Рішення № 15552874, 16.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.11 р. Справа № 41/45пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата”, м. Донецьк

про визнання права власності на торгівельний павільйон загальною площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата ЛТД”, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про визнання права власності на будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 27.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 26.04.2001р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата” про визнання права власності на торгівельний павільйон загальною площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 22.04.2011 р. наведену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 41/45пн.

В порядку ст. 60 Господарського процесуального Кодексу України, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство „Фермата ЛТД” звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 27.04.2011 року наведений зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №41/45пн.

Ухвалою суду від 28.04.2011 року провадження у справі зупинено у звязку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою від 10.05.2011 року провадження у справі поновлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилався на те, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди спірного торгівельного павільйону, строк якого сплинув 01.10.2002 року; після спливу дії договору позивач продовжував відкрито на законних підставах користуватись спірним майном, оскільки з боку відповідача не поступало жодних вимог щодо звільнення та повернення торгівельного павільйону. Позивач стверджує, що, оскільки на сьогоднішній день за жодним субєктом не зареєстровано право власності на спірний обєкт як на нерухомість, він виступає рухомим майном, строк набувальної давності для якого згідно ст. 344 ЦК України 5 років.

ТОВ ПКП „Фермата ЛТД” в обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом посилалось на те, що спірне майно є обєктом нерухомості, строк набувальної давності для якого складає 10 років, та, з огляду на таке, у підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 немає. ТОВ ПКП „Фермата ЛТД” стверджує, що спірна будівля є його власністю, оскільки побудована ним господарським способом на земельній ділянці, користувачем якої він є.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд ВСТАНОВИВ:

28.10.1997 року між Донецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційним підприємством „Фермата ЛТД” було укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до п. 1.1. якого Донецька міська рада на підставі рішення виконкому вфід 24.09.1997 року № 261/39 надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата ЛТД” приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0118 га.

Пунктом 1.2. цього договору визначено, що земельна ділянка надається у довгострокове користування на умовах оренди строком до 24.09.2002 року для розміщення металевого павільйону по реалізації товарів народного споживання по АДРЕСА_1.

Наведений договір зареєстровано в книзі записів договорів на право користування землею 26.10.1997 року за № 6-205.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційним підприємством „Фермата ЛТД” на земельній ділянці, наданій йому в користування за договором від 28.10.1997 року, було побудовано будівлю магазину.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, станом на 08.02.2001 року було складено технічний паспорт на побудований ТОВ ПКП „Фермата ЛТД” обєкт по АДРЕСА_1,

В наведеному технічному паспорті відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого ТОВ ПКП „Фермата ЛТД” майна, з яких вбачається, що побудовані обєкти уявляють собою будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м.

01.10.2001 року між ТОВ ПКП „Фермата ЛТД” (орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в оренду торгівельну площу, розташовану за адресою: 83012, АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.2. цього договору строк оренди встановлено з 01.10.2001 року по 01.10.2002 року.

16.06.2006 року, на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 17.05.2006 року № 280/3, між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційним підприємством „Фермата ЛТД” (орендарем) було укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 3664,3 кв.м. для будівництва торгового центру, які знаходяться на території Куйбишевського району АДРЕСА_1.

Договір укладено до 17.05.2011 року (п. 7 договору).

Пунктом 13 договору оренди земельних ділянок від 16.06.2006 року передбачено, що земельні ділянки надаються в оренду для будівництва торгового центру.

Наведений договір оренди землі зареєстровано Донецьким міським відділом Донецької регіональної філії ДП „ЦДЗК при Держкомземі України” в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 10.07.2006 року за №040614600114.

Земельна ділянка, щодо якої було укладено договір оренди земельних ділянок від 16.06.2006 року була передана виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Товариству з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата ЛТД” згідно акту про передачу та прийом в оренду земельних ділянок від 10.07.2006 року.

Як зазначалось, позивач за первісним позовом, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Донецької області з вимогами про визнання права власності на торгівельний павільйон загальною площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.

Такі вимоги позивачем обґрунтовано тим, що він після спливу договору оренди спірного майна продовжує вільно ним користуватись, та спірне майно є обєктом нерухомості, строк набувальної давності для якого згідно ст. 344 ЦК України 5 років.

Проте, такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Ухвалою від 28.04.2011 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Жукову Віктору Івановичу.

Перед експертом було поставлено, зокрема, питання, чи є об'єктом нерухомого майна збудована будівля магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1.

До суду від експерта Жукова В.І. надійшов Висновок будівельно-технічної експертизи № 08/23/05/11 від 10.05.2011 року, який доданий до матеріалів справи. Як вбачається з наведеного висновку, дослідження проведено та висновок складено експертом Жуковим Віктором Івановичем, який має вищу технічну освіту, стаж експертної роботи з 1997 року, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових інженерно-технічних експертиз за спеціалізацією 10.6 “Дослідження обєктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій і відповідних документів”, 10.7 “Поділ земель та визначення порядку користування земельними ділянками”, 10.10. “Визначення оціночної вартості обєктів будівництва та споруд”, Свідоцтво Мінюста № 322.

Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній кваліфікації особи, що дала експертний висновок.

Дослідження судом експертного висновку, дозволяє зробити висновок, що проведене експертом дослідження відповідає поставленим питанням, висновок складений у відповідності з вимогами Закону України „Про судову експертизу”, містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки, які мають відповідне обґрунтування.

За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Згідно з наведеним висновком будівельно-технічної експертизи № 08/23/05/11 від 10.05.2011 року, експертом, за результатами проведеного обстеження, було, зокрема, зроблено висновок про те, що згідно п. 1 Національного стандарту № 1 „Загальні принципи оцінки майна та майнових прав”, досліджувана будівля магазину загальною площею 68,9кв.м. є нерухомим майном.

З огляду на викладене, твердження позивача за первісним позовом про те, що спірний обєкт є рухомим майном не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, оскільки, як встановлено судом, спірне майно є обєктом нерухомості, строк набувальної давності для набуття права власності на це майно, встановлений положенням ст. 344 Цивільного кодексу України, дорівнює 10 років.

Також, у відповідності до ч. 3 цієї ж статті Цивільного кодексу України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

У даному випадку ФОП ОСОБА_1 користується спірним майном на підставі договору, строк якого закінчився 01.10.2002 року, та така обставина, з урахуванням викладених положень Цивільного кодексу України, унеможливлює визнання за ФОП ОСОБА_1 права власності на спірне майно за набувальною давністю.

За таких обставин, суд робить висновок про відсутність правових підстав звернення ФОП ОСОБА_1 з позовом про визнання за нею права власності на торгівельний павільйон загальною площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.

З огляду на безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_1, вони є такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата ЛТД” полягають у визнанні за ним права власності на будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційним підприємством „Фермата ЛТД” власними коштами господарським способом було побудовано спірне нерухоме майно.

Оскільки роботи з будівництва позивачем спірного нерухомого майна, були проведені без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, збудовані обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, позивач є законним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані спірний обєкт нерухомого майна, які побудований позивачем. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Наведене свідчить про відсутність порушень прав інших осіб під час проведення позивачем самочинного будівництва спірного обєкту.

Як вбачається з висновку будівельно-технічної експертизи № 08/23/05/11 від 10.05.2011 року, проведеної згідно ухвали суду від 28.04.2011 року, експертом, під час проведеного обстеження спірного майна було встановлено, що будівля магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Куйбишевський район, перехрестя АДРЕСА_1, відповідає діючим будівельним нормативним правилам та є придатною для подальшої експлуатації за призначенням.

У висновку будівельно-технічної експертизи № 08/23/05/11 від 10.05.2011 року зафіксовано, що конструкції будівлі виконано з відповідаючим нормам будівельних матеріалів, у відповідності з технологією, що забезпечує правильне конструкційне зєднання елементів, що не порушує експлуатаційну міцність конструкцій в цілому; недоліків конструктивно-технологічного характеру для введення будівлі в експлуатацію не встановлено; досліджувана будівля відповідає нормативним вимогам пожежної безпеки та придатна для подальшої експлуатації.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, оскільки висновок будівельно-технічної експертизи №08/23/05/11 від 10.05.2011 року було прийнято судом в якості належного доказу по справі за підстав, викладених вище, цей висновок є доказом дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірного майна.

За таких обставин судом встановлено, що існування обєкту нерухомого майна будівлі магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1, не порушує нічиї права.

Документів, які б підтверджували, що спірне самочинне збудоване майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірні обєкти нерухомого майна збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних будівель діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 203, 215, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 344, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 60, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата” про визнання права власності на торгівельний павільйон загальною площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційного підприємства „Фермата ЛТД” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційним підприємством „Фермата ЛТД” (83096, м. Донецьк, пр. Панфілова, 65/20, ЄДРПОУ23185539) право власності на будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 68,9 кв.м., що складається з торгового залу площею 48,0 кв.м., підсобного приміщення площею 15,1 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., кладової площею 2,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1.

Суддя Гончаров С.А.