Рішення № 15552950, 11.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.11 р. Справа № 33/11

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Торезького вищого професійного училища ім. О.Г. Стаханова, м.Торез Донецької області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Торезтвердосплав”, м.Торез Донецької області

про стягнення 4022грн.17коп., витрат на правову допомогу у розмірі 250грн.00коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 старший майстер ( за довіреністю №255 від 26.04.2011р.);

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Торезьке вище професійне училище ім. О.Г. Стаханова, м.Торез Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Торезтвердосплав”, м.Торез Донецької області про стягнення 4022грн.17коп., витрат на правову допомогу у розмірі 250грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договорами про надання робочих місць для проходження учнями професійно-технічного навчального закладу виробничої практики б/н від 28.02.2008р., №11/02-ок від 16.01.2009р., №74 від 23.04.2009р., б/н від 09.02.2010р. в частині оплати учням виробничої практики, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4022грн.17коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договорів про надання робочих місць для проходження учнями професійно-технічного навчального закладу виробничої практики б/н від 28.02.2008р., №11/02-ок від 16.01.2009р., №74 від 23.04.2009р., б/н від 09.02.2010р., актів від 17.04.2008р., від 17.06.2008р., від 24.07.2008р., від 26.08.2008р., від 17.12.2008р., від 01.01.2009р., від 02.03.2009р., від 23.04.2009р., від 27.10.2009р., від 02.02.2010р., від 22.09.2010р., від 08.11.2010р., від 09.07.2010р., від 03.02.2011р., претензій №1 вих.№ 65 від 04.02.2010р., №2 вих.№343 від 12.07.2010р., №3 вих.№ 474 від 28.09.2010р., докази направлення зазначених претензій, копію листа від №569 від 11.11.2010р., докази направлення зазначеного листа, копію наказу №557 від 18.08.2003р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 610, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 29 Закону України „Про професійно-технічну освіту” від 10.02.1998р. №103/98-ВР зі змінами та доповненнями, п.п. 17, 18 Постанови Кабінету міністрів України від 07.06.1999р. №992 „Про затвердження порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики”.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Юридична адреса підприємства відповідача, на яку направлялись ухвали господарського суду Донецької області, підтверджується відомостями відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №733455.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між Торезьким вищим професійним училищем ім.О.Г. Стаханова (навчальний заклад) та Відкритим акціонерним товариством „Торезтвердосплав” (підприємство) були укладені договори б/н від 28.02.2008р., №11/02-ок від 16.01.2009р., №74 від 23.04.2009р.,б/н від 09.02.2010р. За умовами зазначених договорів навчальний заклад зобовязується подати підприємству не пізніше ніж за два тижні до початку виробничої практики список учнів, які направляються для проходження виробничої практики, із зазначенням прізвищ майстрів виробничого навчання керівників професійно-практичної підготовки від навчального закладу, навчальні програми з виробничої практики на виробництві, а підприємство зобовязується надати учням обладнані робочі місця для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом-графіком.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договорів, крім тих, що надано до позову.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено істотні умови за вищевказаними договорами.

Відповідно до умов зазначених договорів підприємство зобовязано здійснювати оплату учням за період виробничої практики у розмірі 50% на підприємстві і 50% від нарахованої суми перераховувати училищу (п.1.8. договору б/н від 28.02.2008р., п.1.8. договору №11/02-ок від 16.01.2009р., п.1.8. договору №74 від 23.04.2009р., п.1.9. договору б/н від 09.02.2010р.). Також підприємство зобовязано надавати щомісячно звірення училищу з оплати учням (п.1.9. договору б/н від 28.02.2008р., п.1.9. договору №11/02-ок від 16.01.2009р., п.1.9. договору №74 від 23.04.2009р., п.1.10. договору б/н від 09.02.2010р.)

Так на виконання умов зазначених договорів сторонами складені акти звіряння взаємних розрахунків:

акт від 17.04.2008р. станом на 01.04.2008р. на суму 284грн.08коп.,

акт від 17.06.2008р. станом на 01.06.2008р. на суму 1136грн.20коп.,

акт від 24.07.2008р. станом на 01.07.2008р. на суму 1409грн.60коп.,

акт від 26.08.2008р. станом на 01.08.2008р. на суму 1409грн.60коп.,

акт від 17.12.2008р. станом на 01.12.2008р. на суму 1409грн.60коп.,

акт від 01.01.2009р. станом на 01.01.2009р. на суму 1409грн.60коп.,

акт від 02.03.2009р. станом на 01.03.2009р. на суму 1409грн.60коп.,

акт від 23.04.2009р. станом на 10.04.2009р. на суму 2552грн.60коп.,

акт від 27.10.2009р. станом на 27.10.2009р. на суму 3919грн.49коп.,

акт від 02.02.2010р. станом на 01.02.2010р. на суму 3919грн.49коп.,

акт від 22.09.2010р. станом на 15.09.2010р. на суму 4022грн.17коп.,

акт від 08.11.2010р. станом на 01.11.2010р. на суму 4022грн.17коп.,

акт від 09.07.2010р. станом на 01.07.2010р. на суму 4022грн.17коп.,

акт від 03.02.2011р. станом на 01.02.2011р. на суму 4022грн.17коп.

Таким чином, факт наявності заборгованості у розмірі 4022грн.17коп. підтверджується зазначеними актами, які містять підписи представників сторін та відбитки печаток підприємств.

Оцінивши договори, з яких виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та своєю правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вищевказаними договорами строк оплати за вказаними актами не встановлений.

За приписами ч.2 ст. 530 Господарського процесуального кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №1 вих.№ 65 від 04.02.2010р., №2 вих.№343 від 12.07.2010р., №3 вих.№ 474 від 28.09.2010р. з вимогою оплатити заборгованість за вищевказаними договорами та актами. Докази направлення зазначених претензій містяться в матеріалах справи.

Тобто, на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги сплати заборгованості за наведеними договорами, а у відповідача виник обовязок щодо оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам договорів відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 4022грн.17коп.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 4022грн.17коп. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 4022грн.17коп. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 250грн.00коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видане 08.10.2008р., ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт проведення оплати за надані адвокатські послуги. Наданий позивачем розрахунок вартості послуг адвоката Торезької юридичної консультації ОСОБА_2, не приймається судом як належний доказ сплати адвокатських послуг, оскільки не є платіжним документом.

Враховуючи вказане, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів оплати адвокатських послуг позивачем, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з Відкритого акціонерного товариства „Торезтвердосплав”, м.Торез витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 250,00грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49,75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”-

ВИРІШИВ:

1. Позов Торезького вищого професійного училища ім. О.Г. Стаханова, м.Торез Донецької області до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Торезтвердосплав”, м.Торез Донецької області про стягнення 4022грн.17коп., витрати на правову допомогу у розмірі 250грн.00коп. задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Торезтвердосплав” (86600, Донецька область, м.Торез, вул.Трудова, будинок 83, ЄДРПОУ 00196167) на користь Торезького вищого професійного училища ім. О.Г. Стаханова (86603, Донецька область, м.Торез, вул.Леніна, буд. 246а, ЄДРПОУ 02542886) заборгованість у сумі 4022грн.17коп., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102грн.00коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

3.Відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 250грн.00коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У судовому засіданні 11.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 16.05.2011р.

Суддя Сич Ю.В.