Рішення № 15556338, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/3410.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Сервісез ЛТД»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна»

простягнення 11 344, 48 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 12.03.2011 року; Від відповідача:ОСОБА_2 представник за довіреністю від 08.04.2011 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Сервісез ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна»про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 10393, 54 грн., збитків від інфляції у сумі 197, 48 грн., 3% річних у розмірі 47, 84 грн., штрафу у розмірі 582, 04 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 123, 58 грн. за договором на виконання робіт № 16/1810-142/1 К від 26.10.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 11.04.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що сплатив за надані позивачем послуги у сумі 3425, 80 грн. на підстав наданих позивачем рахунку № 9 від 10.01.2011 року та акту здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року на суму 3425, 80 грн.

У судовому засіданні 11.04.2011 року оголошено перерву до 18.04.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2011 року, у звязку із частковою сплатою суми боргу, подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6967, 74 грн. основної заборгованості (з урахуванням сплаченого відповідачем 3425, 80 грн.), 197, 48 грн. збитків від інфляції, 47, 84 грн. 3% річних, штраф у сумі 582, 04 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими коштами у сумі 123, 58 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на зазначене, судом прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази та заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з поданими позивачем доказами.

У судовому засіданні 18.04.2011 року оголошено перерву до 10.05.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.05.2011 року подав заяву про уточнення позовних вимог у звязку із оплатою відповідачем основної суми заборгованості та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 342, 98 грн., 3% річних у сумі 75, 24 грн., штраф у розмірі 914, 44 грн., та відсотки за користування чужими коштами у сумі 194, 37 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на зазначене, судом прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.05.2011 року подав уточнення до відзиву, відповідно до яких зазначив, що позивачем не доведено, що на адресу відповідача було направлено акт виконаних робіт з урахуванням суми 6967, 74 грн., а тому просить суд відмовити позивачеві у стягненні збитків від інфляції у сумі 342, 98 грн., 3% річних у сумі 75, 24 грн., штрафу у розмірі 914, 44 грн., та відсотків за користування чужими коштами у сумі 194, 37 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «реал, - Гіпермаркет Україна»(надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анкор Сервісез ЛТД»(надалі - виконавець) був укладений договір на виконання робіт № 16/1810-142/1 К (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязок по виконанню таких робіт: пересування картону та поліетилену та збір візків.

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець повинен забезпечити виконання робіт, зазначених в п. 1.1 даного договору кількістю персоналу, вказаною у додатку № 1.

Згідно із п. 4.1 договору приймання-передача виконаних робіт проводиться уповноваженими представниками сторони замовника протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання від виконавця двох оригіналів актів. Замовник зобовязаний направити виконавцю підписаний ним один оригінал акту або мотивовану відмову від приймання виконання робіт. У випадку такої відмови сторонами в 2-х денний строк складається двосторонній акт із вказівкою всіх недоліків. Замовник підписує акт, що слугує підставою для проведення розрахунків.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги на суму 10393, 54 грн.

25.01.2011 року позивач направив відповідачеві рахунок № 9 від 10.01.2011 року та для підписання акт здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року на суму 10393, 54 грн. на підтвердження чого надав суду фіскальний чек № 1383 від 25.01.2011 року та опис вкладення у цінний лист від 25.01.2011 року.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акта про приймання виконаних робіт.

Відповідач підписаний акт здачі прийняття робіт позивачеві не повернув, за надані позивачем послуги не розрахувався.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що здійснив оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі на підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 4756 від 08.04.2011 року на суму 3425, 80 грн. та платіжне доручення № 5854 від 29.04.2011 року на суму 6967, 74 грн.

Однак, відповідач вказав, що позивачем був направлений на адресу відповідача рахунок на оплату № 9 від 10.01.2011 року на суму 3425, 80 грн. та акт здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року на суму 3425, 80 грн. Ні акту здачі прийняття робіт, ні рахунку на суму 10393, 54 грн. позивач відповідачеві не направляв.

Як встановлено судом, позивач надав суду рахунок на оплату № 9 від 10.01.2011 року та акт здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року на суму 10393, 54 грн., відповідно до якого позивачем були надані відповідачем послуги тележечників на суму 2343, 14 грн. (без ПДВ), послуги пресувальників на суму 511, 69 грн. (без ПДВ) та додаткові послуги сервісних працівників на суму 5806, 45 грн. (без ПДВ). Зазначений акт зі сторони відповідача не підписаний.

Натомість відповідач вказав, що від позивача надійшли рахунок на оплату № 9 від 10.01.2011 року та акт здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року на суму 3425, 80 грн. Вказані рахунок та акт відповідач надав суду та підписав акт у судовому засіданні. Із зазначеного акту здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року вбачається, що позивачем виконані, а відповідачем прийнятті послуги тележечників на суму 2343, 14 грн. (без ПДВ) та послуги пресувальників на суму 511, 69 грн. (без ПДВ).

На підтвердження направлення відповідачеві рахунку на оплату № 9 від 10.01.2011 року та акту здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року (що містять підписи та печатки позивача) на суму 10393, 54 грн. позивач надав суду фіскальний чек № 1383 від 25.01.2011 року та опис документів вкладених в цінний лист від 25.01.2011 року із якого вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок № 9 від 10.01.2011 року та здачі прийняття робіт № 1 від 10.01.2011 року. Однак, встановити на яку суму були направлені зазначені акт та рахунок не є можливим.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивачем не доведено, що ним були направлені відповідачеві акт здачі прийняття робіт та рахунок на суму 10393, 54 грн.

Таким чином, беручи до уваги відсутність доказів направлення відповідачеві акту здачі прийняття робіт на суму 6967, 74 грн. (різниця між вартістю послуг в акті позивача та в акті відповідача) та враховуючи положення п. 2.3 договору, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг позивача на суму 6967, 74 грн. не настав.

Водночас, відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг на загальну суму 10393, 54 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями № 4756 від 08.04.2011 року на суму 3425, 80 грн. та № 5854 від 29.04.2011 року на суму 6967, 74 грн.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

Так, станом на день прийняття рішення, предмет спору щодо стягнення основної суми заборгованості відсутній, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6 967, 74 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Так, беручи до уваги, що строк виконання зобовязання відповідача щодо оплати 6967, 74 грн. не настав, суд покладає витрати по сплаті державного мита в зазначеній частині на позивача.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 75, 24 грн. та збитки від інфляції у сумі 342, 98 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що строк оплати наданих позивачем послуг на суму 6967, 74 грн. не настав, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави стягнення 3% річних та збитків від інфляції на вказану суму.

Водночас, згідно п. 2.3 договору, відповідач повинен розрахуватися за надані послуги у протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту про приймання виконаних робіт.

Як зазначалося вище, позивач направив відповідачеві акт наданих послуг на суму 3425, 80 грн. 25.01.2011 року.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання-передача виконаних робіт проводиться уповноваженими представниками сторони замовника протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання від виконавця двох оригіналів актів.

Таким чином, відповідач повинен був підписати акт у строк до 01.02.2011 року та оплатити його у строк до 15.02.2011 року. Тому, прострочення виконання відповідачем зобовязання щодо оплати послуг на суму 3425, 80 грн. почалося з 16.02.2011 року.

Розрахунок 3% річних:

3425, 80 грн. * 3% * 51 (з 16.02.2011 року по 07.04.2011 року) / 365 = 14, 36 грн.

Отже, 3% річних за перерахунком суду становлять 14, 36 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір індексу інфляції становить:

3425, 80 грн. * 101,4% (за березень 2011 року) 3425, 80 грн. = 47, 96 грн.

Таким чином, збитки від інфляції за перерахунком суду складають 47, 96 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 915, 44 грн. згідно п. 5.1 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку затримки оплати виконаних робіт замовник оплачує штраф виконавцю у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, суд приходить до висновку, що сторони в п. 5.1 договору передбачили такий вид штрафної санкції як пеня.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені становить:

3425, 80 грн. * 15,5% * 51 (з 16.02.2011 року по 07.04.2011 року) 365 = 74, 19 грн.

Отже, за перерахунком суду сума пні складає 74, 19 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у сумі 194, 37 грн.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Так, договором № 16/10810-142/1 К від 26.10.2010 року не передбачений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами при несвоєчасному виконання грошового зобовязання. Водночас, ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. За відсутності в договорі розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами диспозитивна норма ст. 231 ГК України набуває обовязкового характеру.

Вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими коштами на підставі п. 6 ст. 231 ГК України, задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексу України п. 6 ст. 231 ГК України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються відсотки за користування чужими грошовими коштами. У даному випадку сторони умовами договору вже передбачили вид штрафної санкції за невиконання грошового зобовязання.

Крім того, у звязку з зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє про стягнення з відповідача витрат понесених у звязку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- належним чином завірену копію угоди про надання правової допомоги адвоката № 15/03-11 від 15.03.2011 року, укладеного між позивачем, як замовником, та ОСОБА_1, як адвокатом;

- належним чином завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_1;

- належним чином завірену копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 15/03-11 на суму 1200, 00 грн., відповідно до якої позивач сплатив грошові кошти за надані послуги адвоката.

Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiстi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита та оплати послуг адвоката, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Станом, на день прийняття рішення по справі вимоги позивача з урахуванням уточнень до позовних вимог від 10.05.2011 року становлять: 3% річних у сумі 75, 24 грн., збитки від інфляції у розмірі 342, 98 грн., пеня у сумі 915, 44 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими коштами у сумі 194, 37 грн.

Враховуючи те, що загальна сума задоволених позовних вимог становить 136, 51 грн., підлягають стягненню з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 19, 20 грн., витрати на оплату державного вита у розмірі 1, 63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 3, 78 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 901, 903 ЦК України, ст. 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 6 967, 74 грн.

2.Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 91; код ЄДРПОУ 35030945), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Сервісез ЛТД»(04615, м. Київ, вул. Артема, 1-5, офіс 617/2; код ЄДРПОУ 37270742) 3% річних у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 36 коп., збитки від інфляції у сумі 47 (сорок сім) грн. 96 коп., пеню у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 19 коп., витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 19 (девятнадцять) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 (один) грн. 63 коп., та 3 (три) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 17.05.2011 року