Постанова № 15416100, 04.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2595/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехота М.О.,

за участю:

представників позивача - Гунько О.В., Яциної О.М.

представників відповідача - Кінаш Л.О., Пусана Є.В., Шарлай І.М.

свідка - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000082301/0/197 від 30.01.2007р. яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 37398761,00 грн. в т.ч. основний платіж - 19087182,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 18311579,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 року позов задоволено. Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2011 року рішення попередніх судових інстанцій були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

24 березня 2011 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 30.03.2011 року,

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст.9. пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно прийняття спірного податкового повідомлення - рішення. Зокрема зазначав, що контролюючим органом безпідставно констатовано протиправне віднесення позивачем до валових витрат суму 9993877 грн., оскільки при прийнятті даного висновку працівники ДПА користувались відомостями з журнала-ордера №6 "Розрахунки з постачальниками", а не первинною документацією яка на той час могла підтвердити правомірність віднесення вказаної суми до валових витрат. Крім того, позивач вказує, що працівники ОДПІ протиправно та безпідставно зменшують ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" валові витрати на суму (58916742,50 грн.) витрат понесених комбінатом на підрівні роботи, на суму списаних бурових долот та на вибухівку, витрачених на здійснення видобування руди, та вважають, що ця сума повинна збільшити балансову вартість карьєру. Разом з тим, позивач зазначає, що ним правомірно в 1 кварталі 2006 року віднесено до складу валових витрат суми попередніх оплат у розмірі 28315,43 гри., що сплачено постачальникам суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, оскільки факт зарахування сум за попередніми (авансовими) оплатами підтверджується відповідною бухгалтерською документацією. Також, позивач вказував, що правомірність формування ним об'єкту оподаткування, яка ставиться під сумнів спірним податковим повідомленням-рішенням підтверджується висновком №5373 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідача в судовому засідання та у письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи, що в порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до валового доходу 3, 4 кварталів 2005 року та 1 кварталу 2006 року не була включена сума 9993 877,35 грн. - непогашена станом на 31.03.2006р. кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками", по якій „минув 90-й календарний день зі дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів". Крім того, в порушення пп. 5.3.2 п. 53 ст. 5 та пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" комбінатом протиправно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням та використанням бурових та гірничо-прохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58916742,50 грн. Також, представники відповідача зауважували, що ВАТ "ПГЗК" безпідставно в порушення пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат 1 кварталу 2006 року попередню оплату: 1) у розмірі 4452786,09 грн. своїм постачальникам за переліком, що значиться на стор. 62-63 акту, оскільки комбінатом в ході перевірки не надано до перевірки договори з вищезазначеними постачальниками, в яких було б визначено статус платників податку на прибуток цих постачальників; 2) у розмірі 28315,43 грн. своїм постачальникам - суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за переліком, що значиться на стор. 63-64 акту, оскільки у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося.Разом з тим, представники зазначали, що при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року ціни реалізації були встановлені комбінатом нижче собівартості і підприємство в порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не відкоригувало валові витрати у 4 кварталі 2005 року на 392 825, 45 грн. та 1 кварталі 2006 року на 2564179,27 грн., а отже зависило суму валових витрат за ці два звітні періоди на 2957005,00 грн. (392825,45 грн. + 2564179,27 грн.).

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191282) зареєстрований як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Комсомольської міської Ради №8 від 05.01.1995 року.

З 05.01.1995 року позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Контролюючим органом (Кременчуцькою ОДПІ) проведено виїзну позапланову перевірку відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 р. по 31.03.06 р., яка була проведена на підставі п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За результати даної перевірки 19 січня 2007 року складено акт №24/23-312/00191282 за яким працівниками податкової служби було констатовано порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 9.1, п. 9.2,, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР ( зі змінами і доповненнями) в результаті заниження податку на прибуток на суму 20044423, 00 грн., в т.ч.: в 2 кварталі 2005 року на 3470833,00 грн., в 3 кварталі 2005 року на 3534018,00 грн., в 4 кварталі 2005 року на 4326306,00 грн., в 1 кварталі 2006 року на 8713 267,00 грн.

Висновки податкового органу у акті перевірки обгрунтовані наступним.

В порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до валового доходу 3, 4 кварталів 2005 року та 1 кварталу 2006 року не була включена сума 9993877,35 грн. - непогашена станом на 31.03.2006 р. кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками", по якій "минув 90-й календарний день зі дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів".

Крім того, вказували, що в порушення пп. 5.3.2 п. 53 ст. 5 та пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" комбінатом протиправно включено до складу валових витрат, витрати, пов'язані з придбанням та використанням бурових та гірничо-прохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58916742,50 грн., оскільки придбані на вказану суму товари, роботи та послуги збільшують балансову вартість кар'єру, а тому не можуть бути віднесені до валових витрат.

Також, податковий орган зазначає, що ВАТ "ПГЗК" безпідставно в порушення пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат 1 кварталу 2006 року попередню оплату:

1) у розмірі 4452786,09 грн. своїм постачальникам за переліком, що значиться на стор. 62-63 акту, оскільки комбінатом в ході перевірки не надано до перевірки договори з вищезазначеними постачальниками, в яких було б визначено статус платників податку на прибуток цих постачальників;

2) у розмірі 28315,43 грн. своїм постачальникам - суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за переліком, що значиться на стор. 63-64 акту, оскільки у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося. Разом з тим при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року ціни реалізації були встановлені комбінатом нижче собівартості і підприємство в порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не відкоригувало валові витрати у 4 кварталі 2005 року на 392825,45 грн. та 1 кварталі 2006 року на 2564179,27 грн., а отже зависило суму валових витрат за ці два звітні періоди на 2957005,00 грн. (392825,45 грн. + 2564179,27 грн.).

На підставі вищенаведеного та акту перевірки №24/23-312/00191282 від 19 січня 2007 року податковим органом 30 січня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082301/0/197 від 30.01.2007р. яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 37398761,00 грн. в т.ч. основний платіж - 19087182,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 18311579,00 грн.

ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" непогоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, вважає за необхідне надати правову оцінку порядку та правомірності проведення перевірки ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006 року на підставі направлення від 18.12.2006 року №1892/001892 та від 09.01.2007 року №9/000009 виданого Кременчуцькою ОДПІ, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та не заперечувалося представниками відповідача, що виїзна позапланова перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 р. по 31.03.06 р., була проведена на підставі п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

В розумінні п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

З аналізу наведеної норми випливає, що ініціювання проведення позапланової документальної перевірки в даному випадку повинно здійснюватися ДПА Полтавської області або ДПА України, які є вищестоящими органами відносно відповідача. Проте, відповідачем не надані докази, які б підтвердили той факт, що у відношенні працівників Кременчуцької ОДПІ у зв'язку з проведенням ними перевірки підприємства позивача за період з 01.04.05 р. по 31.03.06 р., результати якої викладені в акті № 694/23-312/00191282 від 14.12.06 р., було порушено службове розслідування або кримінальна справа і на цих підставах ДПА Полтавської області або ДПА України ініціювали проведення перевірки і доручили її проведення знову Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області.

В поясненнях в судовому засіданні представник відповідача вказував на те, що посадові особи, які проводили попередню перевірку, були притягнуті до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з допущеними порушеннями, але доказів цьому твердженню не надали. Також не вказали які саме порушення були допущені перевіряючими, що стали підставою для притягнення їх до відповідальності, і як ці порушення були виявлені і як вони пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства позивача.

Таким чином, відповідач не надав належних доказів правомірності призначення та проведення позапланової, а фактично повторної, документальної перевірки підприємства позивача, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що перевірка ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006 року на підставі направлення від 18.12.2006 року №1892/001892 та від 09.01.2007 року №9/000009 виданого Кременчуцькою ОДПІ була проведена без належних, передбачених чинним законодавством, підстав.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року, суд виходить з наступного.

Підпунктом 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Приписи вище зазначеної норми пов'язують її застосування платником податку - покупцем з необхідністю досудового врегулювання спору щодо розміру непогашеної заборгованості або визначення розміру цієї заборгованості судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Відносно наявності судових рішень чи виконавчих написів нотаріусів про розмір непогашеної заборгованості ВАТ "ПГЗК" перед своїми контрагентами матеріали перевірки КОДПІ не містять. Відсутня інформація і щодо узгоджених в досудовому порядку сум непогашеної заборгованості.

Досудове врегулювання господарських спорів регулюється розділом II Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 6 цього кодексу визначено порядок пред'явлення претензій підприємствами та організаціями при порушенні їх майнових прав та законних інтересів. Зокрема, встановлено, що підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Таких претензій до ВАТ "Полтавський ГЗК" в період, що був охоплений перевіркою КОДПІ, заявлено не було, про що засвідчує висновок №5373 спеціаліста бухгалтера Київського науково-дослідного інституту судових експертиз В.Б. Ратуша, предметом дослідження якого наряду з іншими документами була і книга реєстрацій вхідних претензій.

Твердження податкового органу, щодо не надання книги реєстрації вхідних претензій не надавалась позивачем під час проведення перевірки відхиляється судом, оскільки представники Кременчуцької ОДПЇ не змогли надати суду докази якіб підтверджували цей факт.

Згідно п.п. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необгрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки і це підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні, висновки про порушення строків розрахунків і незастосування приписів п. 12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»були зроблені виключно на підставі даних журналу-ордеру № 6 "Розрахунки з постачальниками" (стор. 69 акту перевірки, додаток 2 до акту -стор. 28-32 справи) без дослідження умов господарських договорів, з яких було б видно умови оплати (попередня, взаємозалік тощо) та строки оплати.

За таких підстав, висновки перевіряючих про необхідність включення до валового доходу 3 та 4 кварталів 2005 р. та 1 кварталу 2006 р. суму 9993877,35 грн. непогашеної станом на 31.03.06 р. кредиторської заборгованість, по якій минув 90-й календарний день із дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів зроблені без дослідження умов договорів та в порушення Порядку, тобто лише на припущеннях про наявність таких підстав.

Копії господарських договорів надані позивачем ще під час розгляду справи Господарським судом Полтавської області (в матеріалах справи), оглянуті в судовому засіданні та визнані належними доказами у справі.

Крім того, взяті суми сальдо за журналом-ордером №6 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.03.06 р., а не на 31.03.06 р., тоді як за цей місяць мале місце погашення кредиторської заборгованості, що також представниками відповідача не спростоване, оскільки ці обставини не досліджувалися при перевірці.

За таких обставин, враховуючи приписи ч.2 ст. 71 КАС України,, оскільки податковий орган при проведенні перевірки позивача неповно дослідив первинні господарські та бухгалтерські документи ВАТ "Полтавський ГЗК" на предмет прострочення непогашеної заборгованості перед контрагентами-кредиторами, суд приходить до висновку, що при неповному дослідженні первинної документації з боку податкового органу, доводи останнього, щодо заниження валових доходів на суму 9993877,00 грн. не є доведеними та безпідставні.

Щодо встановлених відповідачем при проведенні перевірки порушень позивачем вимог п. 5.3.2 ст. 5 та п. 9.1, п. 9.2, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов'язані із включенням до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням та використанням бурових та гірничопрохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58916742,5 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибути підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшої використання у власній господарській діяльності.

Для цілей оподаткування податком на прибуток під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, що направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку інші особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат згідно із пп. 5.2.1 зазначеної норми включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

При цьому пп. 5.3.9 викладеної вище норми містить пряму заборону щодо включення до складу валових витрат будь-яких витрати, що непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Саме в межах вищевказаних норм і діяв позивач, включивши до складу валових витрат 58 916 742, 50 грн. сума витрат, понесених комбінатом на підривні роботи, на суму списаних бурових долот та на вибухівку в період, що був охоплений перевіркою, з огляду на наступне:

ВАТ "Полтавський ГЗК" відповідно до Статуту здійснює господарську діяльність, яка полягає у видобутку корисних копалин, а саме - залізної руди. Здійснення цього виду діяльності передбачає певний технологічний процес, тобто - сукупність технологічних операцій, які виконуються при видобутку корисних копалин, в результаті яких і можливе отримання корисних копалин. Виключення будь-якої із ланцюга технологічних операцій приведе до унеможливлення отримання залізної руди, і як наслідок неможливість здійснення господарської діяльності, яка передбачена Статутом підприємства.

Видобуток залізної руди - це складний, тривалий, багато етапний процес, на кожному якого виконуються певні види робіт і виникають окремі групи витрат.

Видобуток руди на комбінаті здійснюється відкритим способом при наявності відповідних дозволів (ліцензій) на користування надрами, на право зберігання вибухових матеріалів на базисному складі, виробництво вибухових речовин, проектування проведення вибухових робіт, про що засвідчує і сам податковий орган на стор. 19-20 акту перевірки.

ВАТ "Полтавський ГЗК" є платником податку на прибуток на загальних підставах. Витрати, понесені комбінатом на гірничопідготовчі (вскришні) роботи та витрати в зв'язку з видобутком залізної руди є витратами, пов'язаними з виробничою господарською діяльністю підприємства, а отже підпадають під регулювання пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і включаються до складу валових витрат, що включаються в формуванні бази оподаткування податком на прибуток саме за останньою нормою.

Доводи податкової служби з посиланням (як порушення з боку позивача) на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 3 та пп. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що витрати в сумі 58916742,5 грн. збільшують балансову вартість основних фондів з подальшою їх амортизацією, оскільки ці витрати пов'язані з видобутком корисних копалин, відхиляються судом виходячи з наступного.

Оскільки роботи, на виконання яких позивачем були понесені витрати на придбання бурових долот, вибухівки та оплату підривних робіт, перевіряючими визначені як розвідка (дорозвідка), облаштування та розробка будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, відповідач вказує на необхідність застосування положень п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно з якими будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин включаються до окремої групи валових витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації, а перелік витрат, які включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України, тобто Постановою КМУ "Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації" № 118 від 04.02.98 р.

Даною Постановою КМУ визначені витрати, що підлягають амортизації та включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), і до них віднесені витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничопрохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо; передбачені витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюються підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт, тощо).

У зв'язку з тим, що п. 9.4 ст. 9 вказаного Закону передбачено формування балансової вартості групи на початок звітного періоду, збільшеної на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього періоду, то за твердженням відповідача дані витрати формуються за результатами роботи підприємства протягом року.

Суд вважає викладені доводи податкового органу безпідставними та не логічними, оскільки перевіряючими допущене самостійне встановлення виду робіт, без врахування всіх факторів, що присутні в діяльності підприємства.

Відповідачем не заперечується, що ВАТ "Полтавський ГЗК" відповідно до Статуту здійснює господарську діяльність, яка полягає у видобутку корисних копалин, а саме - залізної руди. Здійснення цього виду діяльності передбачає певний технологічний процес, тобто - сукупність технологічних операцій, які виконуються при видобутку корисних копалин, в результаті яких і можливе отримання корисних копалин. Виключення будь-якої із ланцюга технологічних операцій приведе до унеможливлення отримання залізної руди, і як наслідок неможливість здійснення господарської діяльності, яка передбачена Статутом підприємства.

Видобуток залізної руди - це складний, тривалий, багато етапний процес, який передбачає виконання певних видів робіт і виникнення окремих груп витрат.

Видобуток руди на комбінаті здійснюється відкритим способом при наявності відповідних дозволів (ліцензій) на користування надрами, на право зберігання вибухових матеріалів на базисному складі, виробництво вибухових речовин, проектування проведення вибухових робіт.

Суд вважає за необхідне зауважити, що як вказано вище, постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 04.02.98 р. був затверджений Перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, за позицією 8 (вісім) якого до таких витрат віднесено витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

У цьому ж Переліку зазначається, що до складу зазначеної групи (позиція 8) не включаються витрати, пов'язані з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин: витрати на розвідку (дорозвідку) запасів (родовищ) корисних копалин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), в тому числі якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну недоцільність; витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничотехнічних умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості).

Крім того, відповідачем не були взяті до уваги Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин зі ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Мінпромполітики України № 221 від 07.05.04 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.04 р., за яким підготовчі роботи проводяться з метою підготовки до розробки розкритої частини родовища.

Підпунктом 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 та 5.1.6 наказу №221 визначено:

- гірничорозвідувальні роботи (експлуатаційна розвідка) проводяться з метою уточнення контурів покладів, запасів, речовинного складу та фізико-механічних властивостей корисних копалин і порід, планування гірничих робіт і вирішення ряду інших завдань, пов'язаних із розробкою родовища;

- до гірничо-капітальних належать роботи з розкриття родовища, які виконуються до введення його в експлуатацію згідно з актом державної комісії, включаючи проведення в'їзних і розкривних траншей, необхідних для забезпечення кар'єру підготовленими і готовими до видобування запасами, достатніми для початку його нормальної експлуатації відповідно до проекту;

- до гірничопідготовчих робіт належать розкривні роботи (крім гірничо-капітальних), роботи з планування денної поверхні, проведення в'їзних траншей, призначених для підготовки запасів на розміщених нижче горизонтах, роботи з проведення розкривних та розрізних траншей, роботи з розміщення розкривних порід і пустих порід, що виникли від збагачення, та некондиційної мінеральної сировини у відвалах кар'єрів;

- до добувних робіт відносять добування корисних копалин з готової до видобування частини родовища. Добувні роботи включають такі основні виробничі процеси: відбійка, навантаження, транспортування і розвантаження корисних копалин. Відбійка полягає у відділенні корисної копалини від масиву з одночасним його розпушенням і здійснюється за допомогою буропідривних робіт або механізмів та машин.

Гірничопідготовчі роботи ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" включають також експлуатаційні гірничорозвідувальні роботи, з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, розмір його запасів та вміст заліза в руді.

За висновком №5373 спеціаліста-бухгалтера КНДІСЕ, надані йому на дослідження ліцензії (залучені до матеріалів справи) користування надрами, видані Держкомітетом України по геології і використанню надр, від 29.07.1997р. №1012 та №1013 засвідчують, що балансові запаси Лавриківського родовища становлять 503262 тис. тонн, а Горішнє-Плавнинського - 397810 тис. тонн, а всього по кар'єру - 1901072 тис. тонн. Згідно "Звітного балансу запасів металічних та неметалічних корисних копалин" ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" за 2005 - 2006 роки балансові запаси корисних копалин (залізисті кварцити) складають 1901072 тони, що вказує на те, що приросту балансових запасів та змін якості корисних копалин не було, відповідно вказані обставини також спростовують твердження податкового органу про збільшення балансової вартості кар'єру.

Крім того, на неодноразові вимоги суду відповідач не надав доказів, що перевіряючими з'ясовувалося на які саме роботи були використані долота та вибухівка, з якою метою здійснювалися підривні роботи, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що висновки в акті перевірки зроблені податковим органом передчасно, на припущеннях та довільній оцінці фактичних обставин.

Таким чином, витрати, віднесені підприємством до валових витрат, були понесені на гірничопідготовчі (вскришні) роботи, тобто пов'язані з добутком вже розвіданих запасів залізної руди, що не є розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням запасів (родовищ) корисних копалин, розмір витрат підприємства підтверджується як матеріалами перевірки, так і первинною документацією, що залучена до матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.04.05 р. по 31 03.06 р. по договору №647/2821 від 15.12.04 р. з ТОВ "Укрвибух" на виконання останнім бурових робіт долотами шарошечними (договір залучений до матеріалів справи); звіти цехів по виробничих затратах по статтях витрат ДнРУ - руда (видобування руди) та витрати на вскришні роботи; зведені дані витрат на вибухівку спеціалізованого цеху виробництва вибухових робіт, первинними документами витрат вибухівки - звітами виробничих витрат, накладними-вимогами та лімітно-забірними картами на відпуск вибухівки. Ця обставина як і її документальне підтвердження відповідачем в засіданні не спростована. Крім того, в судовому засіданні представники відповідача піддавали сумніву наявність у перевіряючих необхідних знань якіб давали можливість відповідачу встановити правомірність віднесення вскришних, вибухових робіт до валових витрат підприємства. Також зауважували, що для встановлення правомірності наведених робіт до валових витрат необхідно було звернутися до Міністерства екології та природних ресурсів України для надання відповідного роз'яснення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, як платник податку на прибуток на загальних підставах, правомірно включив до складу валових витрат, відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму витрат в розмірі 58916742,5 грн. понесену комбінатом, у зв'язку з видобутком залізної руди, як таку, що пов'язана з виробничою господарською діяльністю підприємства та включається у формуванні бази оподаткування податком на прибуток.

Щодо встановлення порушення підприємством вимог п. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язаного з безпідставним включенням до складу валових витрат 1 кварталу 2006 р. попередньої оплати коштів в сумі 4452786,09 грн. своїм постачальникам за переліком, що наведений на стор. 62-63 акту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковий орган мотивує встановлене порушення тим, що статус платників податку на прибуток (контрагентів позивача) перевіркою не визначено і у період, який перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) відданих постачальників не відбулося, відповідно підприємство, на думку контролюючого органу не мало прав відносити суму в розмірі 4452786,09 грн. до складу валових витрат 1 кварталу 2006 р.

При цьому перевіряючі посилалися на положення п. 11.2.3 ст. 11 Закону, в якому визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Також вказували на те, що в цій же нормі зазначено, що будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком.

Як вбачається з наданого акту перевірки (арк. справи 66-67) та пояснень представників відповідача в засіданні, висновки щодо наявності вказаних порушень перевіряючими були зроблені на підставі дослідження відомостей субрахунків 631.01, 631.06, 631.07, 631.08, 631.09, 631.10.

Слід зазначити, що вказані субрахунки включають у себе лише вартісні показники розрахунків з вітчизняними постачальниками і не містять даних щодо їх статусу як платників податків. Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині були зроблені без дослідження фактичних обставин, пов'язаних з умовами виконання господарських зобов'язань за договорами.

З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи судом витребувано у позивача та досліджено і залучено до матеріалів справи, договори з контрагентами позивача статус яких, як платників податку, ставився під сумнів податковим органом, а саме: ДК "Сетаб-Україна", ТОВ "Лоуд Стар", ТОВ НВФ "В.В.С.", ПП КФ "Віксан", ПП ТД "Ніко-Центрметал", ТОВ "Скіфія-Пласт", ТОВ "Запоріжхімсталь", ТОВ "Стальпром", ВАТ" Азот" ТОВ НВП "Агролюкс-Україна", Шосткінський казенний завод "Імпул", ВАТ "Дніпровський лакофарбовий завод", ТОВ "Белнафтохім", ДП "Електроважмаш", ЗАТ ТПФ "Укртатнафта", ВАТ "Трібо", ПП ВКФ "Промислове обладнання", ДП "Комсомольська виправна колонія №136, МПП "Норма", ПП "Пластика", ЗАТ "Дніпропромліт", ДП "Феротранс", ТОВ ВКП "Міськмаш", ТОВ НВФ "В.В.С.", ТОВ "М.Т.І.".

З досліджених договорів судом встановлено, що вищенаведені контрагенти позивача під час укладання та виконання договорів мали статус платників податку на прибуток на загальних умовах, що визначено умовами договорів.

Крім того, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (висновок експертизи №5373 в матеріалах справи) також досліджено договори, укладені з контрагентами - суб'єктами господарювання як юридичними, так і фізичними особама позивача та самі свідоцтва платників податку, залучених до договорів та програму податкового обліку, що працює на підприємстві, в якій на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, договорів поставки окремо зазначається статус платника, за яким (див. стор. 11-14 висновку №5373) констатовано, що документально підтверджується віднесення ВАТ "Полтавський ГЗК" до складу валових витрат суми попередніх оплат за товарно-матеріальні цінності за 1 квартал 2006 року.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного доводи податкового органу щодо неправомірного включення комбінатом до складу валових витрат 1 кварталу 2006 р. суми в розмірі 4452786,09 грн., з підстав неможливості встановлення статусу (як платників податку) контрагентів позивача, спростовуються поясненнями позивача та матеріалами справи.

Також, контролюючим органом у акті перевірки зроблено висновок про неправомірність віднесення до валових витрат коштів в розмірі 28315,43 грн., сплачених позивачем своїм постачальникам - суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за переліком, що значиться на стор. 63-64 акту, оскільки у період, що перевіряється, отримання товарів (матеріалів , робіт, послуг) від даних постачальників не відбувалося (цитується за актом перевірки на стор. 64).

Суд, вважає за необхідне зазначити, що п. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки відповідач не спростував того, що саме дата списання коштів з банківських рахунків підприємства є подією, з якою пов'язується право на збільшення валових витрат виробництва, то вимоги щодо виникнення цього права лише при наявності поставки товарів при їх попередній оплаті є безпідставними.

В акті перевірки також вказано, що перевіряючими були виявлені порушення 3 боку позивача вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язані з тим, що при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 р. та 1 кварталі 2006 р. ціни реалізації були встановлені комбінатом нижче собівартості і підприємство не відкоригувало валові витрати у 4 кварталі 2005 р. на 392825,45 грн. та 1 кварталі 2006 р. на 2564179,27 грн., а отже зависило суму валових витрат за ці два звітні періоди на 2957005,0 грн. (392 825,45 грн. + 2 564 179, 27 грн.).

Відповідач вказує на те, що при перевірці відомостей № 16 "Відвантаження залізорудних котунів на території України" по бухгалтерському рахунку № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", а також первинних бухгалтерських документів було встановлено, що при реалізації продукції (залізорудних котунів) ціни реалізації були встановлені нижче собівартості і на цих підставах, посилаючись на положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, стверджує, що у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу, а тому витрати платника податку, які не направлені на одержання доходу, до складу валових витрат не відносяться.

Судом відхиляються твердження податкового органу про порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідачем не враховано, що вказана норма визначає поняття валових витрат виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній фермах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому п. 5.2.1 даної статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні відповідачем не вказано в чому саме полягає порушення вказаної норми.

Крім того, відповідачем не було взято до уваги те, що в п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наведений вичерпний перелік витрат, які не повинні відноситися до валових витрат. З аналізу даної норми випливає, що законодавець не пов'язує право платника податку формувати валові витрати з тим, чи був отриманий доход за результатами конкретної господарської операції.

Узагальнюючи вищенаведене, суд вважає необгрунтованим та безпідставним висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 19087182,00 грн., за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006 року, а тому податкове повідомлення - рішення №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року підлягає скасуванню.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000082301/0/197 від 30 січня 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2011 року.

СуддяС.С. Бойко