Рішення № 15380952, 28.04.2011, Новоодеський районний суд Миколаївської області

Справа №2-68/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 лютого 2011 року

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гажі О.П.

при секретарі Шведовій Я.О.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»Заливчого Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 29.10.2010 року звернулася в суд з вищевказаним позовом до відповідача.

В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 посилаючись на незаконність свого звільнення з роботи за одноразове грубе порушення трудової дисципліни за п.1 ст.41 КЗпП України, просила суд винести рішення яким поновити її на роботі і посаді начальника відділення «Новоодеське»Миколаївського РУ ПАТ «ПриватБанк»та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8354,56 гривень та компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 2000 гривень.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем знаходилась в трудових відносинах з 26.11.2009 року і працювала на посаді начальника відділення «Новодеське». Наказом відповідача № ЭNК 0.0.0.0./17-100 від 01.10.2010 року її звільнили з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення, а саме за відсутність контролю за діяльністю підлеглих, грубі порушення вимог наказу №РR -2009-409 від 19.11.2009 року «Про запровадження актуалізованої редакції облікової політики касових операцій, розподілення зон відповідальності по відкриттю і закриттю грошових сховищ в результаті чого Миколаївському РУ ПриватБанка завдано матеріальної шкоди.

Посилаючись на те, що одноразових грубих порушень вона не вчиняла, на відсутність її вини, нечіткість викладеного формулювання звільнення в наказі, заподіяння незаконним звільненням їй моральної шкоди, позивач просила суд її позов задовольнити.

До початку судового розгляду справи, позивач змінила свої позовні вимоги. Посилаючись на ті ж, викладені в позові, обставини справи, на незаконність наказу про її звільнення з роботи, на виконання нею надурочної роботи, позивач просила суд винести рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № ЭNК 0.0.0.0./17-100 від 01.10.2010 року про її звільнення з роботи начальника відділення «Новоодеське» на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення, просила поновити її на роботі і на посаді начальника відділення «Новоодеське»Миколаївського РУ ПАТ «ПриватБанк», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17941,76 гривень, стягнути 30729,18 грн. за відпрацьований надурочний час та 2000 гривень компенсації за завдану моральну шкоду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Посилаючись на безпідставність позовних вимог, на законність звільнення позивача з роботи, дотримання при цьому відповідачем вимог чинного трудового законодавства, відсутність підстав для її поновлення на роботі і стягнення надурочних, на відсутність вини відповідача в перенесених позивачем душевних стражданнях та нервових переживаннях, просив суд повністю відмовити позивачу в задоволенні її позову.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Цей висновок суду ґрунтується на наступному:

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, позивач працювала у відповідача по трудовому договору з 26.11.2009 року по 01.10.2010 року на посаді в.о. начальника відділення «Новодеське»Миколаївського РУ ПАТ «ПриватБанк».

01.10.2010 року позивач була звільнена з роботи за одноразове грубе порушення по ст.41 п.1 КЗпП України, на підставі наказу № ЭNК 0.0.0.0./17-100 від 01.10.2010 року.

Підставою для винесення вищевказаного наказу і звільнення позивача з роботи була відсутність з її боку контролю за діяльністю підлеглих, грубі порушення нею вимог наказу керівництва Приват Банку №РR -2009-409 від 19.11.2009 року «Про запровадження актуалізованої редакції облікової політики касових операцій, розподілення зон відповідальності по відкриттю і закриттю грошових сховищ», внаслідок чого вона з травня 2010 року перерахунок грошових коштів у відділені банку не проводила, відкриття і закриття грошового сховища проводилось самостійно касиром-операціоністом, в результаті чого Миколаївському РУ ПриватБанка завдано матеріальної шкоди. Ці обставини підтверджені результатами службового розслідування, проведеного службою безпеки банку, письмовими поясненнями позивача, даними нею керівництву банку по суті виявлених порушень.

Згідно зі ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи вбачається, що звільнення позивача з роботи відбулося у відповідності до вимог ст.ст.147, 147-1, 148-149 КЗпП України.

Разом з тим, фактичні обставини справи, що були дослідженні в суді, дають суду підстави сумніватись у формулюваннях підстав звільнення позивача з роботи.

Так, судом встановлено, що позивач виконувала обовязки в.о.начальника відділення Новоодеське Миколаївського РУ ПАТ КБ «Приват Банк»і згідно з наказами керівництва Приват Банку №РR -2009-409 від 19.11.2009 року «Про запровадження актуалізованої редакції облікової політики касових операцій, розподілення зон відповідальності по відкриттю і закриттю грошових сховищ», наказом № ЭNК 0.0.0.0./17-832 від 15.07.2009 року була відповідальною особою за правильністю ведення бухгалтерського контролю, за збереження цінностей і дотримання касової дисципліни.

Відповідач при звільненні позивача з роботи виходив з того, що з її боку було допущено одноразове грубе порушення трудових обовязків.

З таким висновком відповідача суд погодитись не може, так як безпосередньо в самому наказі про звільнення позивача з роботи зазначено, що вона звільняється з роботи за відсутність контролю за діяльністю підлеглих, грубі порушення вимог Наказу №РR -2009-409 від 19.11.2009 року «Про запровадження актуалізованої редакції облікової політики касових операцій, розподілення зон відповідальності по відкриттю і закриттю грошових сховищ».

З обставин службового розслідування вбачається, що порушення вимог наказу з боку позивача мали триваючий характер ( з травня місяця 2010 року).

Слід також зазначити, що касир-операціоніст, яка безпосередньо обслуговувала касові операції і допустила нестачу грошових коштів була звільнена з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, що не відноситься до дисциплінарних стягнень, тоді як позивач чи я вина була опосердкована в допущеній нестачі коштів в касі, була звільнена з роботи в порядку дисциплінарного стягнення.

Підстави ж звільнення позивача за п.1 ст.41 КЗпП України передбачають таке звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу тільки у випадку одноразового грубого порушення трудових обовязків.

Тому звільнення позивача, як керівника відділення банку, з роботи не можливе за п.1 ст.41 КЗпП України, якщо порушення носили триваючий, а не разовий характер.

Відсутність контролю за діяльністю підлеглих, на думку суду не дає підстав для звільнення позивача за п.1 ст.41 КЗпП України.

Так, як дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи, доводять той факт, що позивач безпосередньо обслуговувала грошові та інші цінності банку і, в звязку з порушенням покладених на неї трудовою угодою обовязків, з боку роботодавця була втрачена довіра до позивача, то на думку суду, правильним було б вважати звільнення позивача з роботи саме з цих підстав, які передбачені п.2 ст.41 КЗпП України.

Статтею 235 ч.3 КЗпП України передбачено, що суд у разі визначення формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причини звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та посиланням на відповідну статтю закону.

Так, як суд не вбачає підстав для поновлення позивача на роботі, а звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, то на думку суду являється можливим задовольнити позовні вимоги тільки в частині зміни формулювання причин звільнення позивача з роботи.

Останні ж вимоги позивача не доведенні нею в судовому засіданні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому на думку суду, являються безпідставними, такими що не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати по справі, а саме: 8,50 гривень державного мита та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 179,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати формулювання причин звільнення з роботи ОСОБА_1 в наказі № ЭNК 0.0.0.0./17-100 від 01.10.2010 року неправильними, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Змінити в наказі № ЭNК 0.0.0.0./17-100 від 01.10.2010 року формулювання причин звільнення з роботи ОСОБА_1 і вказати їх в наступній редакції: «звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділення «Новоодеське» Миколаївського РУ ПАТ «Приват Банк»в звязку з втратою довіри на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь держави 8,50 гривень державного мита та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави в особі ТУ ДСА в Миколаївській області р/р 35225009000573, банк одержувача УДК в Миколаївській області, код 26299835, МФО 826013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: