Постанова № 15378939, 22.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2011 р. 11:34 Справа №2а-2813/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представників: від позивача – ОСОБА_1 – дов. б/н від 01.12.2009р., ОСОБА_2 – дов. б/н від 01.04.2011р.; від відповідача – ОСОБА_3 – дов. № 29 від 06.04.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спєктраль-Тур»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спєктраль-Тур» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002151502/0 від 03.12.2010р.

Вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та мотивовані тим, що датою виникнення права у платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, строк давності для включення якої до складу податкового кредиту складає 1095 днів.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки податкове повідомлення – рішення прийняте з додержанням норм чинного законодавства. Відповідач зазначає, що в податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. не зазначено за які саме товари (роботи, послуги) були виписані зазначені податкові накладні, а також вони включені до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2008р.; податкові накладні за червень 2007р., липень 2007р., березень 2008р. відображені у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008р. Також відповідач зазначає, що від позивача до нього не надходило скарг про відмову постачальника надати податкові накладні або про порушення ним порядку її заповнення. Крім того, відповідач посилається на Лист ДПА України № 24259/7/16-1517-26 від 04.11.2009р. відповідно до якого, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних (далі - Реєстр), затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244 "Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями (далі - Порядок N 244), та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

11.11.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 11.11.2010р. складений Акт № 000043 (а.с.9-11).

У висновках зазначеного акту зафіксовано, що на підставі п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 5573,00 грн., та зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 2148385,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 03.12.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002151502/0, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 5851,65 грн., у тому числі 5573,00 грн. за основним платежем та 278,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але усі скарги були залишені без задоволення, а сума визначеного податкового зобов’язання з ПДВ без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 2181).

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 168)

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв’язку з висновком відповідача, що позивачем необґрунтовано завищено суму залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 23 та 23.4 декларації), тим самим на думку відповідача позивачем завищено залишок від’ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) на суму 2148385 грн., у зв’язку з чим занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації) на суму 5573 грн.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем порушено п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, зі змісту акту № 000043 від 11.11.2010р. вбачається, що відповідачем згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ від 20.10.2010р. № 1053/15-2/32511452 підприємству позивача було зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2153958,00 грн. Отже, на думку відповідача позивач у декларації за вересень 2010р. повинен був самостійно зменшити суму залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2153958,00 грн.

В свою чергу, в акті від 20.10.2010р. № 1053/15-2/32511452 (а.с.58-59) також зафіксовано, що згідно з актом позапланової виїзної перевірки № 1624/23-1/32511452 від 30.06.2009р., копія якого також залучена до матеріалів справи (оригінал досліджений у судовому засіданні) (а.с.60-64) підприємству позивача було зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2513665 грн. Отже, на думку відповідача позивач у декларації за серпень 2010р. повинен був самостійно зменшити суму залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2513665грн.

Зі змісту та висновків акту перевірки № 1624/23-1/32511452 від 30.06.2009р. (а.с.60-64) вбачається, що відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту за червень 2008 року суми ПДВ у загальному розмірі 194666,67 грн. за податковими накладними від ТОВ «Інтерконтиненталь» № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р.: за вересень 2008р. суми ПДВ у загальному розмірі 2318998,55 грн. за податковими накладними від ТОВ «Інтерконтиненталь» № 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р., що на думку відповідача свідчить про порушення позивачем положень п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв’язку з чим, відповідач вважає, що позивач повинен був в подальшому, у деклараціях за серпень, вересень 2010р. самостійно зменшити суму залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду.

Будь-яких податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки від 30.06.2009р. відповідачем не приймалось. Даний факт підтверджений представником відповідача під час розгляду справи.

З даними висновками податкової інспекції суд погодитися не може у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за червень 2008р. включені суми за податковими накладними від ТОВ «Інтерконтиненталь» № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. у загальному розмірі 194666,67 грн.; за вересень 2008р. включені суми за податковими накладними від ТОВ «Інтерконтиненталь» № 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р. у загальному розмірі 2318998,55 грн.

Але, суть спору полягає у тому, що відповідач вважає, що позивачем неправомірно було включено зазначені суми до складу податкового кредиту за червень, вересень 2008р., оскільки податкові накладні на вказану суму були виписані продавцем товарів (послуг) ТОВ «Інтерконтиненталь» у інших податкових періодах, а саме: у квітні, травні 2008р., червні, липні 2007р., березні 2008р.

На думку відповідача включення ПДВ у загальному розмірі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) у періодах, що перевірявся (червень, вересень 2008р) здійснено позивачем у порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що відповідно до даної норми Закону визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит з урахуванням дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою зі скаргою на постачальника товарів (послуг) про те, що ним не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, то у позивача немає право на включення суми ПДВ у розмірі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) до складу податкового кредиту за червень, вересень 2008 року.

Разом з тим, відповідач вважає, що у податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. відсутні відомості за які саме товари (роботи, послуги) були виписані зазначені податкові накладні.

Суд вважає помилковими такі висновки відповідача, оскільки положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 встановлює не обов’язок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної.

Позивач не скористався таким правом і включив ПДВ у сумі 194666,67грн. до складу податкового кредиту у податковому періоді – червень 2008 року, коли податкові накладні № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. були фактично ним отримані; та включив ПДВ у сумі 2318998,55 грн. до складу податкового кредиту у податковому періоді – вересень 2008р., коли податкові накладні № 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р. були фактично ним отримані.

Факт отримання податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за червень 2008 року (20.06.2008р.) та витягом з Журналу вхідної кореспонденції; факт отримання податкових накладних № 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р. підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2008 року (12.09.2008р.) та витягом з Журналу вхідної кореспонденції (які залучені до матеріалів справи).

Тому включення позивачем суми ПДВ 194666,67грн. до складу податкового кредиту за червень 2008 року та 2318998,55 грн. виходячи з дати отримання податкових накладних повністю відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону.

Відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні на суму 194666,67грн. та 2318998,55 грн. були отримані позивачем не у червні та вересні 2008 року, а будь в якому іншому податковому періоді.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що податковий кредит з ПДВ у розмірі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) підтверджений належними доказами - податковими накладними, факт здійснення господарських операцій відповідачем не спростовується, у суду немає правових підстав для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) у податкових періодах – червень, вересень 2008р.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 якого податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Дані положення Закону встановлюють право платників податків на виправлення показників раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Тобто, позивач за наявністю у нього відповідних податкових накладних на загальну суму 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) має право на включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів і даний строк станом на період, що перевірявся перевіркою від 30.06.2009р., не минув.

Щодо доводів відповідача, що у податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. відсутні відомості за які саме товари (роботи, послуги) були виписані зазначені податкові накладні, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки в зазначених податкових накладних у розділі І чітко зазначено «будівельно-монтажні роботи по будівництву АБК по договору генпідряду № 0404/7 від 04.04.2007р.».

Отже, висновок відповідача, що зафіксований в акті перевірки від 11.11.2010р. щодо порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим позивач у декларації за вересень 2010р. повинен був самостійно зменшити суму залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2148385,00 грн. та збільшити суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 5573,00 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає нормам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

–          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

–          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

–          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

–          безсторонньо (неупереджено);

–          добросовісно;

–          розсудливо;

–          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

–          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

–          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

–          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0002151502/0 від 03.12.2010р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002151502/0 від 03.12.2010р. без вимоги про визнання його протиправним та скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002151502/0 від 03.12.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 22.04.2011р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 27.04.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 0002151502/0 від 03.12.2010р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектраль-Тур» (98186, АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 144-б) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Євдокімова О.О.