Рішення № 15562437, 17.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р.Справа № 10/18/5022-476/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандинавія - Фіш", м. Київ, вул. Зрошувальна, 5(поштова адреса: м. Київ., вул. Столичне Шосе,100)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3

За участю представників:

позивача: не прибув.

відповідача: ОСОБА_1.- представника, доручення № 34 від 04.04.11 р.

В судовому засіданні представнику відповідача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандинавія - Фіш", м. Київ з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38 про стягнення заборгованості в розмірі 178 558,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки № 11/02/10-ЗП від 11 лютого 2010 року, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар, в наслідок чого, станом на день розгляду спору в суді, його заборгованість перед позивачем становить 168 000 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 8846,47 грн. пені та 1712,22 грн. 3% річних.

В підтвердження викладеного надано: договір поставки № 11/02/10-ЗП від 11 лютого 2010 року, видаткову накладну №СФ-0010940 від 29 жовтня 2010 року, генеральну довіреність від 11 лютого 2010 року, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 04 квітня 2011 року судове засідання призначене о 14 год. 15 хвилин 19 квітня 2011 року. В порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 16 годин 04 травня 2011 року.

Представник позивача в судове засідання 04.05.2011 року не прибув. Разом з тим, звернувся до суду з клопотанням (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх.№11854 (н)) про розгляд справи без присутності представника позивача на підставі вже поданих документів, у звязку із неможливістю забезпечити участь повноважного представника в даному судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позов № 14 від 04.05.2011 р. вимоги позивача не визнає. Зазначає, що 11 лютою 2010р. ТзОВ “Терфіш” була надана копія генеральної Довіреності на отримання від ТзОВ “Скандинавія - Фіш” свіжомороженої риби, у якій було зазначено тільки дві особи із зазначенням посад, документів, що їх засвідчують та зразки підпису. Цими особами є Директор ТзОВ “Орвіс” ОСОБА_2. та комірник - ОСОБА_3. Дана Довіреність була погоджена з Директором ТзОВ “Скандинавія - Фіш”.

Вказує, що в жовтні 2010 року під час телефонної розмови було з'ясовано, що на адресу ТзОВ Терфіш позивачем була відправлена партія товару на загальну суму 168 000,00грн., хоча жодних заявок на поставку ТОВ Терфіш не робив. Товар був виданий нібито на підставі Довіреності на особу, яка у відповідача ніколи не працювала та на яку Довіреність не видавалась, а саме на ОСОБА_4. Крім цієї особи у Довіреність були вписані ще дві невідомі відповідачу особи. Про те, що ці особи були вписані пізніше - свідчить відмінність, почерку у написанні прізвищ.

Крім того, звертає увагу на те, що позивачем не було дотримано досудового порядку врегулювання спору,оскільки жодних письмових претензій відповідачу не надходило та позивачем суду не надано таких важливих документів, як підписаного акту звірки взаємних розрахунків та товарно-транспортної накладної, які б підтверджували факт отримання ТзОВ “Терфіш” продукції.

З огляду на наведене в задоволенні позову просить відмовити.

В порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 14 годин 30 хвилин 17 травня 2011 року та зобовязано позивача до дати проведення судового засідання подати (надіслати) суду: оригінали документів, долучених до позовної заяви, а саме: оригінал генеральної довіреності від 11 лютого 2010 року, видаткову накладну №СФ-0010940 від 29 жовтня 2010 року (для огляду в судовому засіданні); замовлення ТзОВ Терфіш на отримання товару; докази звернення до відповідача з вимогою про оплату боргу згідно накладної №СФ-0010940 від 29 жовтня 2010 року.

В судове засідання 17 травня 2011 року представник позивача не прибув , витребувані судом документи не представив. Однак, на адресу суду поступили додаткові пояснення №12/1 від 12 травня 2011 року. Згідно яких, зазначає що для вирішення спору претензійним шляхом, необхідною умовою для цього є чітке та пряме закріплення цього положення в тексті договору. В договорі поставки № 11/02/10-ЗП від 11 лютого 2010 року у пункті 6.2. зазначено: У випадку, якщо з цього Договору або у зв'язку з ним між Сторонами виникає спір, то він вирішується шляхом переговорів. При неможливості досягнення згоди Сторони мають право звернутись до Господарського суду у відповідності з чинним Законодавством України. Вказує, що відповідач не зазначає, що відбиток печатки на Генеральній довіреності від 11 лютого 2010 року було поставлено без його відома та справжність якої ним також не заперечується, також Відповідачем не надано жодних, доказів того, що його печатка протиправно на момент укладення Генеральної довіреності вибула із користування, доказів звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами з приводу підробки спірних документів, Відповідачем не подано.

Окрім того вказує, що на виконання замовлення Відповідачем було укладено договір перевезення (експедирування) з іншим товариством, згідно якого даний водій ОСОБА_4 і здійснював перевезення вантажу для Відповідача.

Просить розглянути справу № 10/18/5022-476/2011 в порядку статті 75 господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній документами.

В судове засідання 17 травня 2011 року представник відповідача прибув, та надав витребувані судом документи. Зокрема докази, про те що ОСОБА_4 не перебуває в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Терфіш" м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандинавія - Фіш", м. Київ, вул. Зрошувальна, 5(поштова адреса: м. Київ , вул. Столичне Шосе,100) зареєстровано як юридична особа у встановленому законом порядку Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 31.08.2005 року, що підтверджується Довідкою АА №356720 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код 33693449, і наділений правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандинавія - Фіш" визначило предметом позову стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" заборгованості в сумі 178 558,69 грн.

Згідно статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Поданим до суду позовом ТзОВ "Скандинавія - Фіш" стверджує , що між сторонами у 2010 році виникли зобовязання щодо поставки продовольчих товарів. В підтвердження позивач чого надав текст Договору поставки, підписаного 11 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терфіш»та скріпленого відтисками печаток.

Умовами даного Договору встановлено , що Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві, а Покупець приймати та сплачувати продовольчі товари (риба, рибопродукти та інше), в подальшому "Товар", згідно замовленням Покупця, що оформлені за узгодженою формою. Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті з документацією, що до них відноситься. Зокрема, Постачальник зобов'язується постачати разом з товарами у необхідних випадках чинні сертифікати відповідності, сертифікати якості, гігієнічні сертифікати, ветеринарні сертифікати, та обов'язково податкові та видаткові накладні. В накладній, зазначається: дата, кількість, ціна Товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті Покупцем за поставлений Товар .Накладну складається Постачальником у відповідності до погодженої Заявки Покупця і умов цього Договору та підписується двома Сторонами.(п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідач у справі заперечує укладання з ТзОВ “ Скандинавія-Фіш “ договору щодо поставки товару , надання Круглому Володимиру Петровичу повноважень на отримання товару, а також на наявність боргу перед ТзОВ «Скандинавія-Фіш»в сумі 168 000 грн.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач стверджує , що ТзОВ “ Терфіш “ м. Тернопіль отримало від ТзОВ “ Скандинавія-Фіш “ товар, а саме оселедець 200-300с/м загальною кількістю 1000 кг, вартістю 168 000 грн. , в підтвердження чого надав накладну № СФ-0010940 від 29 жовтня 2010 року , а також копію Генеральної довіреності , видану Товариством з обмеженою відповідальністю “ Терфіш “ Круглому Володимиру Петровичу.

Статтею 9 Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні “ передбачено , що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій , а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення .

Згідно статті 1 вказаного Закону первинний документ це є документ , що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Подавши до господарського суду , в обґрунтування заявлених вимог , видаткову накладну №СФ-0010940 та Генеральну Довіреність на отримання матеріальних цінностей , позивач вважає , що саме вони містять відомості про господарську операцію з ТзОВ “Терфіш“ щодо поставки товару , що мала місце у жовтні 2010 році.

Так , Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих , повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року ( з наступними змінами та доповненнями ) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 визначено , що сировина, матеріали , паливо , запчастини , інвентар , худоба, насіння , добрива , товари , основні засоби та інші грошові документи і інші цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів .

Довіреність , незалежно від строку її дії , залишається у постачальника при першому відпуску цінностей . Після закінчення відпуску цінностей служби , що здійснювали їх відпуск , здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам , на яких покладено обовязки з ведення бухгалтерського обліку ( пункт 13 Інструкції ) .

Отже , обовязок по збереженню довіреностей на одержання цінностей покладається саме на працівників постачальника ( тобто позивача по справі ) .

Ухвалою господарського суду від 04 травня 2011 року зобовязано позивача подати (надіслати) суду: оригінал генеральної довіреності від 11 лютого 2010 року.

Однак, позивач не представив оригінал генеральної довіреності для огляду в судове засідання.

Окрім того, відповідно до п.1.1.Договору №11/02/10-3Т від 11 лютого 2010 року Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві, а Покупець приймати та сплачувати продовольчі товари (риба, рибопродукти та інше), в подальшому "Товар", згідно замовленням Покупця, що оформлені за узгодженою формою.

Однак, позивач по справі не представив замовленням Покупця ТзОВ Терфіш, що оформлені за узгодженою формою. А у додаткових поясненнях № 12/1 від 12 травня 2011 року, зазначив, що відповідно до умов цього Договору його Сторони погодили та передали Замовлення на поставку товару усно в телефонному режимі менеджеру по продажам Позивача.

Окрім того, у додаткових поясненнях зазначає, що на виконання цього замовлення Відповідачем було укладено договір перевезення (експедирування) з іншим товариством, згідно якого даний водій ОСОБА_4 і здійснював перевезення вантажу для Відповідача.

Статтею 1 Закону України “ Про автомобільний транспорт “ визначено , що замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

Статтею 51 вказаного Закону на замовника покладено обовязок забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1998 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 ці Правила визначають права , обовязки і відповідальність власників автомобільного транспорту Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників .

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля . Пунктами 11.3 та 11.4 визначено , що дорожній лист вантажного автомобіля є документом , без якого перевезення вантажів не допускається , а оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля .

Отже , господарська операція щодо перевезення товару від ТзОВ “ Скандинавія -Фіш “ автомобільним транспортом до ТзОВ “ Терфіш“ в місто Тернопіль повинна бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами , що випливає із названих правил , а саме : товарно-транспортними накладними та дорожніми листами .

Товариство з обмеженою відповідальністю “ Скандинавія-Фіш “ не надало суду документів , які б підтверджували факт перевезення товару автомобільним транспортом , що належить відповідачу , так і іншими юридичними особами , які його здійснювали за замовленням ТзОВ “ Терфіш “ , а тому суд вважає , що такі документи у позивача відсутні .

Статтею 334 ЦК України визначено , що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна , якщо інше не встановлено договором або законом .

Згідно п. 2 вказаної статті передавання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові , організації звязку тощо для відправлення , пересилання набувачеві майна , відчуження без зобовязання доставки .

Позивач у справі не довів належними доказами передачі товару відповідачу у справі , а тому позов не підлягає до задоволення , оскільки не обґрунтований документально .

В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 49, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 334, 546, 712 Цивільного Кодексу України,ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " , ст.1 Закону України " Про автомобільний транспорт " , Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1998 року № 363 , господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

3.Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2011 року .

СуддяМ.Є. Півторак