Рішення № 15562451, 11.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2011 Справа № 5024/409/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Генічеськ", м. Генічеськ Херсонської області

третя особа -1 без самостійних вимог на предмет спору: Херсонська обласна державна адміністрація

третя особа -2 без самостійних вимог на предмет спору: Генічеська районна державна адміністрація

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1 дов. б/н від 16.10.2010 р.; директор Гадупяк Ю.П. пас. НОМЕР_1 виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 20.08.1997 р., наказ № 1 від 24.12.2009 р.

від відповідача - директор Годес В. В. наказ від 09.04.2004 р., пас. НОМЕР_2 від 19.07.2000 р. виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області.

від третьої особи-1: заст. нач. відділу ОСОБА_2 дов. № 420-2136/0/8-11/67 від 28.03.2011 р.

від третьої особи-2:не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Проект" звернулося до суду з позовом про припинення права постійного землекористування товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Генічеськ" (відповідач) земельною ділянкою площею 17 га (солончаки) під автомобільну площадку, розташовану на Арабатській стрілці Генічеського району Херсонської області.

В ході розгляду справи позивач заявив клопотання про виклик у судове засідання посадової особи-начальника головного управління Держкомзему у Херсонській області Лазарева В.І для надання пояснень щодо відповідності державного акуту на право постійного користування земельною ділянкою на право постійного користування земельною ділянкою від 20.09.95.

Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки відповідно до ст.33 ГПК України позивач має надати докази, які підтверджують позовні вимоги, тому позивач, якщо вважає, що посадова особа може надати пояснення, які у відповідності до ст.32 ГПК України можуть бути прийняті до уваги судом, то він не позбавлений права забезпечити явку цієї посадової особи у судове засідання самостійно.

Позивач заявив клопотання про надсилання до правоохоронних органів матеріалів за фактом підроблення Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ХС № 001860 від 20.09.95. Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки в ході розгляду справи, позивач пояснив, що він, маючи сумніви оригінальності цього державного акту уже звернувся самостійно до правоохоронних органів. За зверненням позивача порушена кримінальна справа. У зв'язку з цим, у суду відсутня необхідність направляти матеріали до правоохоронних органів за заявою позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач відповідно до чинного земельного законодавства не набув права землекористувача, тому не доводить факту порушення цивільних прав та охоронюваних законних інтересів, що надає право на звернення до суду. На думку відповідача, обставини, що викладені у позовній заяві не є підставою для припинення землекористування. Відповідач заперечує проти доводів позивача про зміну цільового використання земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та вважає, що використання земельної ділянки під автомобільну площадку для організації наметових містечок відпочиваючих (турбаза, автокемпінг) з метою надання послуг відпочинку, спортивно-оздоровчих цілей не суперечить цільовому призначенню земель рекреаційного призначення. Відповідач вважає, що перевірку цільового використання земельної ділянки здійснив державний контролюючий орган та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства 16.03.11 державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель не виявив порушень земельного законодавства. Відповідач також спростовує доводи, що у державному акті зазначене інше найменування відповідача та щодо відсутності рішення компетентного органу на момент видачі державного акту. Він вважає, що зміна назви є результатом приведення найменування юридичної особи до вимог чинного законодавства, тому не є реорганізацією, відповідно чинне законодавство у цьому випадку не вимагає переоформлення вимог чинного земельного законодавства від 22.06.09. Відповідач зазначає, що спірний державний акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування земельною ділянкою 23.10.95, рішення Херсонської обласної ради народних депутатів, на підставі якого видавався державний акт датовано 10.10.95.

Відповідач заявляв клопотання про припинення провадження у справі, оскільки існує рішення господарського суду Херсонської області у справі № 1/78-ПН-09 від 18.05.10 з того ж предмету за тими ж сторонами.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Судом оглянуто рішення господарського суду Херсонської області у справі № 1/78-ПН-09 від 18.05.10 та встановлено, що, дійсно, одним із предметів спору за цією справою є припинення права користування земельною ділянкою ТОВ СК "Генічеськ". Справа порушена за позовом Генічеської районної державної адміністрації до ТОВ СК " Генічеськ". У зазначену справу вступало ТОВ СК "Юг-Проект" в якості третьої особи, яка заявила на предмет позовну самостійні вимоги. За вказаним рішення позивачу та третій особі відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки за справою, яка розглядається залучена у якості третьої особи Херсонська облдержадміністрація. Зазначена особа не була стороною у справі № 1/78-ПН-09, тому відсутні підстави для припинення провадження, які передбачені п.2 ст.80 ГПК України.

Третя особа на боці позивача - Генічеська райдержадміністрація вважає, що у суду є підстави відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки предмет спору був розглянутий та вирішений у справі господарського суду Херсонської області № 1/78-ПН-09 від 18.05.10.

Третя особа на боці позивача - Херсонська обласна державна адміністрація позовні вимоги позивача підтримала та вважає, що позов заявлено обґрунтовано і він підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач обґрунтував свої вимоги тими обставинами, що, на його думку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою був зареєстрований та виданий відповідачеві без належної правової підстави і без волевиявлення власника землі, оскільки рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів від 10.10.1995 р. № 88 "Про відведення земельних ділянок" було прийнято вже після реєстрації Державного акту, тому вважає, державний акт підробним. Позивач зазначив, що Управління з контролю за використанням земель у Херсонській області, ще 08.06.2007 р. та повторно16.04.09 видало відповідачеві приписи № 0007824 № 00352 про приведення найменувань у відповідність. Позивач звернув увагу суду, що ТОВ СК Генічеськ" виявлених порушень земельного законодавства не усунуло.

Позивач зазначає, що зазначена у акті мета використання земельної ділянки для автомобільної стоянки та спортивно-оздоровчого комплексу на Арабатській стрілці суперечить волевиявленню землевласника - Херсонської обласної Ради, яка надавала землю лише під автомобільну площадку у Генічеському районі. Позивач зазначає, що у державному акті щодо використання ділянки для спортивно-оздоровчого комплексу на Арабатській стрілці зроблений іншим шрифтом і без посилання на будь-які правові підстави зміни цільового призначення земель.

Позивач зазначає, на підставі рішення Херсонської обласної Ради № 88 при відведенні земельної ділянки за межами населеного пункту для автомобільної стоянки, вказана ділянка повинна надаватись відповідно до статей 20, 65 та пункту "в" частини 3 статті 122 Земельного кодексу України та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт "ж" частини першої статті 19 Земельного кодексу України). Зазначене відповідає розділу 3 "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" коду 3.4 "Іншого призначення" Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98 N 14-1-7/1205.Але неправомірна зміна цільового використання, здійснена у примірнику Державного акту відповідача, де після слів "автомобільна стоянка" іншим шрифтом було дописано "та спортивно-оздоровчого комплексу на Арабатській стрілці", призвела не лише до порушення волевиявлення власника, а й до того, що одна й та сама земельна ділянка почала використовуватись відповідачем не тільки в дозволеній категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а і як землі рекреаційного призначення (пункт "ґ " частини першої статті 19 ЗК).

На думку позивача віднесення однієї земельної ділянки до двох різних категорій є неприпустимим і чинним законодавством не передбачено.

Позивач зазначив, що за фактами підроблення Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ХС № 001860 від 20.09.95 року, виданого Генічеському спортивному клубу "Генічеськ", прокурором Генічеського району 25 березня 2009 р. була порушена і направлена до Генічеського РВ УМВС кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги фактом неправомірної зміни цільового використання земельної ділянки, що підтверджує листом Головного управління Держкомзему у Херсонській області від 20.07.10 р. № 10-15/22352, згідно якого земельна ділянка площею 17 га, яка виділялася іншій особі: Генічеському спортивному клубу Генічеськ", - на момент прийняття Херсонською обласною радою рішення від 10.10.1995 р. № 88 відносилась до земель промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення. Запис про цільове використання земельної ділянки, який зазначений у державному акті, не відповідає цільовому використанню, вказаному у рішенні сесії Херсонської обласної ради від 10.10.1995 р. №88.

Позивач вважає, що відповідачем використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням, оскільки на цій земельній ділянці розміщена база відпочинку. Зазначене він підтверджує документами:

- листом відділу Держкомзему у Генічеському районі від 21.07.2010 р. № 01.9/923 яким повідомлялося про те, що висновки щодо відкриття об'єктів відпочинку відповідачеві не надавалися;

- листом Херсонської обласної СЕС від 15.06.2010 р. № 02-1/30-872, згідно якого проект будівництва автокемпінгу до закладів держсанепідслужби не надходив, дозвіл на розміщення дворових туалетів та сміттєзбірників не видавався, 37 дерев'яних будиночків та бар-кафе адміністрація ТОВ СК 'Тенічеськ" встановила самовільно на початку оздоровчого сезону 2009 року.

- листом від 05.02.2010 р. № 7/21-08-08/022-10 Державної архітектурно-будівельна інспекції у Херсонській області, яка на вимогу прокурора Генічеського району провела перевірку дотримання містобудівного законодавства, повідомила про те, що товариством "Спортивний клуб "Генічеськ" будівництво здійснювалось без дозволу на виконання будівельних робіт.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги правилами ст.123,126, п. г ст.143 ЦК України. Позивач зазначив, що чинні положення законодавства кореспондуються і з тими, які діяли на дату видачі відповідачеві державного акта на право постійного користування землею серії 1-ХС № 001860 від 20.09.95 року

Позивач також пояснив, що він доводить виникле своє право на звернення до суду тим, що він зацікавлений в оренді земельної ділянки право постійного користування якої має відповідач на підставі державного акту на право постійного користування від 20.09.95,оскільки на підставі відповідних розпоряджень Генічеської райдержадміністрації та Херсонської обласної державної адміністрації отримав згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення йому цієї земельної ділянки на умовах оренди терміном на 49 років. Позивач вважає, що на підставі зазначених розпоряджень він набув право на укладення договору оренди землі за умови виконання обов'язкових розпоряджень місцевих державних адміністрацій.

В ході розгляду справи, оцінивши доводи позивача, суд дійшов до висновку, що позивач не набув права звернення до суду, є не належним позивачем у спорах щодо припинення права землекористування, позовні вимоги не підтверджені належними доказами, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Суд відмову у задоволенні позовних вимог мотивує наступним.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, особи, громадяни, які здійснюють в установленому порядку підприємницьку діяльність, мають право вертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Способи захисту визначені ст.16 Цивільного кодексу України.

Для вирішення спору про право необхідно визначити у особи, яка звернулася з позовом за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із наведеної норми витікає, що у випадку оренди земельної ділянки право землекористування на умовах оренди виникає з моменту державної реєстрації договору оренди.

Виходячи із змісту статті 124 Земельного кодексу України укладенню договору оренди земельних ділянок що перебувають у державній або комунальній власності, передує рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що звернувшись до господарського суду позивач не надав доказів укладення договору оренди земельної ділянки, чим було б підтверджено набуття права користування неї. Судом також встановлено, що на день звернення до суду у позивача відсутнє рішення відповідного органу ради про передачу спірної земельної ділянки в оренду шляхом укладення договору.

Суд дійшов до висновку, що розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 18.01.2010 року № 25 ТОВ «Юг-Проект»за яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки площею 17,0 га, що розташована на території Щасливцівської сільської ради Генічеського району для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, тобто земельної ділянки, якою користується відповідач по справі не може бути належним доказом виникнення у позивача цивільних прав на цю земельну ділянку.

Згідно частини п'ятої ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Із наведеної норми витікає, що надання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійсняється після вилучення цієї ділянки у попереднього користувача.

Таким чином, ТОВ «Юг-Проект»право на оренду спірної земельної ділянки у встановленому Законом порядку не отримало, а земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ТОВ Спортивний клуб «Генічеськ».

Із наведеного витікає, що не можуть бути порушені права особи, яка належним чином в юридичному розумінні їх не набула., тому на підставі ст.1 ГПК України позивач не набув права звернення до господарського суду за захистом своїх цивільних прав та законних інтересів.

Разом з тим, суд в ході розгляду справи дійшов до висновку, що на день розгляду справи сторони не надали доказів належного припинення землекористування земельної ділянки відповідачем і в той же час, Херсонська облдержадміністрація дала згоду на виготовлення технічної документації позивачу щодо земельної ділянки, яка не знаходиться у землях запасу. Суд дійшов до висновку, що у відповідності до чинного земельного законодавства, не припинивши землекористування однієї особи, незаконно починати процедуру передачі цієї земельної ділянки іншій особі, зазначене призводить до конфлікту інтересів цих осіб та породжує безпідставні позови до суду зацікавлених осіб і систематичні звернення до органів влади, правоохоронних органів за вирішенням спірних питань, що підтверджують матеріали цієї справи, адже і позивач і відповідач постійно намагаються довести свої права і через суд, і через органи Держкомзему, і правоохоронні органи. Однак, жодний із перелічених органів не вирішує їх питання про право, бо це компетенція органа, який виконує повноваження власника земельної ділянки. Для усунення виявлених порушень чинного земельного законодавства, суд виносить на адресу Херсонської обласної державної адміністрації окрему ухвалу.

Наведені ТОВ «Юг-Проект»обставини не є доказом порушення його ¦охоронюваних законом прав та інтересів, оскільки розпорядження від 18.01.2010 року № 125. на яке посилається заявник, не є підставою для набуття останнім прав на земельну ділянку.

Припинення прав на землю врегульовано гл. 22 ЗК України, ст. 141 якої визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких віднесено: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, припинення діяльності регіональних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, обєктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоду здоровю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскація земельної ділянки; викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; примусового звернення стягнення на земельну ділянку по зобовязаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи не вбачається наявність у ТОВ Юг-Проект матеріального права на подання позову про припинення права землекористування воно не є належним суб'єктом відповідного права.

Згідно з приписам ст. 144 Земельного кодексу України, таким суб'єктом є відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Позивач доводив у суді, що відповідач здійснює користування земельною ділянкою за нецільовим призначенням, що є підставою для припинення землекористування на підставі п. г ст.141 ЗК України.

Використання земель за цільовим призначенням це використання земельної ділянки з дотриманням вимог, що ставляться відповідно до категорії земель, визначених гл. 4 р. 11 ЗК України.

Склад та цільове призначення земель України визначено гл. 4 р. 11 ЗК України, згідно з вимогами якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (сільськогосподарського призначення, громадської та житлової забудови тощо), встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Згідно зі ст. 1 ЗУ „Про землеустрій” цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених у ст. 19 ЗК України, деталізованих відповідно до підвидів конкретної категорії земель (гл. 5-13 ЗК України).

Відповідно до ст.5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використання та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Неусунення викладених у вказаній правовій нормі порушень у терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів влади у питань земельних ресурсів необхідно тлумачити у системному звязку з ст. 144 ЗК України, якою врегульовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Так, зазначеною правовою нормою передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення земельного законодавства, вказівку про його усунення у 30-денний термін. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний термін, державний інспектор звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем в судовому порядку.

При цьому, у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судоми земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004р. розяснено, що припинення права користування земельними ділянками має здійснюватися у судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Таким чином, як випливає із наведених норм земельного законодавства, припинення права землекористування є повноваженням відповідних рад, у судовому порядку не може бути припинено, а тільки оскаржено рішення ради щодо законності припинення землекористування.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з позовними вимогами щодо припинення права землекористування є неналежним способом захисту порушеного права.

Разом з тим, в ході розгляду справи для з'ясування питання щодо призначення та категорії спірної земельної ділянки за клопотанням позивача суд звертався з відповідним запитом до відділу Держкомзему у Генічеському районі. На запит суду відділ надав відповідь про відсутність у нього такої інформації з посиланням на відсутність у формі 6-зем. відповідного розділу. В матеріалах справи міститься лист головного управління Держкомзему у Херсонській області № 04-12/1723 від 27.04.11, що згідно з державною статистичною звітністю форми 6-зем на момент прийняття рішення Херсонської обласної ради щодо виділення відповідачу спірної земельної ділянки земля відносилась до земель промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення. Рішень щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки державною адміністрацією не приймалось. Також додано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, де зазначено в графі "назва цільового використання земельної ділянки": 4.3 рекреаційного (для розміщення автомобільної стоянки та спортивно-оздоровчого комплексу). Така ж інформація міститься у Державному реєстру земель " Поземна книга".

Із огляду на зазначене суд дійшов до висновку, що дані щодо категорії спірної земельної ділянки, які надана до матеріалів справи є суперечливими. Вищенаведені суперечливі дані є додатковим джерелом для непорозумінь між позивачем та відповідачем, що приводе до спірних відносин між ними. У відповідності до чинного законодавства категорія землі та її цільове призначення мають бути визначено однозначно та змінюватися у порядку, визначеному законодавством.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідним направити відповідну інформацію про усунення виявлених недоліків до головного управління Держкомзему у Херсонській області.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16.05.2011