Рішення № 15563648, 26.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 рокуСправа № 08/5026/718/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача Боднар Р.П. - за посадою, ОСОБА_1 - засновник,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача приватного підприємства "Прикарпатбудтранс"

до

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє

будівництво"

про стягнення 469 799,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Прикарпатбудтранс" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" 469 799,77 грн. в тому числі: 196 418,58 грн. інфляційних, 39 498,19 грн. - три відсотки річних, 233833,00 грн. відсотків на непогашену суму кредиту та відшкодування у звязку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Ухвала суду від 12.04.2011 вручена представнику відповідача 14.04.2011, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 у справі №03/5159 (суддя Єфіменко В.В.) частково задоволено позов приватного підприємства "Прикарпатбудтранс" та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво” на користь приватного підприємства "Прикарпатбудтранс" - 615063,02 грн. боргу, 6150,63 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд за заявою позивача розстрочив виконання рішення в частині стягнення основного боргу 615063,02 грн.:

- лютий 2009 р. 100000 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.);

-березень 2009 р. 100000 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.);

-квітень 2009 р. 100000 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.);

-травень 2009 р. 100000 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.);

-червень 2009 р. 100000 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.);

- липень 2009 р. 115063,02 грн. (сто пятнадцять тисяч шістдесят три грн.. 02 коп.).

На час звернення позивача з даним позовом відповідач лише частково сплатив заборгованість в сумі 398 000,00 грн., непогашена сума боргу становить 232 063,02 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України - 196 418,58 грн. інфляційних та 39 498,19 грн. - три відсотки річних, нарахованих за весь час прострочення.

Крім того, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати йому суму збитків, завдану неналежним виконанням основного зобовязання, у розмірі 233833,00 грн. Вимога обґрунтована тим, що згідно додаткової угоди від 20.02.2008 до кредитного договору № LOK-KC-060 від 14.06.2007, позивачем у Приватбанку одержано кредит в сумі 2 000000,00 грн. Отримуючи цей кредит позивач розраховував на те, що вчасно одержить грошові кошти від відповідача і буде вчасно погашати його. Оскільки відповідач вчасно не виконував свої грошові зобовязання позивач не зміг вчасно сплатити кредит тому, просить стягнути з відповідача 233 833,00 грн. відсотків на непогашену частину кредиту.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, при розгляді справи №03/1559, позивач на підставі договору від 22.01.2007 надавав товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво” послуги з перевезення вантажів, за які останній не розрахувався, тому сума заборгованості у розмірі 615063,02 грн. була стягнута в примусовому порядку.

В силу статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальність є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Таким чином, судом встановлено та не потребує доказування, що відповідач порушив прийняті на себе зобовязання в частині оплати послуг наданих позивачем, відповідно до укладеного між ним договору.

Умовами договору на перевезення передбачено, що перевізник в термін до 5 числа поточного місяця представляє всі рахунки замовнику за здійсненні перевезення за минулий період. Оплата проводиться замовником на рахунок перевізника протягом пяти банківських днів. Як встановлено судом при розгляді справи №03/1559, замовник оплату не провів, тобто не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобовязань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог, позивачем нараховано відповідачу 196 418,58 грн. інфляційних та 39 498,19 грн. 3 % річних, за період з 01.02.2008 по 31.03.2011, які підлягають до стягнення. Наявність розстрочки по виконанню рішення господарського суду Черкаської області від 19.01.2009, не припиняє нарахування інфляційних та річних, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки вказана норма передбачає нарахування вказаних сум за весь час прострочення, а прострочка відповідача в силу вимог договору наступила з 27.01.2008 (оскільки останній акт приймання-здачі виконаних робіт від 21.01.2008).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 233883,00 грн. нарахованих відсотків на непогашену сума кредиту, суд в цій частині позовних вимог відмовляє з огляду на наступне.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як встановлено в судовому засіданні між Приват Банком та позивачем ПП "Прикарпатбудтранс" 20.02.2008 року була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору № LOK-KC -060 від 14.06.2007. За умовами цієї угоди Банк надав а Позичальник - ПП "Прикарпатбудтранс" отримав кредит у вигляді відновленої кредитної лінії з лімітом 2 000000,00 грн. для поновлення обігових коштів. В судовому засіданні представники позивача пояснили, що беручи цей кредит позивач розраховував на те, що відповідач добросовісно та у встановлені строки сплачуватиме заборгованість, а вони в свою чергу своєчасно сплачуватимуть відсотки за користування кредитними коштами. Оскільки відповідач свої зобовязання по сплаті грошових коштів не виконував то позивачем понесені збитки внаслідок порушення зобовязань другою стороною.

Вказані доводи позивача суд оцінює критично, оскільки будь-яких посилань на те, що отримання вказаних коштів позивачем повязане з виконанням ним умов договору по перевезенню, укладеного між позивачем та відповідачем, вказаний кредитний договір не містить, тому не може бути належним доказом на підтвердження доводів позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, тому суд розглянув справу за наявними доказами.

На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно до задоволеного позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 2359,16 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво”, вул. Дорошенка, 84, м. Канів, Черкаська область, код 33757711 на користь приватного підприємства "Прикарпатбудтранс", вул.Б.Хмельницького,49 м. Долина, Івано-Франківська область, код 32330665 - 196 418,58 грн. інфляційних, 39 498,19 грн. 3 % річних, 2359,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко