Рішення № 15561324, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 28/17-955-2011 За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1; до відповідача Дочірнє підприємство "МАГЕЛАН."

про стягнення 30000грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - за дорученням;

Від відповідача: не зявився;

Суть спору: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення основного боргу в сумі 30000,00 гривень з відповідача Дочірнє підприємство „МАГЕЛАН.” внаслідок порушення укладеного Договору № 1-03/10 від 01.03.2010 р.

Представник позивач у судове засідання зявився, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідач у судове засідання не зявився, відзив не надав тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських суддів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 та відповідачем - Дочірнім підприємством „МАГЕЛАН.” було укладено Договір № 1-03/10 від 01.03.2010 р., згідно якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити плитку керамічну для підлоги, грес, гранит, клінкер (надалі іменується „товар”), за ціною 250 гривень за один кв. м. Загальна кількість плитки 120 кв. м. на суму 30000,00 гривень.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1-03/10 від 01.03.2010 р. позивач зобовязаний не пізніше 5 (пяти) календарних днів з дня набрання чинності цим Договором передати відповідачу товар. Забезпечити відповідача інструкцією з експлуатації (використання) товару та надати відповідачу сертифікат якості на товар. Позивач надає гарантію якості товару протягом півроку з моменту його передачі відповідачу.

Згідно п. 2.2 Договору № 1-03/10 відповідач зобовязаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 15 календарних днів з дня отримання товару.

Також відповідно п. 3.1 Договору № 1-03/10 оплата товару здійснюється відповідачем за визначеною п. 1.1 цього Договору ціною та у визначений п. 2.2 Договору строк шляхом готівкового розрахунку з продавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав договірні зобовязання та поставив товар відповідачу обумовленою у Договорі вартості, що підтверджується актом прийому-передачі товару № 23 від 01.03.2010 року, але відповідачем не була оплачена грошова сума в розмірі 30000,00 гривень, що вбачається з матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.01.2011 року про сплату заборгованості за товар в сумі 30000,00 гривень, який був ним отриманий 01.03.2010 року, отримання претензії підтверджується печаткою відповідача на претензії, однак претензія від 20.01.2011 року залишена ним без відповіді та задоволення.

На підставі п. 4.1 Договору № 1-03/10 від 01.03.2010 р. передбачено, що у випадку порушення Договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Також згідно п.п. 4.1.1 Договору порушенням цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1.2 Договору сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем підписаний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 09.03.2011 року, в якому залишок заборгованості відповідача становить у сумі 30000,00 гривень.

Також 31.03.2011 року позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, в якому залишок заборгованості відповідача становить у сумі 30000,00 гривень.

Ретельно дослідивши фактичні обставини справи, можна дійти висновку, що між сторонами Договору за № 1-03/10 від 01.03.2010 року за правовою природою було укладено Договір, згідно якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити плитку керамічну для підлоги, грес, гранит, клінкер (надалі іменується „товар”), за ціною 250 гривень за один кв. м. Загальна кількість плитки 120 кв. м. на суму 30000,00 гривень.

Таким чином, підставою для виникнення зобов'язань між позивачем та відповідачем є Договір № 1-03/10 від 01.03.2010 року.

Позивач вимагає стягнути з Дочірнього підприємства „МАГЕЛАН” повернення основного боргу в сумі 30000 гривень 00 копійок, державного мита в сумі 300 гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 гривень 00 копійок з підстав, що відповідач не додержується умов укладеного сторонами Договору № 1-03/10 від 01.03.2010 року.

Розглянувши позовні вимоги та викладені на їх обґрунтування доводи, господарський суд дійшов до висновку, що позов слід визнати обґрунтованим з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В порушення умов укладеного сторонами договору відповідач не виконав прийняті за договором зобов'язання щодо своєчасної сплати грошових коштів. На дату звернення з позовом сума непогашеного боргу за Договором № 1-03/10 від 01.03.2010 року склала 30000,00 гривень.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України визначено, якщо в договорі встановлений термін виконання зобов'язання, воно підлягає виконанню в цей термін.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вбачається з викладеного, відповідач не виконує взяті зобов'язання за договором.

Відповідно до частини 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів належного виконання зобовязань на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „МАГЕЛАН.” (юридична адреса: 65023, Одеська обл.., м. Одеса, Приморський р-н, вул.. Пастера, буд.. 60, код ЄДРПОУ 35930187) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) основну заборгованість в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 300 (триста) гривень 00 копійок та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18 травня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.