Постанова № 15565106, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 № 23/613

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Разіної Т.І.

суддів: Іваненко Ю.Г.

Лосєва А.М.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 159 від 05.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_2 директор юридичного департаменту за довіреністю № 1 від 27.12.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 р. у справі № 23/613

за позовом закритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Добробут та Захист», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ

про стягнення 20532 грн. 54 коп.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист», правонаступником якого є приватне акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» заборгованості за договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року (далі по тексту договір перестрахування) в сумі 20532 грн. 54 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобовязання за договором перестрахування ризиків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2011 р. у справі № 23/613 за позовом закритого акціонерного товариства Страхової компанії «Добробут та Захист» приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 20532 грн. 54 коп. позовні вимоги задоволені (суддя Кирилюк Т.Ю.).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 20532 грн. 54 коп. страхового відшкодування, 205 грн. 33 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення обґрунтоване приписами статей 2, 12 Закону України «Про страхування», п.п. 4.2.6, 4.2.5, 4.4.2, 8.1 договору перестрахування; ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва 15.02.2011 р. у справі № 23/613 скасувати, винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована п.п. 4.2.5.2, 5.3.4, 4.2.6, 4.3.9.5, 4.3.9.8, 4.3.7, 5.3.1, 5.3.4, 8.1 договору перестрахування; ст. 26 Закону України «Про страхування»; п.п. 7.12, 8.3.2, 8.6.1 Правил добровільного страхування ЗАТ СК «Добробут та Захист»; розділу 7 договору пререстрахування, порушенням судом першої інстанції норм ч. 2 ст. 35 ГПК України та ст. 309 ЦПК України.

В судовому засіданні 11.05.2011 відповідач звернувся до суду із клопотанням про приєднання до матеріалів справи заяви за вих. б/н від 11.05.2011 про виправлення допущеної технічної помилки при посиланні на норми чинного законодавства, а саме застосуванні ст. 309 ЦПК України, замість ст. 104 ГПК України. Відповідач просив врахувати цю заяву при винесенні рішення судом апеляційної інстанції.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду вказане клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 02/ОП/05/2007 облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів.

Предметом вказаного договору є облігаторне (обовязкове) пропорційне квотне перестрахування відповідачем частини відповідальності позивача, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) у відповідності з Правилами добровільного страхування наземного транспорту б/н, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.12.2004 р. (п. 2.2 договору).

Розділом 2 договору № 02/ОП/05/2007 встановлено, що позивач перестраховує у відповідача ризик настання відповідальності по виконанню частини своїх зобовязань за договорами страхування наземних транспортних засобів, укладених позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування» перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Означена правова норма кореспондується зі статтею 987 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.05.2008 між позивачем і ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-1441 (надалі - договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб - автомобіль Аcura MDХ реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 3.8 договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником (позивачем) щомісячних рахунків - бордеро премій, рахунків - бордеро збитків та щоквартальних бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

Згідно рахунку-бордеро премій № 13 до договору № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року позивач (у тому числі) застрахував частину ризиків виконання своїх обов'язків перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-1441 від 08.05.2008 року (а.с. 19-21).

Предметом договору страхування №10/17-1441 від 08.05.2008 року визначені майнові інтереси страхувальника (ОСОБА_3.), повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Acura MDX (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Ліміт відповідальності, який прийняв на себе відповідач по вказаному договору страхування, складає 21, 53% від відповідальності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась навпроти будинку № 3 по вул. Оранжерейній в місті Києві, автомобіль Acura MDX (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Відповідно до умов договору страхування страховим випадком, окрім інших, є пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно рахунків № СА-000042297 від 11.07.2008 року та № СА-000039261 від 12.06.2008 року виданих ТОВ «СВІТ-АВТО» (Код ЄДРПОУ: 33298277) вартість відновлювального ремонту автомобіля Acura MDX (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) становить 94924 грн. 91 коп.

Позивачем на підставі страхового акту № 479/07/08 від 15.07.2008 року було виплачене страхувальнику страхове відшкодування у сумі 94923 грн. 11 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2045 від 15.07.2008 року.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачем порушено вимогу 4.2.6. договору перестрахування, а саме: позивач неналежним чином повідомив відповідача про настання страхового випадку.

Відповідно до вимог п. 8.1. договору перестрахування, всі листи, повідомлення та інша інформація, що надсилається за цим договором або у зв'язку з його виконанням, повинні бути виконані у письмовій формі та вважаються наданими належним чином, якщо вони надіслані телеграфом, телетайпом, телефаксом, електронною поштою, а потім надіслані листом, рекомендованим листом, або доставлені особисто за адресами, що зазначені у цьому договорі.

Суд апеляційної інстанції зобов'язав відповідача надати на огляд журнал вхідної кореспонденції за 2008 рік, але ця вимога не була виконана.

04.05.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем було подано заяву про неможливість надання оригіналу журналу реєстрації вхідної кореспонденції ЗАТ «УТСК» (ПрАТ «УТСК»).

Позивач в свою чергу надав повідомлення про настання страхового випадку з автомобілем Acura MDX (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), від 30.05.2008 року за вих. №1865, яке було направлено факсом, а також супровідний лист (вхідний № 304 від 30.01.2009 р.), яким було доставлено пакет документів по страховому випадку для рішення про виплату страхового відшкодування за договором перестрахування.

Місцевим господарським судом встановлено, що повідомлення про страховий випадок, вручено уповноваженій особі відповідача особисто.

Відповідно до п. 4.4.2 договору протягом 3-х робочих днів з дня отримання від перестрахувальника (позивача) рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків (перестраховик) відповідач зобовязаний підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу позивача.

Згідно із п. 4.4.3 договору протягом 15-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро збитків та документів, передбачених в п. 4.2.5 договору, відповідач зобовязаний сплатити позивачу свою частку страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 15 робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро збитків, відповідач зобовязаний надати позивачу обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 4.2.6 договору №02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року встановлений обовязок перестрахувальника (позивача) протягом 5-ти робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо, повідомити перестраховика (відповідача) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати суму 50000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 4.3.7. - компромісної виплати, а саме відповідач має право відмовити у виплаті перестрахового відшкодування, зокрема, за умов, якщо позивач за чинними правилами страхування міг відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Дане твердження відповідач пояснює тим, що в ОСОБА_3. надав позивачу водійське посвідчення РРВ № 456994, видане Фастівським РЕВ ДАІ України категорії В, у якому було зазначено його дата народження 12.05.1987 р., а відповідно на момент укладення договору страхування Маковецьким О.В. була надана завідомо неправдива інформація і позивач мав би відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що вказаний факт відповідачем не доведений. Відповідачем вимоги позивача щодо сплати даної частки страхового відшкодування не оскаржувалися, безпідставність сплати позивачем страхового відшкодування ОСОБА_3., в т.ч. в судовому порядку, не визнавалася.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування за договором № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007 року у сумі 20532 грн. 54 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу передбачена така підстава для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, як недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду в порядку п. 2 ч.1 ст. 104 ГПК України не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 23/613 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддяРазіна Т.І.

СуддіІваненко Ю.Г.

Лосєв А.М.

17.05.11 (відправлено)