Постанова № 15556960, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011р.м.Київ№ 25/277

14:10

За позовомДержавного підприємства «Київський ремонтно механічний завод»»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 278 від 02.03.2011р.);

від відповідача: не зявились.

12.05.2011 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 17 травня 2011 року.

Обставини справи:

Казенне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод» звернулося з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (надалі відповідач) № 0003432301/0-19190 від 29.06.2004р. про зменшення податкового відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4506616,83 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушував вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а віднесення відповідних сум до податкового кредиту здійснено ним у повній відповідності до вказаного закону.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ним правомірно зроблений висновок про те, що податковий кредит з ПДВ на суму 4506616,83 грн. не має законних підстав, оскільки він не підтверджується податковими зобовязаннями продавців товарів.

Провадження у справі порушено 26.07.2004 року, розгляд справи призначений на 04.08.2004. Ухвалою від 04.08.2004 провадження у справі зупинено до закінчення провадження у справі за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до КП «Київський ремонтно- механічний завод»та ТОВ «Юніон»про визнання договорів недійсними. Ухвалою від 31.03.2011 поновлене провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.04.2011. В судовому засіданні 14.04.2011 розгляд справи відкладений до 28.04.2011. В судовому засіданні 28.04.2011 зупинено провадження до 12.05.2011, розгляд справи призначений на 12.05.2011. В судовому засіданні 12.05.2011 господарським судом здійснена заміна позивача його правонаступником Державним підприємством «Київський ремонтно- механічний завод»(надалі - позивач), що підтверджується Наказом Міністра оборони України № 602 від 16.10.2006 та Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 100679, в засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови, виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 17 травня 2011 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем в період з 23.06.2004р. по 29.06.2004р було проведено позапланову документальну перевірку Казенного підприємства «Київський ремонтно- механічний завод»з питань правильності формування відємного значення чистої суми податкового зобовязання з ПДВ за період: жовтень, листопад, грудень 2001 року, січень грудень 2002 року, січень травень 2003 року на виконання вимог постанови Кабінету Мініст рів України від 25.12.2003 № 2014 та складено акт № 1437/2301-14302667 від 29.06.2004р. (копія в матеріалах справи). В акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено відємне значення чистої суми по ПДВ, заявленої до відшкодування з Державного бюджету України на загальну суму 4506616,83 грн.

На підставі вказаного акту відповідач повідомленнямрішенням №0003432301/0-19190 від 29.06.2004р. зменшив у картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування на 4506616,83 грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування здійснено на підставі того, що факт продажу в адресу позивача такими підприємствами, як ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон»не підтверджений, а податковий кредит з ПДВ у позивача на суму 4506616,83 грн. за період жовтень, листопад, грудень 2001 року, січень грудень 2002 року, січень травень 2003 року не має законних підстав, оскільки податковий кредит не підтверджується податковими зобовязаннями продавців цих товарів (робіт, послуг), а податкові накладні не виконують своєї функції і оригінали податкових накладних не підтверджені копіями.

В Акті перевірки зазначено про те, що враховуючи несплату податку на додану вартість до Державного бюджету постачальниками ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон»на момент перевірки позивача встановлено завищення відємного значення чистої суми по ПДВ, заявленого до відшкодування з Державного бюджету України за період жовтень, листопад, грудень 2001 року, січень грудень 2002 року, січень травень 2003 року на загальну суму 4506616,83 грн. в порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» так як відсутнє його підтвердження та джерело відшкодування ПДВ.

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинним на час винесення спірного податкового повідомлення - рішення) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції 2004 року).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Між позивачем і ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон»в період з жовтня по грудень 2001 року, січень грудень 2002 року, січень травень 2003 року були укладені угоди купівлі продажу, за якими позивач отримував від вказаних постачальників товари та сплачував їх вартість.

ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон»видало позивачу податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, на загальну суму ПДВ 4506616,83 грн.

Податкові накладні містять всі перераховані в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відомості і, таким чином, відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не встановлено обовязок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Посилання відповідача на те, що податкові накладні не виконують своєї функції, оскільки не підтверджуються податковими зобовязаннями продавців товарів (робіт, послуг) судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 вказаного Закону особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з ст. 2 цього закону, зобовязані зареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби за місцем їх знаходження. Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків, відповідно до пп. 9.6 ст. 9 Закону.

В матеріалах справи відсутні належні докази анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон»до видання ними податкових накладних позивачу.

Згідно із ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А у відповідності до частини четвертої ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами того факту, що податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 4506616,83 грн. видані не платниками ПДВ.

За таких обставин, суд виходить з того, що в період існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон», а саме на момент видачі податкових накладних та в момент виникнення права позивача на включення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ, вказані юридичні особи були зареєстровані як платники податку на додану вартість, включені до реєстру платників податку на додану вартість. Це свідчить про те, що податкові накладні були виписані платниками податку на додану вартість. Відповідачем не доведено належними доказами, що ці накладні складені не платниками податку. А матеріалами справи підтверджується, що господарські операції з купівлі товарів у періоди жовтня по грудень 2001 року, січень грудень 2002 року, січень травень 2003 року були фактично здійснені, тобто товари позивачу фактично поставлені, розрахунки за нього були здійснені.

У відповідності до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Господарського суду м. Києва від 02.07.2007 по справі № 21/666-25/8-11/152-А за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до ТОВ «Юніон»та ДП «Київський ремонтно-механічний завод»про визнання угод недійсними, яка набрала законної сили у відповідності до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.10.2010, встановлено, що на момент укладення та виконання договорів, укладених протягом 2001-2002 років, і позивач і ТОВ «Юніон»були належним чином зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності, як платники податків.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»визнає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений закон не передбачає.

До того ж, законодавство України не визначає відповідальності платника податку за порушення його контрагентами податкового законодавства, а відповідачем не надано доказів того, що позивач знав, або міг знати на час укладення договору про такі порушення з боку ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон».

Несплата ж продавцем товару, або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем (в даному випадку позивачем) та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав всі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, що підтверджується постановою Верховного суду України від 19.11.2010, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обовязковою для господарського суду під час розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Однак, враховуючи вимоги до форми та змісту адміністративного позову відповідно до ст. 105 КАСУ, згідно яких позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 162 кодексу суд вважає, що задоволення позову шляхом визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ відповідає вимогам процесуального права.

У відповідності до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем судові витрати в сумі 203,00 грн. з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0003432301/0-19190 від 29.06.2004р.

Стягнути з Державного бюджету України (боржник Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва, код 26088794, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) на користь Державного підприємства «Київський ремонтно механічний завод»(ідентифікаційний код 14302667, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А) судові витрати в сумі 203,00 гривні.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

СуддяС.М. Морозов

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 17.05.2011