Рішення № 15562070, 16.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 травня 2011 року справа № 5020-558/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малті»

(ідентифікаційний код 30291478, 61166, м. Харків, вул. Кримська, 8 кв. 82)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

АДРЕСА_2)

про стягнення 23885,68 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Малті") ОСОБА_2, представник, довіреність №68 від 12.05.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) не зявився.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малті»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23885,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки продукції №СЕВ192 від 01.08.2007 в частині своєчасної та повної оплати отриманої продукції.

Ухвалою від 13.04.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 27.04.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у судовому засіданні 27.04.2011 на 16.05.2011.

У судове засідання 16.05.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 (а.с.41).

Поштова кореспонденція фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яка направлялась судом на адресу: АДРЕСА_2, поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з «закінченням терміну зберігання»(а.с.47-48).

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Малті” (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір поставки №СЕВ-192 (далі Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязався систематично поставляти та передати у власність (повне господарське ведення) покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2 Договору, в строки, вказані у Договорі, а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість.

Предметом поставки є спиртні напої та продукти харчування (надалі Товар) (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 1.3, сума Договору складає сумарну вартість товару, отриманого за витратними накладними, які є передаточним документом та виконують функцію ідентифікації товару. Витратні накладні є невідємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 Договору, товар, визначений у пунктах 1.2 Договору постачається покупцю партіями. Кожна партія товару визначається в витратних накладних, які одночасно виконують функції Специфікації, в яких зазначається: найменування товару, одиниці вимірювання товару, загальна кількість товару, асортимент товару.

За змістом пункту 3.3 Договору, передача товару покупцю здійснюється на підставі витратних накладних, які оформлені належним чином. Витратні накладні є письмовими документами, які підтверджують факт досягнення згоди між сторонами відносно асортименту товару, його кількості та ціни. Накладні оформлюються на кожну партію товару. Перехід права власності здійснюється в момент передачі постачальником та прийняття покупцем відповідної партії товару, що підтверджується підписанням покупцем відповідної витратної накладної.

Згідно з розділом 4 Договору, покупець оплачує товар за цінами, що зазначені в витратних накладних та є невідємною частиною Договору. Покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару одноразово або частинами на розрахунковий рахунок або в касу постачальника не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Обовязками покупця за даним договором є, зокрема, належне підписання приймально-передаточних документів на товар (п. 5.2.4), оплата товару, відповідно до умов Договору та Специфікацій (п. 2.6).

Відповідно до розділу 6 Договору, у випадку порушення своїх зобовязань за цим Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством.

Відповідно до пункту 7.1, Договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2007. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати договір або змініть його умови, Договір вважається пролонгованим строком на один рік.

Враховуючи викладене, означений договір є діючим.

У виконання зобовязань постачальника, позивачем у 2010 році було передано у власність відповідача продукцію на загальну суму 84318,07 грн.

Однак, відповідач оплатив за поставлену продукцію лише 60432,39 грн., але несплаченою залишилася сума заборгованості у розмірі 23885,68 грн.

Факт передачі продукції на суму 23885,68 грн. підтверджується витратними накладними: ТО-00197 від 11.03.2010 - на суму 245,60 грн.; ТО-00193 від 11.03.2010 - на суму 174,56 грн; ТО-00196 від 11,03.2010 - на суму 308,67 грн; ТО 00200 від 12.03.2010 - на суму 105,96 грн; ТО-00219 від 17.03.2010 - на суму 213,33 грн; ТО-00221 від 17.03.2010 - на суму 126,75 грн,: ТО-00216 від 17.03.2010 - на суму 1190,47 грн; ТО-00222 від 18.03.2010 - на суму 586,92 грн; ТО-00194 від 18.03.2010 - на суму 105,96 грн; ТО-00214 від 18.03.2010 - на суму 264,90 грн; ТО-00230 від 19.03.2010 - на суму 1245,86 грн; ТО-00228 від 19.03.2010 - на суму 339,58 грн; ТО-00235 від 20.03.2010 - на суму 590,75 грн;ТО-00237 від 22.03.2010 - на суму 241,40 грн; ТО-00229 від 23.03.2010 - на суму 330,06 грн; ТО-00195 від 11.03.2010 - на суму 608,21 грн; ТО-00257 від 01.04.2010 - на суму 373,30 грн; ТО-00259 від 01.04.2010 - на суму 721,26 грн, ТО-00270 від 06.04.2010 - на суму 651,80 грн; ТО-00272 від 06,04.2010 - на суму 1424,20 грн, ТО-00274 від 07.04.2010 - на суму 205,85 грн; ТО-00284 від 09.04.2010 - на суму 893,22 грн; ТО-00287 від 09.04.2010 - на суму 308,27 грн; ТО-00283 від 09.04.2010 - на суму 966,46 грн; ТО-00303 від 16.04.2010 - на суму 1213,80 грн., ТО-00304 від 16.04.2010 - на суму 808,81 грн, ТО-00296 від 19.04.2010 - на суму 151,15 грн, ТО-00286 від 20.04.2010 на суму 434,51 грн., ТО -00319 від 20.04.2010 на суму 324,20 грн., ТО-00313 від 20.04.2010 на суму 656,25 грн., ТО -00314 від 20.04.2010 на суму 715,47 грн., ТО-00311 від 21.04.2010 на суму 198,00 грн., ТО-00326 від 24.04.2010 на суму 262,11 грн., ТО-00331 від 26.04.2010 на суму 536,81 грн., ТО-00330 від 26.04.2010 на суму 276,50 грн., ТО-00333 від 26.04.2010 на суму 2083,49 грн., ТО-00387 від 30.04.2010 на суму 1021,96 грн., ТО-00388 від 30.04.2010 на суму 2549,24 грн., ТО-00394 від 30.04.2010 на суму 243,55 грн., ТО-00421 від 06.05.2010 на суму 793,80 грн., ТО-00429 від 07.05.2010 на суму 643,24 грн. (арк.с. 13-32).

Несплата суми заборгованості за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача означеної суми.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриману Продукцію не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 23885, 68 грн. на підставі витратних накладних: ТО-00197 від 11.03.2010 - на суму 245,60 грн.; ТО-00193 від 11.03.2010 - на суму 174,56 грн; ТО-00196 від 11,03.2010 - на суму 308,67 грн; ТО 00200 від 12.03.2010 - на суму 105,96 грн; ТО-00219 від 17.03.2010 - на суму 213,33 грн; ТО-00221 від 17.03.2010 - на суму 126,75 грн,: ТО-00216 від 17.03.2010 - на суму 1190,47 грн; ТО-00222 від 18.03.2010 - на суму 586,92 грн; ТО-00194 від 18.03.2010 - на суму 105,96 грн; ТО-00214 від 18.03.2010 - на суму 264,90 грн; ТО-00230 від 19.03.2010 - на суму 1245,86 грн; ТО-00228 від 19.03.2010 - на суму 339,58 грн; ТО-00235 від 20.03.2010 - на суму 590,75 грн;ТО-00237 від 22.03.2010 - на суму 241,40 грн; ТО-00229 від 23.03.2010 - на суму 330,06 грн; ТО-00195 від 11.03.2010 - на суму 608,21 грн; ТО-00257 від 01.04.2010 - на суму 373,30 грн; ТО-00259 від 01.04.2010 - на суму 721,26 грн, ТО-00270 від 06.04.2010 - на суму 651,80 грн; ТО-00272 від 06,04.2010 - на суму 1424,20 грн, ТО-00274 від 07.04.2010 - на суму 205,85 грн; ТО-00284 від 09.04.2010 - на суму 893,22 грн; ТО-00287 від 09.04.2010 - на суму 308,27 грн; ТО-00283 від 09.04.2010 - на суму 966,46 грн; ТО-00303 від 16.04.2010 - на суму 1213,80 грн., ТО-00304 від 16.04.2010 - на суму 808,81 грн, ТО-00296 від 19.04.2010 - на суму 151,15 грн, ТО-00286 від 20.04.2010 на суму 434,51 грн., ТО -00319 від 20.04.2010 на суму 324,20 грн., ТО-00313 від 20.04.2010 на суму 656,25 грн., ТО -00314 від 20.04.2010 на суму 715,47 грн., ТО-00311 від 21.04.2010 на суму 198,00 грн., ТО-00326 від 24.04.2010 на суму 262,11 грн., ТО-00331 від 26.04.2010 на суму 536,81 грн., ТО-00330 від 26.04.2010 на суму 276,50 грн., ТО-00333 від 26.04.2010 на суму 2083,49 грн., ТО-00387 від 30.04.2010 на суму 1021,96 грн., ТО-00388 від 30.04.2010 на суму 2549,24 грн., ТО-00394 від 30.04.2010 на суму 243,55 грн., ТО-00421 від 06.05.2010 на суму 793,80 грн., ТО-00429 від 07.05.2010 на суму 643,24 грн. - станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23885,68 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 238,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малті»(ідентифікаційний код 30291478, 61166, м. Харків, вул. Кримська, 8 кв. 82) суму заборгованості у розмірі 23885,68 грн., (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят пять грн. 68 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малті»(ідентифікаційний код 30291478, 61166, м. Харків, вул. Кримська, 8 кв. 82) витрати по сплаті державного мита в сумі 238,86 грн. (двісті тридцять вісім грн. 86 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 17.05.2011