Рішення № 15563644, 19.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року Справа № 16/5026/794/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Клименко О.Б. - керівник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" до приватного підприємства "Щедрий дім" про стягнення 27 199,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 27 199,31 грн. з них: 21 681,60 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 4 086,99 грн. пені, 758,88 грн. інфляційних, 671,84 грн. 3% річних на підставі договору поставки № 21/VIII-X від 21 серпня 2010 року. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

21 серпня 2010 року між сторонами по справі було укладено договір поставки товару № 21/VIII-X у відповідності до якого позивач (Постачальник) зобов'язується постачати продукцію торгової марки "ТАТО" (далі-"Товар") з необхідними супроводжувальними документами та передати Товар у власність відповідача (Покупця), а відповідач (Покупець) зобов'язується прийняти Товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного Договору (п. 1.1 договору а.с. 14).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 21/VIII-X від 21 серпня 2010 року здійснив ряд поставок товару, але неоплаченими залишилися поставки на загальну суму 22 174,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 212 від 29 вересня 2010 року на суму 4 026,00 грн. ( а.с. 31);

- № 256 від 22 жовтня 2010 року на суму 7 460,00 грн. ( а.с. 32);

- № 306 від 18 листопада 2010 року на суму 10 688,60 грн. (а. с.33).

За доводами позивача відповідач частково розрахувався лише на суму 493,00 грн., а тому борг складає 21 681,60 грн. (22174,60-493,00).

Доказів існування спору між сторонами з приводу якості товару відповідачем у справу не подано.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п. 5.4. договору поставки № 21/VIII-X встановили, що відповідач (Покупець) сплачує 100 % вартості кожної окремої отриманої партії Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (Постачальника).

Позивач надсилав відповідачу претензію № 231 від 25 січня 2011 року з вимогою сплати заборгованості, але відповідач відповіді на претензію не дав ( а.с. 17).

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов’язок по оплаті за поставлений товар не виконав, заборгованість відповідача складає 21 681,60 грн., тому суд повністю задовольняє позов в цій частині позовних вимог. Строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором цей захід відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 758,88 грн. за період з жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року. Розрахунок інфляційних витрат зроблено невірно, оскільки позивач не врахував те, що якщо строк платежу за товар настає після 15 числа місця, то цей місяць для нарахування інфляційних втрат не враховується, а сума боргу в розмірі 21 681,60 грн. для відповідача склалася лише в січні 2011 року, а не з жовтня 2010 року, як рахує позивач. За належним розрахунком загальна сума інфляційних втрат складає лише 517,55 грн. за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року:

3533,00 грн. х 100,5% - 3533,00 = 17,66 грн. (листопад 2010)

10993,00 грн. х 100,8% - 10 993,00 = 87,94 грн. (грудень 2010)

21681,60 грн. х 101,9 % - 21681,60 = 411,95 грн. (січень-лютий 2011)

Доказів проведення розрахунку за інфляційними витратами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 517,55 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунку за договором між сторонами.

Позивач також просить стягнути з відповідача 671,84 грн. 3% процентів річних з суми боргу за поставлений товар за період з 30.10.2010 року по 28.03.2011 року. Розрахунок процентів річних також зроблено не вірно.

За належним розрахунком розмір процентів річних за вказаний період становить лише 209,27 грн.: - 3 533,00 грн. х 3% х 150 днів/365 = 43,55 грн..

- 7 460,00 грн. х 3% х 127днів/365 =77,87 грн.

- 10 688,60 грн. х 3% х 100 днів/365 = 87,85 грн.

Доказів відшкодування 3% річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 209,27 грн. процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 086,99 грн. за період: - по накладній № 212 від 29.09.2010 року за період з 30.10.10 року по 28.03.2011 року в сумі 1 626,12 грн.

- по накладній № 256 від 22.10.2010 року за період з 22.11.10 року по 28.03.2011 року в сумі 1 376,79 грн.;

- по накладній № 306 від 18.11.2010 року за період з 19.12.10 року по 28.03.2011 року в сумі 1 074,08 грн.

Відповідно до пункту 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за Товар відповідач (Покупець) сплачує позивачу (Постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Така умова договору про встановлення розміру пені відповідає положенням ст. 549,551 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені на загальну суму 4 086,99 грн. в межах подвійної облікової ставки НБУ, також встановив неправильність її нарахування.

За належним розрахунком розмір пені становить лише 1 081,28 грн.:

- по накладній № 212 від 29.09.2010 року розмір пені за період з 30.10.10 року по 28.03.2011 року становить 225,05 грн. (3 533,00 грн. х 150 х 15,5% /365);

- по накладній № 256 від 22.10.2010 року розмір пені за період з 22.11.10 року по 28.03.2011 року становить 402,33 грн. (7 460,00 грн. х 127 х 15,5% /365);

- по накладній № 306 від 18.11.2010 року розмір пені за період з 19.12.10 року по 28.03.2011 року становить 453,90 грн. (3 533,00 грн. х 150 х 15,5% /365).

Доказів про проведення розрахунку за пенею у справі немає, а тому підлягає до стягненню з відповідача 1 081,28 грн. пені.

Строки розрахунку за всіма платежами є такими, що настали, доказів розрахунку відповідач суду не надав, доводів позивача не заперечив.

На підставі викладеного, до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 21 681,60 грн. основного боргу за поставлений товар, 517,55 грн. інфляційних, 1 081,28 грн. пені та 209,27 грн. 3 % річних, а всього - 23 489,70 грн.

В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити повністю за безпідставністю нарахування коштів до стягнення.

На підставі статті 49 ГПК України, оскільки позов виник з вини відповідача, то з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам слід стягнути 234,90 грн. державного мита та 203,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Щедрий дім", ідентифікаційний код 36391137, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 47, кв. 101 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре", ідентифікаційний код 36355992, м. Київ, бул. І.Лепсе, 47/15 -- 21 681,60 грн. основного боргу, 517,55 грн. інфляційних, 1 081,28 грн. пені, 209,27 грн. 3 % річних, 234,90 грн. державного мита та 203,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у задоволенні позову - відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських