Постанова № 1556633, 03.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.04.2008 р.                                                                                                     № 8/165

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомДочірнього підприємства «Баржова компанія»

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

ПроВизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009382308/0 від 30.10.2007 р. За участю представників сторін Від позивача: Бужор А.М. за дов. № 02/11 від 02.11.2007 р.

Від відповідача: Дяченко Ю.В. за дов. № 13/9/10-209 від 08.01.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

          Дочірнє підприємство «Баржова компанія»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009382308/0 від 30.10.2007 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства. Позивач зазначив, що в повному обсязі сплатив на користь постачальника вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем були порушені норми чинного законодавства, а саме п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

          Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009382308/0 від 30.10.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 636/23-8/24929143 від 23.10.2007 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ДП «Баржова компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період жовтень-листопад 2006 р. та січень-березень 2007 р.»

          На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009382308/0 від 30.10.2007 р., яким було встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також податковим органом було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 1205613 грн., за лютий 2007 р. на суму 1130467 грн., за березень 2007 р. на суму 208598 грн. (всього зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 2544678 грн.).

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що основним постачальником позивача у період, що перевірявся був ЗАТ «АТ «Каргілл».

Згідно договорів поставки ЗАТ «АТ «Каргілл»реалізовано продукцію ДП «Баржова компанія»:

жовтень 2006 р.:

-          олію соняшникову нерафіновану наливом в кількості 27378,05 т. на суму 90811244,25 грн., в т. ч. ПДВ 15135207,38 грн.;

-          пшеницю вагою 256504,05 т. на суму 205488288,53 грн., в т. ч. ПДВ 34248048,1 грн.;

-          ячмінь 3 класу вагою 166859,5 т. на суму 101300000 грн., в т. ч. ПДВ 16883333,33 грн.;

-          ячмінь фуражний вагою 264000 т. на суму 198000009,75 грн. в т. ч. ПДВ 33000001,6 грн.

січень 2007 р.:

-          олію соняшникову нерафіновану наливом вагою 43712,062 т. на суму 150 436923 грн., в т. ч. ПДВ 25072820,508 грн.

лютий 2007 р.:

-          олію соняшникову нерафіновану наливом вагою 57637 т. на суму 201503202 грн. в т. ч. ПДВ 33583867 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ДП «Баржова компанія»в розділі ІІ податкової декларації відображення операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % відповідно вимог пп. 6.1.1 пп. 6.1 ст. 6 з порушенням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що свідчить інформація отримана від регіональних ОДПС по перевірках постачальників товару по ланцюгу постачання.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач в повному обсязі сплатив на користь постачальника вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ЗАТ «АТ «Каргілл»не є виробником продукції, що постачалась, а придбав її у ряду підприємств –постачальників, а також в акті перевірки зазначив, що постачальниками ДП «Баржова компанія»по ланцюгах поставки, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ ДП «Баржова компанія», що і призвело в подальшому до принципів системи оподаткування.

Згідно відомостей отриманих від податкових органів, на податковому обліку яких знаходяться дані підприємства було встановлено наступне.

ПП «Пологсілгоспопостач», згідно відповіді отриманої від Пологівської МДПІ Запорізької області, задекларовано в податковому періоді у якому відбулась поставка, податкові зобов’язання менше ніж задекларовано ЗАТ «АТ «Каргілл»на суму 1950040,00грн.

Згідно інформаційної довідки ДПІ у м. Сімферополі № 11609/7/23-4 від 15.08.2007 р., з травня 2006 р. ТОВ СУРП «Кримросопттранзит»не звітує, таким чином податкові зобов’язання не відображало та не декларувало.

Відповідно до інформації, яку було надано Бердянською ОДПІ ТОВ «Гром»податкову накладну № 13 від 07.12.2006 р. на суму ПДВ 326633,35 грн. на адресу ЗАТ «АТ «Каргілл»не виписувало, продукція не відвантажувалась, в реєстрі виданих податкових накладних не відображалась.

Закон України «Про податок на додану вартість»або ж інший нормативно-правовий акт не містить будь-яких інших обмежень щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлює обов’язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов’язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Крім того, позивач в матеріалах позову зазначив, що відповідно до актів перевірки від 18.12.2006 р. № 625/23-11/20010397 та від 15.06.2007 р. № 339/23-09/20010397 не встановлено порушень справляння податку за жовтень 2006 р. та січень-лютий 2007 р.

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість»чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Також, у висновках довідки Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006р. «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»зазначається, що Закон не ставив у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, право позивача на бюджетне відшкодування не залежить від фактичного перерахування податку до бюджету будь-якими його контрагентами.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

          Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009382308/0 від 30.10.2007 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0009382308/0 від 30 жовтня 2007 р.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Дочірнього підприємства «Баржова компанія» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко           Дата підписання постанови: 14.04.2008 р.