Постанова № 15481714, 04.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 квітня 2011 р. №2а-16375/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представник позивача - Голянд К.Ю.,

представник відповідача - Пономарьова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 21.08.2007р. № 0001642302/0 та від 21.08.2007р. № 0001632302/0.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року справу прийнято до розгляду після скасування, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 року та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2007 року.

15 березня 2010 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовна заява залишена без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям до суду представника позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2010 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду скасовано, справа направлена до суду для продовження розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007 року, якою встановлені порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", за результатами перевірки складено акт від 09.08.2007 №3538/23-5/32438027. За висновками акту, начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.200 7р. №0001642302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 510848,00 грн., у тому числі: основний платіж 340565,00 грн., штрафні санкції - 170283,00 грн., від 21.08.2007 р. № 0001632302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 495839,00 грн., у тому числі: основний платіж 393823,00 грн., штрафні санкції - 102016,00 грн. Позивач зазначив, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам справи, позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, проти позову заперечував, в матеріалах справи містяться письмові заперечення за підписом начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова Сагайдак І.А., в яких відповідач в обґрунтування заперечень посилався на приписи Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2006 р. по справі № 2/581/6 та акт №37066117 від 29.06.2006 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Зазначили, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень є акт від 09.08.2007 №3538/23-5/32438027 про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Слобожанські вторресурси 1” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007 року. Відповідач не визнав включення валових витрат щодо придбання паперу на підставі того, що згідно договору від 18.10.2006 б/н підприємство ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” отримує від підприємства ТОВ “Турбо-Рем” продукцію згідно додатків до договору (папір, скло), на отриману продукцію виписані видаткові накладні, по яким позивач отримав папір. Всього отримано паперу на суму 1794821,99 грн. У ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих позивачем до перевірки документів ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” не здійснював оприбуткування сировини під найменуванням «папір»від підприємства ТОВ “Турбо-Рем”, а оприбуткував іншій товар «макулатуру». Відповідач вважав, що позивач не отримував доходу від реалізації паперу та відсутність залишків товару (паперу) відповідно до даних проведеної інвентаризації на підприємстві, а витрати із придбанням товарно-матеріальних цінностей (паперу) в розмірі 1495684,16 грн., на думку відповідача, не повязані із веденням господарської діяльності. У звязку з наведеним відповідач зробив висновок про те, що підприємством в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ по податковим накладним, виписаним при придбанні паперу у ТОВ “ТУРБО-РЕМ”у розмірі 299137,74 грн., та при перевезенні макулатури ПП “Остекс” на адресу ВАТ “Київський картонопаперовий комбінат” в м. Обухів у розмірі 15921,67 грн., чим занизили податок на додану вартість на суму 315059,41 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивач в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»при перевезенні макулатури на адресу ВАТ «Київський картонно паперовий комбінат»м. Обухів, зависив скориговані валові витрати декларації з податку на прибуток за І квартал 2007 року в розмірі 79698,34 грн., за ІV квартал 2006 року у розмірі 930035,00 грн., за І квартал 2007 року у розмірі 645257,00 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивач здійснював господарські відносини з ТОВ «Оілмаш», щодо якого згідно інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва є рішення суду про визнання недійсним статуту з моменту його реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі, через що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ декларацій на суму 25506,07 грн.

Представник позивача Голянд К.Ю. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини, а також надав додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача Пономарьова І.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Слобожанські вторресурси 1” зареєстровано виконкомом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 14.04.2003 р., номер запису 1 480 120 0000 025007 (т. 1 а.с. 46-47).

Як платник податків, зборів та обовязкових платежів позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ Київського району м. Харкова з 17.04.2003 року за № 3571, як платник ПДВ з 10.06.2003 р. №28752606, що не заперечується сторонами по справі.

Судом встановлено, що з 27.06.2007 року по 02.08.2007 року фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Слобожанські вторресурси 1” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складений акт від 09.08.07р. № 3538/23-5/32438027 (т. 1 а.с. 12-45).

Відповідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 393823,00 грн., а також порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством позивача занижено податок на додану вартість в розмірі 340565,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, начальником ДПІ винесені оскаржувані позивачем рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 21.08.2007 року №0001642302/0 (т.1 а.с.11), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 510848,00 грн. (основний платіж 340565,00 грн., штрафні санкції - 170283,00 грн.) та від 21.08.2007 року за №0001632302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств (т. 1 а.с. 10) у розмірі 495839,00 грн. (основний платіж 393823,00 грн., штрафні санкції - 102016,00 грн.).

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21.08.2007 р. №0001632302/0 за порушення позивачем п.1.32 ст.1, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, судом встановлено наступне.

Відповідачем зазначено в акті перевірки, що позивачем порушено п.1.32 ст.1, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при оприбутковуванні придбаного товару від ТОВ “ТУРБО-РЕМ”. Зокрема, відповідач не визнав включення валових витрат щодо придбання паперу на підставі того, що ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” укладено договір комісії від 18.10.2006 б/н на придбання продукції від ТОВ “Турбо-Рем”. Згідно договору від 18.10.2006 б/н підприємство ТОВ “Слобожанські вторресурси 1”отримує від підприємства ТОВ “Турбо-Рем”продукцію згідно додатків до договору (папір, скло). На отриману продукцію виписані видаткові накладні, по яким позивач отримав папір, на загальну суму 1794821,99 грн. У ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих позивачем до перевірки документів ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” не здійснював оприбуткування сировини під найменуванням папір від підприємства ТОВ “Турбо-Рем”, а оприбутковував іншій товар макулатуру. В звязку з чим відповідач дійшов висновку, що позивач не здійснював оприбуткування від ТОВ “Турбо-Рем”товарно-матеріальних цінностей під найменуванням “папір”. Оскільки позивач не отримував доходу від реалізації паперу та відсутність залишків товару (паперу) відповідно до даних проведеної інвентаризації на підприємстві, витрати із придбанням товарно-матеріальних цінностей (паперу) в розмірі 1495684,16 грн., на думку відповідача, не повязані із веденням господарської діяльності. Відповідач дійшов до такого висновку, посилаючись на Закон України від 05.04.2001 № 23-71-ІІІ “Про митний тариф України”, в частині того, що “папір” та “макулатура” це різні товарні групи.

Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1. ст.5 зазначеного закону, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач має ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України серія АА № 871871 від 14.12.2004 року (т. 1 а.с. 83) на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних). Строк дії ліцензії з 02.12.2004 року до 02.12.2009 року.

Позивачем укладено договір комісії від 18.10.2006 року б/н на придбання продукції від ТОВ «Турбо-Рем». Згідно договору позивач отримує від підприємства ТОВ «Турбо-Рем»продукцію, а саме згідно додатків до договору папір, відходи паперу, скло. На отриману продукцію виписані видаткові накладні, по яким позивач отримав папір на суму 1794821,99 грн.

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат суми 1495684,16 грн. позивачем наданий договір від 18.10.2006 б/н (т.1 а.с.48-49), додаток №1 до договору (перелік продукції)(т.2 а.с.29-34), видаткові накладні, акти про виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством (т.2 а.с.89-228). Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІV, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємств.

Судом встановлено, що згідно п.2.15.8. акту перевірки від 09.08.2007 №3538/23-5/32438027, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з дотриманням вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Здійснення бухгалтерського обліку ведеться відповідно до принципів і методів, передбачених Національними Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку. Підприємством забезпечується первинність відображення операцій і достовірність оцінки активів, зобовязань, капіталу в бухгалтерському обліку. Також згідно п.2.17 акту перевірки, встановлено, що при проведенні інвентаризації розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними даними не виявлено.

Судом встановлено, що при виконанні зобовязань згідно договору комісії від 18.10.2006 б/н, при надходженні ТМЦ від ТОВ “ТУРБО-РЕМ”, постійно діючою комісією на підприємстві позивача здійснювався огляд ТМЦ, що надходили на підприємство під найменуванням папір, у ході огляду комісією у кожному випадку визначались властивості товару і складалися акти огляду та визначення характеристик ТМЦ, що надходять (т.1 а.с.84-121).

В ході огляду та перевірки, у кожному випадку було встановлено, що товар, який надходив від ТОВ “ТУРБО-РЕМ” згідно накладних по договору від 18.10.2006 № б/н з найменуванням “папір” оглядався постійно діючою комісією, після огляду визначався як товар, що не підлягає подальшому використанню у відповідності зі своїми попередніми характеристиками в якості паперу, але може використовуватись як вторинна сировина з необхідністю подальшої переробки. На підставі цих комісійних актів огляду та наказу по ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” від 23.04.2005 №6 “Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики”, весь товар під найменуванням “папір”, який надходив від ТОВ “ТУРБО-РЕМ”, оприбутковувався на склад вторинної сировини та обліковувався на балансовому рахунку 201 “Сировина та матеріали” під найменуванням “макулатура”.

У подальшому цей товар - макулатура використовувався у господарській діяльності підприємства, при реалізації якого підприємством було отримано дохід, який згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»було включено до складу валового доходу підприємства.

Також придбання і реалізація товарів підтверджується податковими накладними, складеними відповідно до п.п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку, згідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Крім того, п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165/97, передбачається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п. 2 даного Порядку (п.5 Порядку).

Суд зазначає, що всі податкові накладні виписані від імені підприємств, які зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а відповідачем не надано відомостей про те, що зазначені господарські операції позивачем не проводились.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Судом на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.12.2009 року витребувано у позивача письмові пояснення з приводу того, яка саме необхідність була у позивача придбавати ТМЦ під найменуванням папір, а оприбутковувати після огляду комісією інший товар макулатуру, та отримано письмові пояснення від генерального директора ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” Голянда К.Ю. про те, що на підприємстві на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено штатним розписом посаду юриста, тому всі договори з контрагентами складали самі контрагенти. Коли ТОВ "Турбо-Рем" запропонувало позивачу свою версію договору, в якому зазначено предметом договору "відходи паперу", позивач погодився на підписання договору, оскільки даний товар після придбання за допомогою пресового обладнання проходив обробку та складався у п'ятисоткілограмові паки, які в подальшому направлялись до паперово-переробних підприємств як макулатура.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи інформаційну довідку про вартість макулатури і паперу станом на 2006-2007 роки, що складена 04.04.2011 року субєктом оціночної діяльності ПП «АСС-А», який має відповідний сертифікат Фонду державного майна України № 7625/08.

Аналізом даних зазначеної інформаційної довідки та первинної документації щодо вартості придбаного позивачем у ТОВ «Турбо-Рем»товару, встановлено, що фактично вартість ТМЦ - «папір»не відповідає реальному рівню ціни на папір, а відповідають вартості макулатури. Таким чином, при придбанні товару у ТОВ «Турбо-Рем»позивач усвідомлював, зважаючи на реальну ціну паперу, що він придбавав саме відходи паперу. В даному випадку має місце неточність у визначенні предмету договору, яка не тягне за собою будь-яких порушень при оприбуткуванні товару, з урахуванням наявності актів огляду та визначення характеристик ТМЦ, що надходять, які складені постійно діючою комісією на підприємстві позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про вказані порушення позивачем при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей (паперу) - придбання під найменуванням папір і оприбуткування його як макулатуру, керуючись лише первинною документацією, в якій не зазначено конкретних властивостей товару, а є тільки загальна назва “папір”, яка не ідентифікує його як конкретний товар.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV, одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формоюоперації обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що включається до валових витрат. Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст.5 зазначеного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, які саме витрати не включається до складу валових витрат і дається вичерпаний перелік операцій, які не включаються до валових витрат.

Виходячи із приписів п.5.11. ст.5 вказаного закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуюче викладене, суд дійшов висновку, що зміна найменування назви товару позивачем при оприбуткуванні товару на підприємстві у даному випадку не впливає на суть господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення у вигляді визначення витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей (паперу) у розмірі 1794821,99 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 299137,83 грн. як таких, що не повязані із веденням господарської діяльності.

Відповідачем в акті перевірки також зазначено, що ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” при здійсненні своєї господарської діяльності порушило вимоги п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді завищення скоригованих валових витрат на суму 79608,34 грн. при перевезенні макулатури на адресу ВАТ “Київський картонопаперовий комбінат”м. Обухів.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат суми 79608,34 грн. наданий договір від 18.10.2006 б/н з додатком №1 до договору (перелік продукції), товаро-транспортні накладні, акти про виконання робіт, зведена відомість про надання послуг, податкові накладні, виписані ПП «Остекс», акти про приймання макулатури по кількості та якості, які складені ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»м. Обухів під час приймання товару, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку, згідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 зазначеного закону.

Крім того, п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165/97, передбачається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є не дійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п. 2 даного Порядку (п.5 Порядку).

Суд вважає правомірними та обґрунтованими доводи позивача про те, що всі податкові накладні виписані від імені підприємств, які зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а відповідачем не надано відомостей про те, що зазначені господарські операції позивачем не проводились.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації , відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Відповідач в акті перевірки не визнав включення витрат щодо надання транспортно-експедиційних послуг ПП «Остекс»на підставі того, що згідно договору від 18.01.2007 б/н підприємство ПП «Остекс»зобовязується надавати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів для підприємства ТОВ «Слобожанські вторресурси 1». Для перевірки валових витрат по отриманим послугам від ПП «Остекс»відповідачем були використанні документи: договір від 18.01.2007 б/н, товарно-транспортні накладні, акти про виконання робіт, зведена відомість надання послуг, податкові накладні, виписані ПП “Остекс”. Згідно актів про виконання транспортно-експедиційних послуг підприємство ПП “Остекс”надало послуг на суму 79608,34 грн., у тому числі ПДВ 15921,67 грн. При вивчені товаро-транспортних накладних відповідачем встановлено, що згідно накладних перевезення товару на адресу ВАТ «Київський картонопаперовий комбінат»м. Обухів здійснювалось різними перевізниками, до яких не віднесено ПП “Остекс” ні в якості перевізника ні в якості експедитора. В звязку з чим відповідачем було зроблено висновок, що данні ТТН не надають можливості встановити причетність ПП “Остекс” до перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідач в акті перевірки вказав, що неможливо встановити причетність ПП “Остекс” до приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу, тобто надання транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, відповідач вважає, що витрати по здійсненню транспортно-експедиційних послуг ПП “Остекс” не повязані з господарською діяльністю позивача.

Проте, виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає правомірними та обґрунтованими доводи позивача про те, що позивач здійснює діяльність по збиранню, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, пластмаси), з метою отримання доходу при здійсненні господарської діяльності, вторинна сировина реалізується на підприємства, які здійснюють переробку цієї сировини. Для перевезення товару позивач, з метою здійснення господарської діяльності, залучає автотранспорт у сторонніх організацій. З цією метою 18.01.2007 року між ПП “Остекс” та ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” було підписано договір № б/н на транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.1 ст.932 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, експедитор має право залучити до виконання своїх обовязків інших осіб.

Також, у відповідності до п.1.2. Договору від 18.01.2007 між ПП “Остекс”та ТОВ “Слобожанські вторресурси 1”на транспортно-експедиторське обслуговування, експедитор в інтересах Замовника виконує повязані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, повязані з перевезенням. Пунктом 4.6. зазначеного договору окремо визначено, що експедитор вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобовязань за цим Договором.

Згідно підпункту 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом N 363 від 14.10.97 Міністерства транспорту України, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.4 п. 11 Правил N 363 від 14.10.97 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. У пп. 11.6 п.11 Правил № 363 зазначено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

У даному випадку перевезення здійснювалось різними перевізниками, які були представлені ПП “Остекс”, на підставі чого розрахунки здійснювались з ПП “Остекс”.

Щодо необхідності дослідження судами первинних документів, які підтверджують взаємовідносини експедитора ПП «Остекс»з безпосередніми перевізниками ТМЦ позивача на адресу ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»м. Обухів, про що зазначив в ухвалі від 01.12.2009 року Вищий адміністративний суд України, суд зазначає наступне.

Відповідно наданої до матеріалів справи відповідачем довідки реєстраційної форми платника податків щодо ПП «Остекс», на час розгляду справи стан платника ПП «Остекс»до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо знаходження за місцем реєстрації. З письмових пояснень генерального директора ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” Голянда К.Ю. вбачається, що позивач намагався в ході розгляду справи звязатися з ПП «Остекс»для отримання відповідних документів, проте телефони підприємства не відповідають. Таким чином, суд зазначає про неможливість на час розгляду справи витребувати та дослідити відповідні первинні документи.

Проте виконання умов договору підтверджується актами про виконання транспортно-експедиторських послуг, складених відповідно до Договору від 18.01.2007 року, податковими накладними, складеними відповідно до п.п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також актами про приймання макулатури по кількості та якості, що були складені ВАТ “Київський картонопаперовий комбінат”м. Обухів під час приймання товару, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи зведені відомості наданих послуг щодо перевезення вантажу (т. 3 а.с. 30, 81, 100), які підписано представниками як ТОВ «Слобожанські вторресурси 1», так і ПП «Остекс». Зазначені зведені відомості містять інформацію щодо дати замовлення, номера машин, обсягів перевезення, які відповідають аналогічним даним, зазначеним у товаро-транспортних накладних та прибуткових ордерах, на яких мітиться печатка та підпис представника отримувача ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»м. Обухів, а також даним актів приймання макулатури по якості та кількості ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»м. Обухів, які також містять дані щодо номеру транспортного засобу, транспортного супроводжувального документу, ваги товару.

Крім того, факт безпосередньої участі в господарських операціях ПП «Остекс»підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдовими відомостями по рахунках6852 та 631, де відображена інформація щодо контрагентів позивача.

В результаті аналізу зазначених первинних документів суд дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами встановлено причетність ПП «Остекс»до надання транспортно-експедиційних послуг позивачу, через що витрати по здійсненню транспортно-експедиційних послуг ПП «Остекс»безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, виконання умов договору від 18.01.2007 року на транспортно-експедиційні послуги здійснювалось з дотриманням вимог норм діючого законодавства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача у розмірі 79608,34 грн., у тому числі ПДВ 15921,67, які були здійснені на рахунок ПП “Остекс”за транспортно-експедиційне обслуговування, повязані з господарською діяльністю позивача та правомірно віднесені до складу валових витрат.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21.08.2007р. №0001642302/0 за порушення позивачем п.п.7.4.1 ст.7, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, судом встановлено наступне.

Прийняття вказаного рішення відповідачем обґрунтовано тим, що при перевірці господарської діяльності позивача не надається можливості здійснити зв'язок понесених витрат із здійсненням його господарської діяльності. В звязку з чим відповідач визначив, що підприємством в порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ по податковим накладним, виписаним при придбанні паперу у ТОВ “ТУРБО-РЕМ” у розмірі 299137,74 грн., та при перевезенні макулатури ПП “Остекс” на адресу ВАТ “Київський картонопаперовий комбінат”м. Обухів у розмірі 15921,67 грн., чим занижено податок на додану вартість на суму 315059,41 грн.

Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні, червні, серпні 2005 року, листопаді, грудні 2006 року, січні, лютому, березні 2007 року були надані видаткові та податкові накладні (т.2 а.с.92-118), які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку, згідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 зазначеного закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації , відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Відповідач не визнав включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Оілмаш” з підстав того, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2006р. визнано недійсним статут ТОВ “Оілмаш”(код ЄДРПОУ 32588216) з моменту його реєстрації та визнано недійсним свідоцтва платника ПДВ №37066117 з моменту видачі.

Відповідно до п.25.3 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р., за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Зазначене Положення не передбачає підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ датою його виписки. Акт анулювання свідоцтва платника ПДВ, на який посилається відповідач, виписаний 29.06.2006 р., тобто датою після проведення операцій між позивачем та ТОВ „Оілмаш”, які відбувались у травні, червні, серпні 2005 року. За таких обставин, у травні, червні, серпні 2005 року свідоцтво платника ПДВ у ТОВ „Оілмаш” було наявне та дійсне, податкові накладні виписувались ним на законних підставах та у позивача не було підстав не включати вказані суми до податкового кредиту.

Таким чином, визнання недійсними установчих документів юридичної особи само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Положення ст.59 Господарського кодексу закріплює, що скасування державної реєстрації позбавляє субєкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Позивачем до справи надані витяг з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації стосовно ТОВ “Оілмаш”, згідно якого ТОВ “Оілмаш” провадить господарську діяльність зі сформованим статутним фондом та відсутній запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством, а також інші відповідні записи про припинення діяльності підприємства (т.1 а.с.81-82).

Судом взято до уваги те, що на час розгляду справи ТОВ “Оілмаш”, відповідно до вказаних підтверджуючих документів, є субєктом господарювання з повною цивільною правоздатністю, оскільки воно не є таким, що припинило свою діяльність.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи передбачений ст.38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 755 від 15.05.2003 р.

Згідно цієї норми закону, суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Державний реєстратор повинен внести до єдиного державного реєстру запис про судове рішення та повідомити у встановлений термін відповідні органи. Також, Державний реєстратор повинен провести припинення (ліквідацію) юридичної особи, згідно вимог ст.36 та ст. 37 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Згідно ст.36 вказаного закону, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі рішення суду щодо ліквідації юридичної особи є підставою для зняття юридичної особи з обліку державної податкової служби , відповідно до ст.40 зазначеного закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норм чинного законодавства, позивач не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами за договорами, або за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності позивача щодо такої інформації.

На момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оілмаш», правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджується тим, що контрагент перебував в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Нормами Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, а саме ч.1, ч.2 ст.18, встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент розгляду справи угоди, по яким позивачем включено суми до податкового кредиту відповідно податкових накладних, які видані ТОВ “Оілмаш”, не визнані недійсними та ніким не оскаржені.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п.п. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону , відповідно п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, несплата податку контрагентом за договорами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивача та суму бюджетного відшкодування.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Відповідно ст.19 Конституції України відповідач-субєкт владних повноважень зобовязаний діяти тільки на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки в ході розгляду справи позивачем належними доказами спростовано висновки акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ “Слобожанські вторресурси 1” від 09.08.2007 року щодо порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.08.2007 року за №0001632302/0, від 21.08.2007 року за № 0001642302/0, суд дійшов висновку про те, що зазначені рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова від 21.08.2007 року №0001632302/0, від 21.08.2007 року №0001642302/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" (61002, м.Харків, вул.Чернишевського, 90, кв.8) судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 09.04.2011 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.