Ухвала суду № 15569178, 27.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року справа №2а-504/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу

державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 7 лютого 2011 року (повний текст складений та підписаний 11 лютого 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а-504/11/1270 (суддя Захарова О.В.)

за позовом

державного підприємства «Свердловантрацит»

в особі відокремленого підрозділу

до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про

визнання дій протиправними щодо розподілу сплачених сум, зобовязання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року частково задоволений вищезазначений позов внаслідок чого визнані незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області щодо розподілу сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором про реструктуризацію податкового боргу № 1 від 31 березня 2006 року за повідомленнями: №112130265543047 від 15 грудня 2010 року, №112130026516004 від 17 листопада 2010 року, № 112130026499596 від 29 жовтня 2010 року. Зобовязано відповідача зарахувати суми сплачені позивачем відповідно призначення платежу. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з правомірності заявлених вимог та протиправності дій відповідача (арк. справи 53-56).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 59-60). Правомірність розподілу сплачених позивачем сум в погашення реструктуризованої заборгованості за договором № 1 від 31 березня 2006 року на погашення пені доводить тим, що платником податків в порушення пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року № 2711- 4 не здійснювалась сплата поточних податкових зобовязань які виникли після укладання договору.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Свердловантрацит» зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради 29 квітня 2003 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 332003, код ЄДРПОУ 32355669, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Свердловську з 2 червня 2003 року (арк. справи 27-31).

Позивач є учасником процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України № 2711, що підтверджується випискою з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу виданою ДП «Енергоринок» 28 листопада 2005 року № 124 (арк. справи 22).

Як правильно встановив суд першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладений договір про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) від 31 березня 2006 року № 1, з метою реалізації норм Закону України № 2711, предметом якого є розстрочення сплати податкового боргу з податку на прибуток, що обліковується за даними карток особових рахунків станом на 1 січня 2005 року, строком на десять років, шляхом сплати рівними частками згідно графіку (арк. справи 19-21).

На виконання умов зазначеного договору позивач погасив суми податкової розстрочки за жовтень, листопад, грудень 2010 року відповідно у розмірах 177401 грн. 78 коп., 924994 грн. 84 коп., 325000 грн., що посвідчується платіжними дорученнями № 8586 від 29 жовтня 2010 року (арк. справи 14), № 9333 від 17 листопада 2010 року (арк. справи 16), № 21300 від 15 грудня 2010 року (арк. справи 18).

Сплачені позивачем суми за договором про реструктуризацію податкового боргу, який є різновидом адміністративного договору в розумінні пункту 14 статті 3 КАС України, безпідставно скеровані податковим органом на погашення іншого податкового боргу, який не є предметом розстрочки за договором, та погашення пені нарахованої на зазначений (не договірний) борг. Розподіл суми на погашення податкового боргу та пені відповідач здійснив шляхом прийняття та направлення позивачу повідомлень від №112130265543047 від 15 грудня 2010 року, №112130026516004 від 17 листопада 2010 року, № 112130026499596 від 29 жовтня 2010 року з посиланням на абзац 2 підпункту 16.3.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 (арк. справи 13,15,17).

Колегія суддів погоджує правову позицію суду першої інстанції, що приписи вищезазначеної норми Закону України № 2181 безпідставно застосовані до спірних відносин, оскільки сплачений за договором розстрочений борг не є обєктом обчислення пені про що зазначено пунктом 10.5 статті 10 Закону України № 2711, та умовами договору.

Прийняти правову позицію апелянта, згідно якої пеня нарахована на податковий борг який виник після укладення договору, внаслідок порушення позивачем вимог пункту 10.3 статті 10 Закону України № 2711 стосовно не здійснення сплати поточних платежів, колегія суддів не має можливості, як такі що не відповідають приписам зазначеного Закону та умовам договору. Жодною нормою не передбачено право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-14, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679 «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, та здійснений відповідачем розподіл є неправомірним.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 185, 195, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року по справі № 2а - 504/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року по справі № 2а - 504/11/1270 залишити без змін.

Ухвала складена та проголошена у судовому засіданні 27 квітня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко