Постанова № 15318323, 23.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9034/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Державне підприємство "Лугинське лісове господарство" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки ДП "Лугинське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. державними податковими інспекторами був складений акт № 41/23-15-00991864 від 05.11.2010 р., в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 278147,00 грн.; п. 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу)", п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського облік 3 " Звіт про фінансові результати", в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку на суму 151260,00 грн.; п.4.1 ст. 4, п.п 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення платником (р.26 Декларації) з податку на додану вартість на суму 133283,00 грн. та заниження платником суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (р.27 Декларації) на 84819,00 грн. На підставі вказаного акту видано податкові повідомлення-рішення №№ 0000342301/0, №0000352301/0, №0000372301/0 від 18.11.2010 року. Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, просить визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: ДПІ у Лугинському районі Житомирської області проведено планову виїзну перевірку ДП "Лугинське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт № 41/23-15-00991864 від 05.11.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення, зокрема:

1) п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 278147,00 грн.;

2) п. 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу)", затвердженого Постановою КМУ від 29.01.2007 р. № 68; п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318; п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського облік 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку на суму 151260,00 грн.;

3) п.4.1.ст. 4, п.п 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення платником р.26 "залишка від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість на суму 133283,00 грн. та заниження платником суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (р.27 Декларації з ПДВ) на 84819,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року: № 0000342301/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 278147,00 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 112007,00 грн. , а всього - 390154,00грн.; № 0000352301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з перерахування на користь Державного бюджету частини чистого прибутку в сумі 151260,00 грн., з яких за основним платежем - 151260,00 грн.; № 0000372301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 84819,00 за основним платежем та 42409,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 127228,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

1). Щодо порушень позивачем правил оподаткування, зазначених в акті перевірки.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, пунктом 5.11 статті 5 Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 зазначеного Закону. При цьому, вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що на порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) за перевіряємий період завищено валові витрати по заготівлі лісопродукції в розмірі 858239,94 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - ДП "Лугинське лісове господарство", скориставшись виключним правом на заготівлю деревини, уклав з окремими суб'єктами господарювання (ПП ОСОБА_1, ТОВ "АТС-Мастер", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4.) договори щодо надання послуг по виконанню лісозаготівельних робіт. Згідно вказаних договорів останніми були використані на користь позивача роботи по заготівлі деревини загальною вартістю 858239,94 грн. без врахування податку на додану вартість, що підтверджується складеними та підписаними відповідними сторонами актами передачі-приймання виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи. Їх оригінали надавались позивачем посадовим особам відповідача в ході перевірки, що останнім в судовому засіданні не заперечувалось.

За таких обставин позивач, виходячи із положень п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", цілком правомірно відніс зазначену вище вартість наданих йому послуг в розмірі 858239,94 грн. до складу валових витрат.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що "на порушення п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) "ДП "Лугинське лісове господарство" безпідставно віднесено до складу валових витрати на придбання товару (нафтопродуктів) на загальну суму 196719,40 грн". В обґрунтування неправомірності включення до складу валових витрат вищезазначених товарів, податковий орган посилається на те, що підприємством не доведена реальність операції щодо укладеного договору купівлі-продажу нафтопродуктів №66 від 23.06.2009 року, вбачається фіктивність (недостовірність) інформації, вказаної у первинних документах.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, позивач, виступаючи в якості господарюючого суб'єкта, відповідно до умов Договору від 23.06.2009 року № 66 придбав у ТОВ "Юрдис" паливно-мастильні матеріали на загальну суму 196719,40 грн. На підтвердження реальності таких операцій позивач надав всі необхідні підтверджуючі документи (договори, накладні на товар, документи про сплату їх вартості та ін.).

До того ж, в судовому засіданні відповідачем не заперечувався факт правомірності віднесення валових витрат щодо придбання паливно-мастильних матеріалів по взаємовідносинах з ТОВ "Юрдис".

З огляду на викладене, позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ "Юрдис" паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 196719,40 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що "на порушення п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) "ДП "Лугинське лісове господарство" безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання послуг по оформленню вантажно-митних декларацій, брокерських послуг на загальну суму 57629,00 грн." В обґрунтування зазначеного порушення податковий орган посилається на наявність у позивача посади інженера по експортній продукції, якому нараховується заробітна плата, що включається до складу валових витрат.

Щодо даного факту, судом встановлено, що ПП "Укрпалетсистем" протягом перевіряємого періоду надавало ДП "Лугинське лісове господарство" послуги з оформлення вантажно-митних декларацій, послуги терміналу, здійснювало митне оформлення товару , надавало брокерські послуги. Вказане підтверджується первинними бухгалтерськими документами (актами виконаних робіт), які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Всі послуги, які надавалися позивачу ПП "Укрпалетсистем", пов'язані з реалізацією ним продукції на експорт та послідуючим отриманням доходів від здійснення таких операцій.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що в ДП "Лугинське лісове господарство" функціональні обов'язки по оформленню документації на митне оформлення експортної продукції покладено на інженера по експортній продукції виробничого відділу держлісгоспу - Бовсуновському О.В., оскільки відповідно до посадової інструкції інженер по експортній продукції лише проводить оформлення відповідної документації необхідної для суб'єктів котрі проводять митне оформлення експертної продукції та розмитнення експортного обладнання згідно заключних договорів з ними.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу та встановлення даного правопорушення, а позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання послуг по оформленню вантажно-митних декларацій, брокерських послуг на загальну суму 57629,00 грн.

2) В частині посилань податкового органу на порушення вимог п. 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу)", п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського облік 3 "Звіт про фінансові результати", судом встановлено наступне:

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що "перевіркою правильності визначення відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. встановлено заниження на суму 151260,00 грн." Даний факт відповідач пов'язує з тим, що ДП "Лугинське лісове господарство" при визначенні чистого прибутку враховано витрати, пов'язані з отриманням від ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП ОСОБА_1, ТОВ "АТС-Мастер" послуг по заготівлі та трельовці деревини в сумі 1008406 грн. Зокрема, на думку відповідача, положення Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України №72 від 17.07.1996 р., не передбачають віднесення до собівартості продукції витрати від сторонніх суб'єктів господарської діяльності щодо трелювання та заготівлі деревини.

Проте, абз.3 п.27 зазначеної Інструкції, передбачено, що витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг) лісогосподарського підприємства, під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за статтею: покупні матеріали (деревина, куплена від лісогосподарської діяльності), комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

Абзацом 3 п.30 Інструкції зазначено, що до статті калькуляції "Покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включається вартість: послуг виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій по виконанню окремих операцій по виготовленню продукції, обробці сировини і матеріалів, які можуть бути прямо віднесені на собівартість конкретних видів продукції.

Виходячи з положень пп.27, 30 зазначеної Інструкції, на думку суду, послуги виробничого характеру, що можуть бути одержані лісокористувачем від сторонніх підприємств і організацій по виконанню ними окремих операцій з виготовлення продукції (включаючи і лісозаготівельні роботи), з обробки сировини і матеріалів в процесі калькулювання витрат на виробництво і збут продукції мають відноситись лісогосподарським підприємством до калькуляційної статті, що має назву "Покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій". До того ж Додатком № 2 Інструкції визначена методика складання Калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), яку позивач і використав в своїй господарській діяльності.

Також суд не погоджується з думкою податкового органу щодо порушень ДП "Лугинське лісове господарство" п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.12.1999, № 318 та п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського облік 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.12.1999, № 87 виходячи з наступного:

п. 9 вищезазначеного Положення №318 визначено виключний перелік витрат, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

З вказаного переліку вбачається, що витрати позивача щодо сплати вартості послуг по заготівлі лісу, що були надані йому іншими суб'єктами підприємницької діяльності, не віднесені до категорій таких, що не визначаються витратами та не включаються до звіту про фінансові результати, а тому підлягають включенню до складу витрат підприємства та до собівартості реалізованої продукції.

п.19 Положення від 31.03.1999, № 87, у статті " Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 16 "Витрати", 30 "Біологічні активи".

А п.20 даного Положення передбачає, що валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до п.3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу) від 29.01.2007, № 68, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ДП "Лугинське лісове господарство" витрат з оплати вартості послуг (робіт) з заготівлі та трелювання деревини, що були виконані іншими суб'єктами господарювання, в загальній сумі 858239,94 грн. до складу собівартості продукції, та правомірно врахувало такі витрати при здійсненні розрахунків одержаного ним чистого прибутку.

3). В частині посилань податкового органу на порушення ДП "Лугинське лісове господарство" вимог Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (із змінами та доповненнями), (далі - Закон), зазначених в акті перевірки, судом встановлено наступне:

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що на порушення п.4.1 ст4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством безпідставно (без підтверджуючих документів) віднесено до складу податкового кредиту придбання товару (нафтопродуктів) від ТОВ "Юрдис" на загальну суму 270764,40 грн., в т.ч. ПДВ - 45127,40 грн.

Судом встановлено, що таке твердження податкового органу є безпідставним, оскільки під час перевірки позивачем були надані для огляду усі первісні документи (податкові накладні), отримані від ТОВ "Юрдис" та які знаходяться в матеріалах справи.

До того ж, як вбачається зі змісту вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено, на момент видання податкових накладних ТОВ " Юрдис" перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом за № 09474636, та будучи постачальниками товарно-матеріальних цінностей позивачу мало всі правові підстави для "виписки" - податкових накладних, а позивач, відповідно, мав всі правові підстави визначені п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, як вже було зазначено при встановленні факту правомірності включення позивачем до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ "Юрдис" паливно-мастильних матеріалів, відповідач в судовому засіданні не заперечував також і наявність підтверджуючих документів на придбання зазначеного товару по взаємовідносинах з ТОВ " Юрдис".

Отже, позивач на законних підставах включив до складу податкового кредиту суми податку на загальну суму 43759,49 грн. (як встановлено, в Акті перевірки помилково зазначено суму ПДВ 45127,40 грн.) за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Юрдис".

Також в акті перевірки податковим органом зазначено, що на порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту послуги по оформленню вантажно-митних декларацій, послуги терміналу, митне оформлення (робота інспектора), брокерські послуги від ПП "Укрпалетсистем" на загальну суму 113301,12, в т.ч. ПДВ - 18883,52 грн.

Як було встановлено судом, ПП "Укпалетсистем" згідно умовами укладеного договору надавало позивачу послуги з послуги з оформлення вантажно-митних декларацій, послуги терміналу, здійснювало митне оформлення товару , надавало брокерські послуги. Даний факт підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, що знаходяться в матеріалах справи. Всі послуги, які надавалися позивачу ПП "Укрпалетсистем", пов'язані з реалізацією продукції підприємства на експорт та послідуючим отриманням доходів від здійснення таких операцій в своїй господарській діяльності.

Таким чином, посилання відповідача про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними, отриманими від ПП "Укрпалетсистем" в розмірі 18883,52 грн. є помилковим.

Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає, що на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за перевіряємий період завищено податковий кредит по заготівлі лісопродукції на загальну суму 992713,20 грн., в т. ч. ПДВ - 165452,20 грн.

Суд також не погоджується з такою думкою перевіряючих, оскільки у відповідності до пп.7.5.1 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім зазначеного, обов'язковою умовою для включення сум податку до податкового кредиту є використання придбаних (виготовлених) ДП " Лугинське лісове господарство" матеріальних та нематеріальних активів (послуг), за якими був сплачений податок в його господарській діяльності ( п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону).

Судом встановлено, що позивачем при віднесенні до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними, що були отримані ним від суб'єктів господарської діяльності, які здійснювали лісозаготівельні роботи були дотримані всі вище перелічені вимоги Закону, а саме:

- послуги з рубок деревини безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача;

- факт надання таких послуг підтверджуються наявними актами виконаних робіт;

- факт нарахування (сплати) податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З викладеного не вбачається порушень з боку позивача вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а отже останній правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними, що були отримані ним від суб'єктів господарської діяльності, які здійснювали лісозаготівельні роботи і на момент здійснення своєї господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тому, висновок відповідача про завищення сум податкового кредиту по операціях з заготівлі лісопродукції на загальну суму 165452,20 грн. є безпідставним.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 71 КАС України, з огляду на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі, в даному разі обов'язок доведення наявності порушень позивачем покладається на контролюючий орган. Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання цих робіт, так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача, а також наявність підтверджуючих документів та інших обставин справи, доведених під час розгляду справи.

Отже, на підставі викладеного вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства, а тому позов підлягає задоволенню.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.11.2010року № 0000342301/0, №0000352301/0, №0000372301/0, які підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), " Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (із змінами та доповненнями), Наказом Міністерства лісового господарства від 17.07.1996 р. №72 "Про затвердження Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України", Порядком відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу)", затвердженого Постановою КМУ від 29.01.2007 р. № 68, ст. ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення видані Державною податковою інспекцією у Лугинському районі Житомирської області 18.11.2010року № 0000342301/0, №0000352301/0, №0000372301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 29 березня 2011 р.