Рішення № 15557534, 23.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р. Справа № 14/040-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1. (доручення № 1-Д від 10.01.2011 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хим-Агросервіс-Д”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Райагрохім”, м. Яготин

про стягнення 21741, 47 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Хим-Агросервіс-Д” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ВАТ „Райагрохім” про стягнення 15 000, 00 грн. заборгованості, 1795, 07 грн. пені, 3951, 47 грн. інфляційних збитків, 994, 93 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо повернення грошових коштів згідно договору про надання зворотної фінансової позики № ДФП-80 від 02.10.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2011 р. порушено провадження у справі № 14/040-11 за позовом ТОВ „Хим-Агросервіс-Д” до ВАТ „Райагрохім” про стягнення 21741, 47 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 11.03.2011 р.

11.03.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.03.2011 р.

23.03.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № ДФП-80 про надання зворотної фінансової позики, згідно п. 1.1. якого позикодавець зобовязується надати позичальнику безвідсоткову зворотню фінансову позику, а останній зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений цим договором строк.

Згідно п. 3.1. договору сума позики за даним договором становить 15000, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору строк повернення позики позичальником встановлюється до 03.11.2008 р.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір набуває чинності з моменту його підписання і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов договору № ДФП-80 про надання зворотної фінансової позики від 02.10.2008 р. позивач належним чином виконав свій обовязок в частині надання відповідачу в позику грошових коштів в сумі 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 606 від 03.10.2008 р. та випискою з банківського рахунку позивача за 03.10.2008 р. про перерахування грошових коштів у розмірі 15000, 00 грн. на особовий рахунок відповідача.

В серпні 2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 88 від 25.08.2009 р., у якій просив погасити існуючу заборгованість на протязі трьох банківських днів.

Крім того, наявний борг підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами спору, який підписаний сторонами договору на суму 15 000, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із позикою грошових коштів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1049 цього ж кодексу позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 цього ж кодексу передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 цього ж кодексу визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак у встановлений договором строк в порушення вимог частини 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України та вимог пункту 5.1. договору позики та на момент розгляду справи відповідач не виконав обовязок щодо повернення отриманої позики і його заборгованість перед позивачем складає 15 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 15 000, 00 грн. за договором позики № ДФП-80 про надання зворотної фінансової позики від 02.10.2008 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № ДФП-80 від 02.10.2008 р. про надання зворотної фінансової позики, з 01.12.2008 р. по 01.06.2009 р., всього на загальну суму 1795, 07 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що при недотриманні позичальником договірних термінів повернення позики, він зобовязується сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі 0, 5 % від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, яка передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня..

Правильний розрахунок пені від суми заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 04.11.2008 р. по 04.05.2009 р., сума заборгованості 15000, 00 грн., кількість днів заборгованості 182 день, розмір облікової ставки НБУ 12, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

15000.0004.11.2008 - 15.02.200910412.0000 %0.066 %*1022.95

15000.0016.02.2009 - 04.05.20097812.0000 %0.066 %*769.32 15000,00 грн. х 12,00 % х 2 х 182/365 = 1 792, 27 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми заборгованості за договором про надання зворотної фінансової позики № ДФП-80 від 02.10.2008 р. у вищевказаний період становить 1 792, 27 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором у вищевказаний період у розмірі 1792, 27 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобовязання щодо повернення грошової суми згідно договору позики № ДФП-80 про надання зворотної фінансової позики від 02.10.2008 р. у розмірі 3 951, 47 грн. і 994, 93 грн. відповідно, згідно виконаних ним розрахунків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є також невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.12.2008 - 01.02.201115000.001.2754125.0019125.00 15000,00 грн. х 1, 275 = 19125, 00 грн.; 19125, 00 15000, 00 грн. =4125, 00 грн.

Інфляційне збільшення суми боргу згідно розрахунку інфляційних збитків, виконаного позивачем, становить 3951, 47 грн. Дана сума є меншою за суму боргу з урахуванням індексу інфляції згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 3 951, 47 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 994, 93 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Райагрохім” (ідентифікаційний код 05489313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хим-Агросервіс-Д” (ідентифікаційний код 32822831) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 1792 (одна тисяча сімсот девяносто дві) грн. 27 (двадцять сім) коп. пені, 3951 (три тисячі девятсот пятдесят одна) грн. 47 (сорок сім) коп. інфляційних збитків, 994 (девятсот девяносто чотири) грн. 93 (девяносто три) коп. 3% річних та судові витрати 217 (двісті сімнадцять) грн. 39 (тридцять девять) коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

13 травня 2011 р.