Рішення № 15554274, 12.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 4/5009/1683/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ( юридична адреса : АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТА ПЛЮС”, (69083, м. Запоріжжя, вул. Музикальна, 2)

про стягнення 355976,10 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №29/04/2010 від 29.04.2010 р., 23333,63 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 27512, 56 грн. штрафу та 6114,99 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, фізична особа підприємець;

Від відповідача ОСОБА_3, довіренність № 01/04 від 21.04.2011р.

04.04.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа підприємць ОСОБА_1, Запорізька область, Запорізький район, сел. Балабіне з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТА ПЛЮС”, м. Запоріжжя, про стягнення 355976,10 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №29/04/2010 від 29.04.2010 р., 23333,63 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 27512, 56 грн. штрафу та 6114,99 грн. три відсотки річних.

Ухвалою від 04.04.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 12.05.2011 р.

В судовому засіданні 12.05.2011р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 514, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в наступному 29.04.2010 року між ТОВ «ЗНТК»(продавцем) та ТОВ «ЕЛТА ПЛЮС»(покупцем) укладено договір купівлі-продажу №29/04/2010, відповідно до якого ТОВ «ЗНТК»зобов'язався передати у власність відповідача -побутову хімію (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар. Найменуваня, асортимент, кількість та сума вартості товару визначається в накладній, яка є невідємною частиною договору. На виконання умов договору ТОВ «ЗНТК»поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 290414-1 від 29.04.2010 року на суму н 355 976 грн 10 коп. 01.03.2011 року між ТОВ «ЗНТК»та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості відповідача в сумі 355 976,10 грн. У зв'язку з невиконанням обов'язку відповідача щодо внесення оплати за поставлений товар 02.03.2011 року між ТОВ «ЗНТК»та Позивачем- ФОП ОСОБА_1, було підписано договір про відступлення права вимоги до ТОВ «Елта Плюс»на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.10 року на суму 355 976 грн 10 коп. На підтвердження оплати первісному кредитору за передане право вимоги новому кредитору - позивачу, надається копія прибутково-касового ордеру. Про зміну кредитора у зобов'язанні 02.03.2011 року був належним чином повідомлений відповідач, про що свідчить підпис директора ТОВ «Елта Плюс»Рубахіної О.В., завірений печаткою підприємства. На момент подачі позову до суду, заборгованість перед новим кредитором - позивачем не погашено. У відповідності до ст. 514 ЦК України, та п. 1.2 Договору відступлення права вимоги, Нового кредитора перейшли права Первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли з Договору купівлі-продажу в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення Договору відступлення пра вимоги. Відповідач прострочив виконання зобов'язання починаючи з 28.08.2010 року, оскільки порушив строк оплати, встановлений п. 2.4 Договору купівлі-продажу, а саме: не здійснив оплату поставленого товару протягом 120-ти календарних днів з моменту його поставки. Таким чином, у ТОВ «Елта Плюс»виникла заборгованість по основному боргу в сумі 355 976 грн 10 коп. Відповідно до п.5.2 Договору купівлі-продажу, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за весь час прострочення. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 355976,10 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №29/04/2010 від 29.04.2010 р., 23333,63 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 27512, 56 грн. штрафу та 6114,99 грн. три відсотки річних

Відповідач надав відгук, в якому зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій не підлягають задоволенню. Вважає, що ані первісний кредитор ТОВ «ЗНТК», ані новий кредитор ФОП ОСОБА_1С, не пред'являли до ТОВ «Елта Плюс»вимоги оплатити одержаний за накладною від 29.04.2010р. товар, відповідно на час подання позову, відповідачем не було допущено прострочення з його оплати, а тому розраховані позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Окрім того, статтями 233 ГК України, 551 ЦК України передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу 27512,56 грн, не відповідає сумі основного боргу 355 976,10 грн, оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2010 року між ТОВ “ЗНТК” (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕЛТА ПЛЮС” (покуацем, відповідачем у справі) був укладений Договір №29/04/2010 купівлі - продажу (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору продавець - ТОВ “ЗНТК” зобов'язався передати у власність відповідача (покупця)-побутову хімію (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

У відповідності до п. 2.4 Договору оплата товару здійснюється відповідно до накладної протягом 120-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 6.1 сторони визнали, що Договір діє з моменту підписання і діє до 31.12.2010 р.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, ТОВ “ЗНТК” поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 290414-1 від 29.04.2010 року на суму н 355 976 грн 10 коп.

Зазначена накладна узгодженна між ТОВ “ЗНТК” і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств. (Оригінал зазначеного документу досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

Таким чином, ТОВ “ЗНТК” взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

02.03.2011 року між ТОВ «ЗНТК»(первісним кредитором) та ФОП ОСОБА_1 (новим кредитором, позивачем), був укладений договір б/н про відступлення права вимоги.

Згідно з пунктом 1.1 Договору первісний кредитор зобов'язався передати належне йому право вимоги з ТОВ «Елта Плюс»(боржник) на підставі договору купівлі-продажу №29/04/2010 від 29.04.2010р. (далі-Основний договір) в сумі 355 976 грн 10 коп., яка підтверджена первинними документами та актом звіряння взаєморазрахунків між первісним кредитором та боржником, а новий кредитор зобов'язався прийняти право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги до відповідача за основним договором позивач сплачує ТОВ «ЗНТК»суму у розмірі 88994, 00 грн.

Факт оплати за передане право вимоги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 25.03.2011р. на суму 88994,00 грн.

02.03.2011 року повідомленням №03/03-11 відповідач був належним чином повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, про що свідчить підпис директора ТОВ «Елта Плюс»Рубахіної О.В., завірений печатю підприємства.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наведені норми закону, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 120-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата товару, отриманого за вказаною видатковою накладною, відповідачем здійснена не була.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 355976,10 рн.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору №29/04/2010 від 29.04.2010р. зобовязання та вимоги чинного законодавства.

Посилання позивача на те, що до ТОВ «Елта Плюс»не пред'являлися вимоги оплатити одержаний товар, та відповідно відповідачем не було допущено прострочення з оплати товару суд вважає недоведеним, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів оплати товару по договору №29/04/2010 від 29.04.2010р. не надав.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТА ПЛЮС” 355976,10 грн. заборгованості документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 27512, 56 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованності за кожень день прострочення платежу.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з наведеного вбачається, що стягнення суми в розмірі 27512, 56 грн. за своєю правовою природою є пенею.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає правомірним нарахування пені, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 27512, 56 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні витрати та 3% річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання у період з серпня 2010 року по лютий 2011 року, згідно розрахунку позивача, становить 23333,63 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 28.08.2010 р. по 24.03.2010 р., згідно розрахунку позивача, складає 6114,99 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та в частині розрахунку 3 % річних визнаний обґрунтованим. Отже, вимога про стягнення з відповідача 6114,99 грн. 3 % річних задовольняється судом.

Стосовно розрахунку втрат від інфляції грошових коштів суд зазначає, що в цій частині розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. стосовно визначення періоду, за який здійснюється розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів. Стягненню з відповідача підлягає 23318,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню частково в сумі 23318,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В частині стягнення 15,46 грн. втрат від інфляції грошових коштів суд відмовляє в задоволені позовних вимог, з огляду на вище викладене.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193 ГК України, ст., ст. 11, 514, 525, 526, 655 ЦК України, ст., ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТА ПЛЮС”, (69083, м. Запоріжжя, вул. Музикальна, 2, код ЄДРПОУ 35064497, р/р № 26004114840300 в АТ «Укрсіббанк», МФО 351005) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ( юридична адреса : АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в ПАО «ВТБ Банк», МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319) 355 976 (триста п'ятдесят п'ять дев'ятсот сімдесят шість) грн. 10 коп. основного боргу, 27512 (двадцять сім тисяч п'ятсот двенадцять) грн. 56 коп. пені, 6 114 (шість тисяч сто чотирнадцять) 99 коп. 3% річних, 23318 (двадцять три тисячі триста вісімнадцять) грн. 17 коп. інфляційних витрат, 4 129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 21 коп. держмита і 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “17” травня 2011 р.