Постанова № 15565373, 17.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011                                                                                           № 10/433

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

від прокуратури          Кісловська Ю.С.,

від позивача                    1.Сухомлинов О.Ю.,

                                        2.Кудрявцева І.Й.,

від відповідача          Яценюк О.В., Цвєтошенко М.В., Донченко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан» на рішення Господарського суду м.Києва від03.02.2011 (суддя Котков О.В.)

за позовом          Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі

                              Міністерства промислової політики України та

                              Державного підприємства «Антонов»

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан»

про          стягнення           1800000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України (далі позивач1) та ДП «Антонов» (далі позивач2) звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з ТОВ «Авіан» (далі відповідач) 1800000,00 грн. за договором від18.01.2006 №29/082-06.

В ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивач2 подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України стягнути з відповідача збитки у розмірі 1800000,00грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від03.02.2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь другого позивача 1800000,00грн. збитків, в дохід Державного бюджету України 18000,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2006 між ДП «Київський авіаційний завод «Антонов», правонаступником якого є позивач2, та відповідачем було укладено договір №29/082-06 (далі договір), за умовами якого відповідач продає, а позивач2 купує матеріали, зокрема покупні комплектуючі вироби для літаків АН - 32, АН - 124, АН - 148. Ціна, номенклатура та строки поставки визначаються у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2006 (п.10.1. договору).

Відповідно до п.11.2. договору всі зміни, доповнення та додатки до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Додатковою угодою №2 від01.04.2006 до договору сторони доповнили ст.10 договору пунктом 10.4., який виклали у наступній редакції: «якщо сторони не заявляють у письмові формі за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що договір припинив свою дію, в ході розгляду апеляційної скарги таких доказів сторони також не надали, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір є пролонгованим і на даний час діє.

В специфікації №7а до договору сторони затвердили ціну, тип та найменування товару, його кількість та вартість, яка в загальній сумі становить 2301044,82грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000001 від11.03.2008 відповідач передав позивачу2 товар згідно договору та специфікації №7а.

Позивач2 здійснив оплату за переданий товар згідно специфікації №7а у розмірі 1800000,00грн., про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач2 зазначав, що відповідач передав товар за договором не придатний для використання у виробництві у зв’язку з наявністю зазначених в акті №059-051/09 від25.09.2009 дефектів чим, на думку позивача2, завдав збитки у розмірі 1800000,00грн.

Натомість відповідач зазначає, що ним жодних збитків не завдавалось, оскільки у специфікації №7а сторони погодили конкретний перелік товарів, що підлягали поставці, здійснені платежі за поставку товару, претензій щодо якості поставленого товару не було.

Відповідно до ч.3 ст.147 ГК України збитки, завдані суб’єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено склад та розмір відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання згідно із ч.2 ст.623 ЦК України, доказується кредитором.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за завдання збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв’язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України в п.2 постанови від27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Як встановлено вище та підтверджується матеріалами справи, позивач2 та відповідач у специфікації №7а затвердили ціну, тип та найменування товару, його кількість та вартість, позивач2 здійснив оплату отриманого ним товару.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що під час підписання специфікації №7а позивач2 погодився з тим, що йому будуть поставлені саме ті товари, які зазначені у специфікації №7а.

У відповідності зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач2 повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача внаслідок неналежного виконання договірних зобов’язань, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

Однак, позивачем2 не підтверджено наявність всіх обставин, що зумовлюють настання відповідальності відповідача, зокрема не доведено порушення відповідачем господарського зобов’язання.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1800000,00грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від03.02.2011 у справі №10/433 - скасуванню.

Згідно із положеннями ст.49 ГПК України у зв’язку з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідача з оплати державного мита за подання апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок позивача2.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.49, ст.101, п.2 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан» задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м.Києва від03.02.2011 у справі №10/433 скасувати.

3.          В задоволенні позову відмовити повністю.

4.          Стягнути з Державного підприємства «Антонов» ((03062, м.Київ, вул.Академіка Туполєва,1, код 14307529) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіан» (03680, м.Київ, бул.І.Лепсе,16, ідентифікаційний код 30854840) на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення, 9000,00грн. відшкодування витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

6.          Матеріали справи №10/433 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді