядником відповідного обсягу робіт.

Зазначена ухвала суду першої інстанції набрала законної сили, оскільки в апеляційному порядку не оскаржувалась.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо не розгляду його позовних вимог стосовно недійсності п.9 вимоги КРУ, викладені в апеляційній скарзі на постанову суду від 18 січня 2011 року, розглянуті і задоволені бути не можуть, оскільки ухвалою суду від 22.12.2010 р. провадження у справі в частині цих позовних вимог було закрито в цілому, ця ухвала суду підлягає окремому оскарженню, але оскаржена позивачем не була.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 1, 10, 12, 13 вимоги КРУ в Луганській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було допущено порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, і відповідач законно та обґрунтовано прийняв вимогу про зобовязання позивача усунути їх. Так, щодо п.1 вимоги, суд виходив з того, що позивачем необґрунтовано не здійснювалось відповідне підвищення тарифних ставок і посадових окладів своїм працівникам у звязку із збільшенням на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної платні. Щодо п.10 вимоги, суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б обґрунтовували перевитрати використання вугілля через субєктивні причини. Щодо п.12 вимоги, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на обґрунтування причин нестачі матеріальних цінностей на 3,04 тис. грн., крім 1,65 м.куб. лісу на 446,86 грн., які були оприбутковані під час проведення ревізії. Щодо п.13 вимоги, суд виходив з того, що внаслідок включення до обсягу видобутого вугілля гірничої маси, отриманої від підготовчих та ремонтних робіт, є незаконною, тому відповідачем правильно розцінено як приписки обсягу видобутку вугілля.

Постанова суду першої інстанції в іншій частині не оскаржується, тому перевірка в апеляційному прядку судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.

Так, щодо оскарження п.1 вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем проігноровані вимоги Законів України про державний бюджет України на 2009 2010 роки щодо встановлення мінімальної заробітної плати у місячному та погодинному розмірах і не виконані вимоги наказів Мінвуглепрому №17 від 28.01.2009 року та №161 від 20.05.2010 року в частині введення розмірів мінімальної заробітної плати, передбачених чинним законодавством України, а тому висновок відповідача в акті ревізії від 30.07.2010 року про те, що внаслідок не проведення посадовими особами ДП «Первомайськвугілля» змін і підвищень в установленому законодавством порядку тарифних ставок, посадових окладів, працівникам ДП «Первомайськвугілля» не доплачено заробітної плати в сумі 19382000,00 грн., та як наслідок державними цільовими фондами не доотримано внесків у сумі 9283978,0 грн., є обґрунтованим.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, регулюються Законом України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року. Відповідно до вимог ст.8 Закон України «Про оплату праці» передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Статтею 11 Закон України «Про оплату праці» визначено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою. Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Згідно зі ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року №835-VI на 2009 рік установлений розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня - 625 гривень, з 1 липня - 630 гривень, з 1 жовтня - 650 гривень, з 1 грудня - 669 гривень на місяць. Згідно зі ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року №2154-VI на 2010 рік установлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,2 гривні, з 1квітня - 5,29 гривні, з 1 липня - 5,32 гривні, з 1 жовтня - 5,43 гривні, з 1 грудня - 5,52 гривні.

Пунктами 9.4.1, 9.4.2 та 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (обєднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 із змінами та доповненнями, передбачено, що на підприємствах встановлюється мінімальна тарифна ставка робітника І розряду на рівні не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Перегляд діючих і встановлення нових тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників Підприємств проводиться у порядку та терміни встановлені законодавством, шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), встановленої Мінвуглепромом за згодою з Профспілками, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених Додатком до розділу 9. При підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати розміри тарифних ставок, посадових окладів і соціальних гарантій, передбачених цією Угодою, підлягають підвищенню в установленому законодавством порядку з обовязковим підвищенням величини планового фонду оплати праці.

Згідно пункту 2.1. наказу Мінвуглепрому від 28.01.2009 року №17 «Про розробку заходів щодо переведення працівників вугледобувних підприємств на оплату праці за тарифними ставками, встановленими відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» генеральні директори державних підприємств з видобутку вугілля та директори шахт, що належать до сфери управління Мінвуглепрому та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління, були зобовязані разом з підготовкою економічної програми забезпечити до 31 січня 2009 року, за участю профспілок і трудового колективу, здійснення розробки встановлення у 2009 році тарифних ставок на посадові оклади, розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі: 605 грн. з 1 січня; 625 грн. 1 квітня; 630 грн. з 1 липня; 650 грн. з 1 жовтня; 669 грн. з 1 грудня, а також постійно запроваджувати необхідні заходи для унеможливлення виникнення або збільшення заборгованості із заробітної плати (п.2.4 цього наказу).

Згідно пункту 1.1. наказу Мінвуглепрому від 20.05.2010 року №161 «Про розробку заходів щодо переведення працівників вугледобувних підприємств на оплату праці за тарифними ставками, встановленими відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» генеральні директори державних підприємств з видобутку вугілля та директори шахт, що належать до сфери управління Мінвуглепрому та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління, були зобовязані разом з підготовкою економічної програми забезпечити до 28 травня 2010 року, за участю профспілок і трудового колективу, здійснення розробки встановлення у 2010 році тарифних ставок на посадові оклади, розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі: 884 грн. з 1 квітня; 888 грн. з 1 липня; 907 грн. з 1 жовтня; 922 грн. з 1 грудня. У погодинному розмірі: 5,29 грн. з 1 квітня; 5,32 грн. з 1липня; 5,43 грн. з 1 жовтня; 5,52 грн. з 1 грудня, а також постійно запроваджувати необхідні заходи для унеможливлення виникнення або збільшення заборгованості із заробітної плати (п.1.4. цього наказу).

Фактично в продовж 2009 року тарифні ставки (посадові оклади) по підприємству позивача розраховувались виходячи з мінімальної заробітної плати 605 грн., тоді як за вимогами п. 9.4.1 Галузевої угоди з урахуванням фінансових труднощів тарифна ставка робітника І розряду повинна була складати: з 01.04.2009 625,00 грн., з 01.07.2009 630,00 грн., з 01.11.2009 744,00 гривень. У 1 кварталі 2010 року тарифні ставки (посадові оклади) по підприємству розраховувались виходячи з мінімальної заробітної плати 630 грн., тоді як за вимогами чинного законодавства України та п. 9.4.1 Галузевої угоди з урахуванням фінансових труднощів тарифна ставка робітника І розряду повинна була складати: з 01.01.2010 869,00 грн., з 01.04.2010 884,00 гривень.

Таким чином ревізією виявлено, що на порушення Колективного договору нарахування заробітної плати за тарифними ставками та посадовими окладами в ДП «Первомайськвугілля» протягом 2009 та 1 кварталі 2010 року здійснювалось в розмірі, який є нижчим за рівень від встановленого чинним законодавством України та Галузевою угодою.

Щодо оскарження п. 10 вимоги від 14.09.2010 року, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що проведеною ревізією встановлено понаднормативне списання вугілля для внутрішніх потреб, що не оспорюється сторонами. Спірним в цій частині є наявність субєктивних факторів, які стали причиною цього.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог і наявності субєктивних чинників, які вплинули на понаднормативну витрату вугілля.

Здійснюючи ревізію, відповідач виходив з «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потребі в Україні» (КТМ 204 України 224-94), затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 року, розділу 6 «Методики нормування питомих витрат паливо-енергетичних ресурсів на шахтах Держвуглепрому України», розробленої Донецьким науково-дослідним вугільним інститутом та затвердженої 16.01.2001 року директором Держвуглепрому України та погодженої 01.02.2001 року Головою Державного комітету України з енергозбереження, та ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому відповідач в акті ревізії посилається на осіб, з вини яких відбулось понаднормативне списання вугілля.

Щодо оскарження п. 12 вимоги від 14.09.2010 року, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що позивач не надав суду доказів, які б спростовували висновки відповідача щодо недостачі матеріальних цінностей у матеріально-відповідальних осіб за перевірений період, а тому вимога позивача щодо визнання протиправним та недійсним цього пункту припису визнана необґрунтованою і такою що задоволенню не підлягає. При цьому суд першої інстанції зазначив, що за результатами ревізії встановлено недостачу рудстояків у кількості 1,65м3 на суму 446,86 грн., але на момент закінчення ревізії порушення усунуто в повному обсязі шляхом внесення до матеріального складу Шахтирудстояків у кількості 1,65 м3 на суму 446,86 грн.

Апелянтом зазначені висновки відповідача та суду не оспорюють, але вважають, що підстав для перерахування до бюджету суми недостачі, яка була усунута під час ревізії, на підставі положень Постанови КМУ від 22.01.1996 року №116 не має, тому в частині вказаної суми і просить скасувати і рішення суду, і визнати недійсною вимогу відповідача.

Колегія суддів вважає, що усунення недостачі в ході ревізії не звільняє від застосування наслідків, встановлених Постановою КМУ від 22.01.1996 року №116, тому суд правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо оскарження п.13 вимоги від 14.09.2010 року, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що вона є правомірною з огляду на те, що в результаті проведеного в ході ревізії дослідження причин виникнення некондиційного вугілля встановлено, що із загальної кількості 43706т на загальну суму 56114623,61 грн., некондиційного вугілля (з якісним показником зольності, який перевищує граничні норми) 18461,0т на суму 29441378,32 грн. виникло в наслідок включення до обсягу видобутого рядового вугілля, зазначеного у даних книги «Обліку руху видобутого рядового вугілля» (ф.УПД-41), гірничої маси, отриманої від підготовчих та ремонтних робіт (ф. УПД -21), що є приписками обсягу видобутку рядового вугілля в натуральному виразі та зарахування на бухгалтерський рахунок 25 «Напівфабрикати».

З огляду на викладене, відповідач обґрунтовано вимагає у позивача провести корегування обсягу видобутого вугілля, скільки вимога ґрунтується на приписах «Інструкції з обліку обсягів видобутку рядового вугілля та готової вугільної продукції на шахтах», затвердженої наказом Міністра вугільної промисловості від 17.09.1996 року № 466, пунктів 4, 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.12.1999 року №246.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-7978/10/1270 за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про усунення порушень від 14.09.2010 року №12-05-14-14-8767 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова