Рішення № 15552946, 12.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.11 р. Справа № 33/1

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк

до відповідача1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк

відповідача2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Укрстрой 2010”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 2130049,53 грн., з яких: 1995000,00 грн. основний борг, 15868,23 грн. 3 % річних, 81276,30 грн. пеня, 37905,00 грн. інфляційні витрати

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк

до відповідача Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк

про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.2009р.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник (за довіреністю №1 від 03.01.2011р.),

від відповідача1: не зявився.

від відповідача2: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Буд-Фактор”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк відповідача2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Укрстрой 2010”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2130049,53 грн., з яких: 1995000,00 грн. основний борг, 15868,23 грн. 3 % річних, 81276,30 грн. пеня, 37905,00 грн. інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем1 договірних зобовязань в частині сплати четвертої частини прийнятого боргу за договором про переведення боргу від 16.03.2009р., невиконання відповідачем2 договірних зобовязань, прийнятих та договором поруки від 16.03.2009р., внаслідок чого є підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про переведення боргу від 16.03.2009р., договору поруки від 16.03.2009р., виконавчих написів від 24.09.2009р., довідки банківських установ №728 від 02.02.2011р., №051-11/644 від 03.02.2011р., №134-16-16/31 від 03.02.2011р., вимоги №28 від 28.02.2011р., докази надсилання та отримання вимоги №28 від 28.02.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 543, 549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

15.04.2011р. та 27.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк звернулось із зустрічними позовними заявами до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.2009р.

11.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк звернулось із зустрічними позовними заявами до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.2009р.

Дослідивши зазначені зустрічні позовні заяви, судом встановлено, що останні містять однакові позовні вимоги.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач1 посилається на вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_2 виправлення у договорі про переведення боргу від 16.03.2009р., яким посвідчений зазначений договір, що є порушенням п.23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нормативно свої вимоги відповідач1 обґрунтовує ст.203, п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 41, 44, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами від 15.04.2011р., від 27.04.2011р. та 11.05.2011р. господарський суд Донецької області на підставі ст.ст.60,61 Господарського процесуального кодексу України прийняв зазначені зустрічні позовні заяви до спільного розгляду з первісним позовом по справі №33/1.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідач1 на вимогу суду відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач2, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №732603 Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк станом на 15.04.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як юридична особа.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб-підприємців №732602, найменування відповідача2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Укрстрой 2010” (код ЄДРПОУ 32942451). В подальшому суд при розгляді даної справи визначив відповідача2 як Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Укрстрой 2010”.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

16.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц” та Приватним підприємством „Буд-Фактор” був підписаний нотаріально посвідчений договір про переведення боргу.

Згідно з умовами вказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй” переводить свій борг, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц” приймає на себе боргові зобовязання, за договорами, укладеними між первісним боржником та позивачем, та зобовязується сплатити відповідачу1 за прийняття боргу визначену п.2.1. договору про переведення боргу від 16.03.2009р. плату, або розрахуватися векселем, а відповідач1 заміняє первісного боржника у зобовязанні, що виникає із зазначених нижче договорів, і приймає на себе обовязки первісного боржника за основними договорами:

-за договором субпідряду №135-с від 22.08.2008р. сума заборгованості складає 5408840,80 грн.;

-за договором субпідряду №152-с від 18.09.2008р. сума заборгованості складає 655832,40 грн.;

-за договором субпідряду №158-с від 22.09.2008р. сума заборгованості складає 282718,80 грн.;

-за договором субпідряду №162-с від 13.10.2008р. сума заборгованості складає 1817050,80 грн.;

-за договором субпідряду №166-с від 13.10.2008р. сума заборгованості складає 171444,00 грн.

Первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг на загальну суму 8335886грн.80коп., який виник у звязку з несвоєчасним виконанням зобовязань перед кредитором, при умові, що курс долару США відносно до української гривні на час укладення цього договору складає 8,335грн. за 1 долар США. Тим самим сторони фіксують розмір заборгованості нового боржника перед кредитором на рівні 1000000 доларів США.

При цьому, сторони домовились, що заборгованість сплачується новим боржником чотирма частинами в строки, як вказано у п.3.3 договору. Валюта платежу українська гривня. Розмір кожного платежу визначається в день його сплати шляхом конвертації розміру платежу, вказаного у п.3.3 договору, за середнім комерційним курсом наступних банків: ПАТ „УкрСибБанк”, ПАТ „Донгорбанк”, ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України”.

Згідно п.3.3 договору від 16.03.2009р. сторони домовились, що зобовязання по сплаті суми боргу, яке виникло за цим договором, відповідач 1 сплачує позивачу наступним чином:

-строк виплати 30.07.2009р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-строк виплати 31.12.2009р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-строк виплати 30.06.2010р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-строк виплати 31.12.2010р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США.

В п.4.1 договору від 16.03.2009р. передбачено, що новий боржник зобовязується виконати обовязки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору та в строки встановлені п.3.3 договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови укладеного між сторонами договору переведення боргу від 16.03.2009р. чітко визначені строки виконання відповідачем1 своїх зобовязань перед позивачем.

Як стверджує позивач, наразі відповідачем 1 не було здійснено 4 платежу, визначеного пунктом 3 договору від 16.03.2009р., що стало приводом для його звернення до суду з позовом.

Згідно із ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

На підставі викладеного, за висновками суду, конвертація розміру платежу має визначатись сторонами в день сплати такого платежу, тобто (з урахуванням умов п.3.3 договору) 31.12.2010р.

Згідно довідки №728 від 02.02.2011р. Публічного акціонерного товариства „Донгорбанк” станом на 31.12.2010р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США 7,95, продаж долару США 7,99.

Згідно довідки №051-11/644 від 03.02.2011р. Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” станом на 31.12.2010р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США 7,965, продаж долару США 8,00.

Згідно довідки №134-16-16/31 від 03.02.2011р. Публічного акціонерного товариства „УкрСибБанк” станом на 31.12.2010р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США 7,97, продаж долару США 8,01.

Таким чином, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору від 16.03.2009р. для конвертації розміру платежу, вказаного у п.3.3 договору, за середнім комерційним курсом наступних банків: АКІБ „УкрСибБанк”, ЗАТ „Донгорбанк”, ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, необхідно спочатку провести розрахунок середнього комерційного курсу валюти у кожному з банків, а вже потім вирахувати загальний середній комерційний курс всіх банків.

Як вбачається з позовної заяви позивачем при розрахунку суми заборгованості застосовано саме цей порядок та вказані вище вихідні дані (курси валют). Таким чином у відповідача1 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1995000грн.00коп. борг, який виник внаслідок прострочки здійснення 4 платежу.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо погашення 4 платежу у сумі 1995000грн.00коп. відповідач1 не представив, у зв`язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов`язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. Відомостей щодо позбавлення відповідача1 можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять. Тому заборгованість у сумі 1995000грн.00коп. є доведеною.

Відповідно до ст.ст.611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем1 своїх зобовязань порушення строків здійснення 4 платежу, позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню у сумі 81276грн.30коп. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Період нарахування пені - з 01.01.2011р. по 07.04.2011р.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобовязання, тобто прострочення у виконанні зобовязання сплатити гроші, є не лише обовязок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу.

Частина 3 ст.549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2. договору від 16.03.2009р. визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за цим договором, новий боржник зобовязується сплатити кредитору за його вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені здійснений позивачем та встановлено, що останній не суперечить вимогам чинного законодавства.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем1 своїх зобовязань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та предявлено до стягнення 3% річних у розмірі 15868грн.23коп., де період нарахування з 01.01.2011р. по 07.04.2011р. та інфляційні збитки у розмірі 37905грн.00коп., де період нарахування з січня 2011р. по лютий 2011р.

Ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків та встановлено, що зазначений порядок нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку, тому останні підлягають стягненню на користь позивача.

16.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц” та Приватним підприємством „Буд-Фактор” був підписаний нотаріально посвідчений договір поруки.

Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Згідно із ст.553 Цивільного кодексу України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За умовами вказаного договору відповідач2 поручається перед позивачем за виконання обовязку відповідачем1 щодо сплати заборгованості за договором про переведення боргу від 16.03.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц” та Приватним підприємством „Буд-Фактор”.

У разі порушення відповідачем1 обовязку за основним договором відповідач1 та відповідач 2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.2. договору).

Сторони за основним договором зафіксували розмір заборгованості на рівні 1000000,00 доларів США. Валюта платежу українська гривня.

В п.2.3 договору позивачем та відповідачем 2 погоджений графік погашення заборгованості наступним чином:

-строк виплати 30.07.2009р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-строк виплати 31.12.2009р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-строк виплати 30.06.2010р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-строк виплати 31.12.2010р. гривневий еквівалент 250000,00 доларів США.

Відповідальність відповідача2 перед позивачем обмежується сплатою суми в розмірі, зумовленому п.2.3. цього договору, тобто на рівні 1000000 доларів США (п.3.1. договору). Відповідач2 відповідає за відшкодування відповідачем1 збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за договором про переведення боргу №591 від 16.03.2009р. (п.3.2. договору).

Згідно п.4.1. договору, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 1 обовязку за договором про переведення боргу №591 від 16.03.2009р., позивач вправі звернутися із вимогою про виконання як до відповідача 1, так і до відповідача 2, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Відповідно до п.6.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

28.02.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача2 вимогу №28 від 28.02.2011р. про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц” зобовязання за договором про переведення боргу від 16.03.2009р.

З огляду на викладене, відповідач2 був повідомлений позивачем про порушення відповідачем1 прийнятих зобовязань за договором про переведення боргу від 16.03.2009р. та отримав від позивача вимогу сплатити заборгованість, з дотриманням строків, встановлених ч.4 ст.599 Цивільного кодексу України, тобто під час дії поруки.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на викладене, враховуючи, що договором поруки передбачена саме солідарна відповідальність відповідачів, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача1, як основного боржника, та відповідача2, як солідарного боржника, суми основної заборгованості у розмірі 1995000грн.00коп., пені за прострочення зобовязання у розмірі 81276грн.30коп., інфляційної різниці у розмірі 37905грн.00коп., 3% річних за прострочення зобовязання у розмірі 15868грн.23коп підлягають задоволенню повністю.

Також, як вище вказувалось, відповідач1 звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.2009р.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_2 виправлення у договорі про переведення боргу від 16.03.2009р., яким посвідчений зазначений договір, що є порушенням п.23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідачем за зустрічним позовом надано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній проти зустрічних позовних вимог заперечує.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Як зазначалось вище, 16.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц” та Приватним підприємством „Буд-Фактор” був підписаний нотаріально посвідчений договір про переведення боргу.

Дослідивши зазначений договір, судом встановлено, що на останньому приватним нотаріусом ОСОБА_2 зроблено виправлення 16.03.2009р. у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін, а саме: зазначене директор ОСОБА_3 виправлено на директор ОСОБА_3., скріплене печаткою та підписом нотаріуса.

Виходячи зі змісту зазначеного договору, останній з боку Приватного підприємства „Буд-Фактор” підписаний директором ОСОБА_3.

Відповідно до п.23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції, яка діяла на момент внесення зазначеного виправлення, дописки чи виправлення, зроблені в тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесення виправлень чи дописок та скріплені підписом і печаткою нотаріуса.

Так судом встановлено, що внесене нотаріусом виправлення здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання договору про переведення боргу від 16.03.2009р. недійсним відсутні.

Відповідно до вищевикладеного, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.22, 203, 204, 207, 215, 251, 526, 530, 543, 553, 559, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 231, 534, 549-552 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 22, 32-36, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк до відповідача1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк відповідача2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Укрстрой 2010”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2130049,53 грн., з яких: 1995000,00 грн. основний борг, 15868,23 грн. 3 % річних, 81276,30 грн. пеня, 37905,00 грн. інфляційні витрати задовольнити повністю.

2. У зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м.Донецьк до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м.Донецьк про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.2009р. відмовити.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” (83003, м.Донецьк, пр. Ілліча, 15-а, код ЄДРПОУ 30255576) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Укрстрой 2010” (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 15-а, код ЄДРПОУ 32942451) на користь Приватного підприємства „Буд-Фактор” (83076, м.Донецьк, вул.Я Галана, 3, код ЄДРПОУ 32270329) заборгованість в сумі 2130049,53 грн., з яких: 1995000,00 грн. основний борг, 15868,23 грн. 3 % річних, 81276,30 грн. пеня, 37905,00 грн. інфляційні витрати, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 21300,50грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” (83003, м.Донецьк, пр. Ілліча, 15-а, код ЄДРПОУ 30255576) на користь Державного бюджету України відшкодування державного мита в розмірі 85,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. за подачу зустрічної позовної заяви.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 12.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 17.05.2011р.

Суддя Сич Ю.В.