Постанова № 1556637, 14.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.04.2008 р.                                                                                                     № 8/9

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В. За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до           Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача: Собко О.В. за дов. № 2-15д від 24.12.2007 р.

від відповідача: Воронова О.Ю. за дов. № 2182/9/10-206 від 30.11.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000851650/0 від 27.12.2006 р. та № 0000861650/0 від 27.12.2006 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно були нараховані суми податкових зобов’язань та штраф, а також зазначив, що податковим органом були пропущені строки давності щодо нарахування штрафних санкцій.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було прострочено сплату зобов’язання за забруднення навколишнього природного середовища, а тому відповідно і було нараховано суми податкових зобов’язань та штраф у розмірі 10 %.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000851650/0 від 27.12.2006 р. та № 0000861650/0 від 27.12.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковим органом за результатами здійсненої перевірки ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»було складено акт «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ДК «Укргазвидобування» за лютий – вересень 2002р.»від 19.12.2006 р. № 859/16-50/30019775, за висновками якого було встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з збору за забруднення навколишнього природного середовища.

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000851650/0 від 27.12.2006 р., яким було зобов’язано позивача сплатити за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого суми податкового зобов’язання в розмірі 484 грн. 12 коп. і штраф у сумі 48 грн. 41 коп. та № 0000861650/0 від 27.12.2006 р., яким було зобов’язано позивача сплатити за затримку до від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженого суми податкового зобов’язання в розмірі 517 грн. 88 коп. і штраф на суму 103 грн. 58 коп.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ДК «Укргазвидобування»як платник податків стала на облік в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП у ІІ кварталі 2002 року.

21 травня 2002 р. позивач перерахував кошти збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2002 р. на рахунок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів позову, на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва позивачем було направлено лист від 28.05.2002 р. № 13394 з проханням перенести кошти з рахунку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на рахунок СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Як зазначив позивач, дії на виконання вказаного листа були проведені лише у вересні 2002 р.

05 серпня 2002 р. позивачем були перераховані кошти по збору з забруднення навколишнього природного середовища за ІІ квартал 2002 р. по реквізитах СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, дані кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за І квартал 2002 р.

З вищенаведеного вбачається, що у позивача за перевіряємий період відсутня заборгованість по сплаті збору з забруднення навколишнього природного середовища.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом здійснено перевірку своєчасності сплати до бюджету податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, самостійно нарахованих позивачем 19.02.2002 р., 20.05.2002 р., 19.08.2002 р.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає процедуру донарахування податкових зобов’язань та сплати (стягнення) податку, зокрема термін протягом якого орган державної податкової служби може вчиняти такі дії.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, податковий орган не мав законних підстав для здійснення перевірки на підприємстві позивача у період з 19.02.2002 р. по 19.08.2002 р. у зв’язку зі спливом строку давності, а також застосовувати до позивача штрафні санкції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000851650/0 від 27.12.2006 р. та № 0000861650/0 від 27.12.2006 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000851650/0 від 27.12.2006 р.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000861650/0 від 27.12.2006 р.

4.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 15.04.2008 р.