Рішення № 15457364, 04.04.2011, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 2-175/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

          головуючого                              судді Аніпка С.В.

          при секретарі                              Балинській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, -

в с т а н о в и в

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.10.2008 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11400562000, згідно умов якого, позивач надав відповідачу –ОСОБА_1 кредит у розмірі 158000,00 доларів США. Відповідач зобов’язувався повернути вказані кошти до 02.10.2029, згідно графіку погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,5 % річних.

Сплата кредиту та відсотків за користування ним, здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів (сума грошових коштів, що складається із строкових процентів і строкової суми основного боргу, що підлягає сплаті). Відповідно до п. 1.2.10 Кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 2010,00 (дві тисячі десять) доларів США. День сплати ануїтетного платежу є 2 число кожного місяця протягом строку кредитування.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, між позивачем, та ОСОБА_2 (далі –відповідач-2) укладено договір поруки № 2323556 від 02.10.2008 (далі –Договір поруки).

Відповідно до умов Договору поруки, відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 його зобов'язань, що виникли із Кредитного договору, в повному обсязі, в тому числі за повернення суми основного боргу, відсотків за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором.

Станом на 22.04.2010 заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 194 263,48 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 48 центів, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1538197,65 (один мільйон п'ятсот тридцять вісім тисяч сто дев'яносто сім) гривень 65 копійок, а беручи до уваги те, що відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 є солідарною. позивач вважає, що у нього виникло право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за Кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені. у зв’язку з чим, позивач просить суд ухвалити рішення про стягнення на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11400562000 від 2 жовтня 2008 року у розмірі 194263,48 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 48 центів, що за курсом НБУ станом на 09.04.2010 становить 1538197,65 (один мільйон п'ятсот тридцять вісім тисяч сто дев'яносто сім) гривень 65 копійок.

Також до Ірпінського міського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»про визнання договору про надання споживчого кредиту № 11400562000 від 02.10.2008 та договору іпотеки від 02.10.2008 недійсним, оскільки він є удаваним правочином та про визнання вказаного договору таким, що укладений в національній валюті України –гривні.

Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що згідно додатку № 1 до Кредитного договору, усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту. Оскільки, згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, то відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи. Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», де згідно п. 2 ч. 1 ст. 1, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта –іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. У позивача за зустрічним позовом і у відповідача за зустрічним позовом, на момент укладення спірного Кредитного договору була відсутня індивідуальна ліцензія, яка видається НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором. Законодавство України не передбачає випадків, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії.

Крім того, на день укладання Кредитного договору, офіційний курс долара США, який було встановлено НБУ, становив 4.8615 грн., а на день подачі позовної заяви становив 7,9307 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку необхідно сплачувати, у зв'язку із чим значно погіршився фінансовий стан позичальника, тому подальше виконання Кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням принципу цивільно-правових відносин, який закріплений у статті 3 Цивільного кодексу України –принципу справедливості. Такі умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника. Несправедливістю є зокрема, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США та покладання ризику знецінення національної валюти України виключно на позичальника, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України та є способом зловживання правом. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в Кредитний договір пункту, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаний недійсним.

З огляду на це, а також беручи до уваги те, що на момент укладення Кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г»ч. 4 ст. 5 Декрету, позивач за зустрічним позовом просить суд, визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11400562000 від 02.10.2008, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», визнати недійсним Договір іпотеки від 02.10.2008 , укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», посвідченого 02.10.2008 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що зроблено запис в реєстровій книзі за реєстровим номером 3752, в порядку застосування недійсності Договору іпотеки від 02.10.2008, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію Договору іпотеки від 02.10.2008, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від 02.10.2008, звільнити ОСОБА_1 від сплати держмита (судового збору) згідно з положеннями п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки той є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання судові не повідомили.

Представник відповідача за первісним позовом –позивач за зустрічним позовом заперечував проти позовних вимог позивача за первісним позовом і просив суд задовольнити позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, а первісний позов залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом-відповідача за зустрічним позовом, представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає до задоволення, а зустрічний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її ставлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов'язків.

В судовому засіданні встановлено, що 02.10.2008 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11400562000, згідно умов якого позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом –ОСОБА_1 кредит у розмірі 158000,00 доларів США, який вона зобов’язувалася повернути до 02.10.2029, згідно графіку погашення кредиту та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 14,5 % річних.

Сплата частини суми кредиту та відсотків за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів (сума грошових коштів, що складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу та підлягає сплаті).

Відповідно до п. 1.2.10 Кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 2010,00 (дві тисячі десять) доларів США, днем сплати якого є 2 число кожного місяця протягом строку кредитування.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк»та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 02.10.2008 № 2323556.

Станом на 22.04.2010 заборгованість позичальника з повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 194263,48 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 48 центів, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1538197,65 (один мільйон п'ятсот тридцять вісім тисяч сто дев'яносто сім) гривень 65 копійок. з яких: кредитна заборгованість - 157796,26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1249446,57 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом –32378,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 256379,13 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту –247,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1956,87 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 3841,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 30415,08 грн.

Позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а позичальник, всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до умов Договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язувався відповідати перед позивачем за виконання позичальником його зобов'язань, що виникли із Кредитного договору, в повному обсязі, в тому числі за повернення суми основного боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором, а отже відповідальність позичальника та відповідача-2 є солідарною.

На час розгляду справи позичальник свої зобов'язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним, не виконав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності передбачає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною платою за його користування, яка визначається умовами договору.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення абзацу другого пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, а також те, що позивачем при визначенні ціни позову було застосовано офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України станом на 22.04.2010, а положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому позивачем не подавалась відповідна заява про збільшення позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі і стягує солідарно з відповідачів за первісним позовом 194263,48 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 48 центів, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1538197,65 (один мільйон п'ятсот тридцять вісім тисяч сто дев'яносто сім) гривень 65 копійок. з яких: кредитна заборгованість –157796,26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1249446,57 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом –32378,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 256379,13 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту –247,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1956,87 грн.; пеня за прострочення сплати процентів –3841,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 30415,08 грн.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обґрунтування позовних вимог позивача за зустрічним позовом, а саме існування істотної зміни становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, порушення принципу справедливості цивільно-правових відносин при укладанні кредитного договору, який закріплений у статті 3 Цивільного кодексу України, наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, несправедливістю кредитного договору, зокрема, в частині надання кредиту в доларах США та покладання ризику знецінення національної валюти України виключно на позичальника, тому вказані обставини суд до уваги не приймає.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом на те, що у ОСОБА_1 і у ПАТ «Укрсиббанк», на момент укладення спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту, яка видається НБУ, а також те, що законодавство України не передбачає випадків, за яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії, у зв’язку з чим спірний договір має бути визнаний недійсним, суд до уваги не приймає, з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина перша статті 215 ЦК України, визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»має всі необхідні дозволи (ліцензії), передбачені чинним законодавством, які надають йому право вчиняти відповідні правочини, в тому числі і оспорювані позивачем за зустрічним позовом.

Згідно п. 1.2. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483, регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

З наявних у справі письмових доказах не вбачається використання позивачем та відповідачем за первісним позовом, при розрахунках між собою безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача за зустрічним позовом необґрунтованим, а тому залишає зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»без задоволення.

При вирішенні питання щодо звільнення (зменшення) розміру сплати судових витрат, відповідно до поданої представником позивача за зустрічним позовом заяви та доданих до неї документів, суд не знаходить підстав для звільнення або зменшення розміру сплати судових витрат, оскільки на спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а також додані до вищевказаної заяви документи не дають можливості суду встановити скрутне матеріальне становище позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 6, 12, 13, 16, 203, 215, 227, 526, 529, 530, 533, 536, 543, 553, 554, 1046, 1048-1050, 1052, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 6, 10, 11, 15, 60, 62, 79, 81, 209, 213-215. 217. 218, 224-226 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені –задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»(ЄДРПОУ 09807750) 194263,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2010 становить 1538197,65 грн. та судові витрати у розмірі 1820,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»про визнання договору про надання споживчого кредиту від 02.10.2008 № 11400562000 та договору іпотеки від 02.10.2008 недійсним –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.03.2011.

Суддя                                                             Аніпко С.В.