Рішення № 15327074, 29.04.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-2970/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.04. 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Чередніченко Н.П. з участю секретаря Орлової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Альфа банк" про визнання незаконними дій, недійсним пункту договору та зобовязання вчинити дії,-

встановив :

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання незаконними дій, визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору укладеного між сторонами 10.12.2007 року та зобовязання вчинити дії з перерахунку платежів.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує посилаючись на ст.ст. 6, 203, 215, 525, 627, 652, 1056-1 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», та вважає дії відповідача щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом незаконними, а пункт 6.2 кредитного договору від 10.12.2007 року недійсним.

В судовому засідання представник позивача підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на ч. 6 ст. 49 та ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно зясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

12 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 490053372 про надання кредиту, на умовах якого відповідач надав позивачеві кредит в сумі 33009,90 доларів (тридцять три тисячі девять доларів 90 центів) на придбання транспортного засобу з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 10,7 % річних та з кінцевим строком повернення 10.12.2014 року.

У грудні 2008 року в телефонному режимі позивач був повідомлений відповідачем про підвищення процентної ставки за користування кредитом з жовтня 2008 року з 10,7 % до 17,0 %.

Не погоджуючись з підвищенням розміру процентної ставки за користуванням кредитом, позивач продовжував повернення кредитних коштів з процентною ставкою на рівні 10,7 % річних. З цих же обставин, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 24.12.2008 р., 18.02.2009 р., 27.02.2009 р.

У відповідь на такі звернення позивача, відповідач у своїх листах від 31.12.2008 р.,28.01.2009 р., 06.02.2009 р. доводи позивача не підтримував, посилаючись на ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Між сторонами 12.12.2007 року укладено кредитний договір № 490053372.

Відповідно до п. 6.2 укладеного між сторонами кредитного договору, банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни конюнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів. Також даним пунктом кредитного договору сторони погодили порядок такої зміни розміру процентів за користування кредитом, а саме: про зміну розміру процентної ставки, банк повідомляє позичальника за сім днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника. Цим же пунктом укладеного між сторонами договору передбачено, що банк не має права змінювати процентну ставку за кредитом у звязку зі зміною кредитної політики банку.

Таким чином, в укладеному між сторонами договорі визначено можливість зміни відсоткової ставки, лише за умови настання зазначених у п. 6.2 договору подій та з дотриманням визначеного механізму повідомлення про це позивача. Тобто право відповідача змінити розмір процентної ставки не є абсолютним, воно можливе лише з чітко визначених умов. Крім того, п. 6.2 кредитного договору вказує на те, що зміна розміру процентної ставки залежить від дати повідомлення відповідачем позивача. Тобто, дата зміни процентної ставки за користування кредитними коштами не може бути раніше дати повідомлення відповідачем позивача про таку зміну, а точніше: зміна відсоткової ставки може настати через 7 днів з дня повідомлення позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору, зобовязання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили випадки, умови та порядок підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.Тобто, в данному випадку важливим є визначений договором механізм виконання домовленості: отримання повідомлення та, відповідно, прийняття пропозиції позичальником, чи укладання шляхом підписання додаткової угоди щодо підвищення процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав повідомлення відповідача про зміну розміру процентної ставки лише у січні 2009 року (лист № 5773-е3-б/б) у відповідь на свої листи від 24.12.2008 р., 18.02.2009 р., 27.02.2009 р. в яких він відверто заявляв про не прийняття ним пропозиції щодо підвищення процентної ставки.

В обґрунтування настання подій визначених п. 6.2 кредитного договору, за яких виникає право на зміну процентної ставки, відповідачем надано Виписку з Протоколу № 129 засідання тарифного підкомітету блоку РБіПК ЗАТ «Альфа-Банк»від 18.08.2008 року. Однак, дослідивши зміст вказаного документу, суд дійшов до висновку, що він не містить інформації щодо предмета доказування, оскільки не свідчить про зміни конюнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів.

З матеріалів справи вбачається, що докази повідомлення відповідачем позивача про зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами до жовтня 2008 року відсутні. Суд не бере до уваги наданий відповідачем в якості доказу повідомлення позивача Список згрупованих рекомендаційних відправлень, що пересилаються в межах України від 01.09.2008 року, пересилання яких здійснювалося ТОВ «Еколл». Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд вважає, що надані документи свідчать про факт направлення рекомендованого листа ТОВ «Еколл», при цьому умовами п. 6.2 кредитного договору, таке відправлення мав здійснювати саме відповідач. Повідомлення про вручення рекомендованого листа позивачем, відповідач не надав. Суд перевіривши належність кожного конкретного доказу наданого відповідачем та його відношення до предмета доказування, дійшов до висновку, що документи, надані відповідачем в силу ч. 1 ст. 58 ЦПК України є неналежними, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.

Закон України «Про захист прав споживачів»у п. 4 ст. 11, встановлює, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Отже, вказана норма вказує нате, що не повідомлення позивача про зміну процентної ставки за користування кредитними коштами протягом семи днів вказує на нікчемність такої змін. При цьому, суд враховує, що сторони погодили інший механізм зміни процентної ставки за користування кредитними коштами ніж встановлено п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: не протягом 7 днів з дати зміни, а за 7 днів до настання такої зміни.

Більш того, з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», що вступив в законну силу з 10 січня 2009 року до ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» було внесено зміни, за якими законодавець в імперативному порядку забороняє банкам в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки. Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірним (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)".

Відповідно до вступної частини постанови національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.Таким чином, зміна процентної ставки відповідно ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Однак в будь-якому випадку така зміна має бути узгоджена банком та боржником та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору. Збільшення розміру процентів банком в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі поданих сторонами та досліджених судом доказів, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд вважає, що відповідачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк»задовольнити повністю..

Визнати незаконними дії Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(юридична адреса: 01225, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, код ЄДРПОУ: 23494714) щодо умови щодо підвищення в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки до 17 % за кредитним договором № 490053372 від 10.12.2007 р. з жовтня 2008 року.

Визнати недійсним пункт 6.2 Частини 2 кредитного договору № 490053372 від 10.12.2007 р. з 10 січня 2009 року.

Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Альфа-Банк»здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_1 платежів.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Чередниченко Н.П.