Постанова № 1556636, 14.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.04.2008 р.                                                                                                     № 8/7

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В. За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до           Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача: Собко О.В. за дов. № 2-15д від 24.12.2007 р.

від відповідача: Тимошенко В.В. за дов. № 03 від 08.01.2008 р., КуцьТ.В., довіреність № 29 від 21.01.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2007 р. № 0000452301/0, від 03.08.2007 р. № 0000462301/0, від 27.08.2007 р. № 0000452301/1, від 27.08.2007 р. № 0000462301/1, від 16.11.2007 р. № 0000452301/2, від 16.11.2007 р. № 0000462301/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рентна плата не є податком, збором, обов’язковим платежем, оскільки її справляння не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за прострочку сплати рентної плати за природний газ.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при перевірці ним було встановлено, що позивачем були порушені граничні строки сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, а тому відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивача було зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10%.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2007 р. № 0000452301/0, від 03.08.2007 р. № 0000462301/0, від 27.08.2007 р. № 0000452301/1, від 27.08.2007 р. № 0000462301/1, від 16.11.2007 р. № 0000452301/2, від 16.11.2007 р. № 0000462301/2.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

На підставі акту від 01.08.2007 р. № 182/23-128/30019775 невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати донарахованих сум податків, зборів та інших обов’язкових платежів ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000452301/0 від 03.08.2007 р. про застосування штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, на суму 22984,00 грн. та № 0000462301/0 від 03.08.2007 р. про застосування штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, на суму 102169,29 грн. згідно пп. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з вищевказаним винесеним податковим органом рішенням-повідомленням, позивач його оскаржив, але скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.08.2007 р. № 0000452301/1, № 0000642301/1 та від 16.11.2007 р. № 0000452301/2, № 0000462301/2.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Стаття 1 вказаного вище Закону визначає, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), зокрема, належать рентні платежі.

Згідно з п. 7 ст. 1 зазначеного вище Закону, податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»застосований термін «рентна плата», який у ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»не передбачений.

Частина 8 ст. 1 вищевказаного Закону, будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Отже, рентна плата не є податком, збором, обов’язковим платежем, оскільки її справляння не передбачено Законом України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Частиною 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України передбачено, що податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Враховуючи те, що «рентна плата»введена Указом Президента «Про встановлення рентної плати за нафту, природний газ, що видобуваються в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України № 256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», її ставки запроваджені Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також рентна плата визначена в якості платежу до загального фонду державного бюджету, згідно з класифікацією доходів бюджету, яка передбачена Бюджетним кодексом України, відноситься до інших неоподаткованих надходжень.

Виходячи з вищенаведеного, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за прострочку сплати рентної плати за природний газ.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 03.08.2007 р. № 0000452301/0, від 03.08.2007 р. № 0000462301/0, від 27.08.2007 р. № 0000452301/1, від 27.08.2007 р. № 0000462301/1, від 16.11.2007 р. № 0000452301/2, від 16.11.2007 р. № 0000462301/2, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

           2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 03.08.2007 року №0000452301/0.

           3.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 03.08.2007 року №0000462301/0. 4.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 27.08. 2007 року №0000452301/1.           5.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 27.08. 2007 року №0000462301/1.            6.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 16.11 2007 року №0000452301/2.           7.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції від 16.11 2007 року №0000462301/2.           8.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 15.04.2008 р.