Постанова № 15318327, 29.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2764/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Імпульс-Транс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Приватне підприємство "Імпульс-Транс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30 березня 2010 року про визначення сум податкових зобов'язань, а саме: № 000842301/0 - по податку на прибуток в розмірі 26025, 00 грн. (у тому числі: основний платіж - 17350, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8675, 00 грн.), № 000852301/0 - по податку на додану вартість в розмірі 19323, 00 грн. (у тому числі: основний платіж - 12882, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6441, 00 грн.), № 0002331702/0 - по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38641, 68 грн. (у тому числі: основний платіж - 12880, 56 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25761, 12 грн.), а також рішення № 0004422302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3589, 24 грн. Зазначає, що зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість було нараховане підприємству за порушення, на думку податкового органу, вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". З такими висновками відповідача не погоджується, оскільки придбаний підприємством лісовий комбайн «Харвестер», 1996 року випуску, використовувався у господарській діяльності позивача, а ціна, за якою його в подальшому було реалізовано, не є нижчою від звичайної ціни з урахування виявлених в процесі експлуатації дефектів. Вказує також на безпідставність посилань податкового органу про включення до складу валових витрат вартість авіаквитків по переміщенню директора ОСОБА_1 за маршрутом «Київ-Стокгольм-Київ» у розмірі 4991, 00 грн. мотивуючи це тим, що зазначена вартість квитків не включалася до валових витрат підприємства, а у податковому обліку була відображена як непокритий збиток «за рахунок доходу підприємства». Щодо нарахування підприємству зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення операції по реалізації вище зазначеного лісового комбайну фізичній особі ОСОБА_2 зазначає, що відповідач не довів, відповідно до вимог п.п. 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що ціна його реалізації не відповідає рівню звичайних цін. Крім того посилається на те, що списання готівкових коштів з підзвітних осіб в розмірі 3589, 24 грн. було здійснено на підставі відповідних платіжних документів, а висновок податкового органу про їх відсутність є помилковим.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Пояснили, що викладені в акті перевірки № 1609/23-1/34687436/0100 від 22 березня 2010 року висновки податкового органу відповідають вимогам законодавства, всі прийняті на його підставі рішення скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Приватне підприємство «Імпульс-Транс» як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 22 листопада 2006 року та як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі.

Під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Імпульс-Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року виявлені наступні порушення:

- вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, а саме: різниця між ціною придбання (227290, 00 грн., у тому числі: податок на додану вартість - 37882, 00 грн., митна вартість - 189408, 00 грн.) лісового комбайну "Харвестер" та ціною його продажу громадянину ОСОБА_2, у розмірі 64408, 00 грн. не використана у господарській діяльності підприємства для отримання доходу, а також порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону внаслідок включення до складу валових витрат вартості авіаквитків по переміщенню директора ОСОБА_1 за маршрутом «Київ-Стокгольм-Київ» у розмірі 4991, 00 грн. при тому, що не доведено зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю Приватного підприємства "Імпульс-Транс". Вказані порушення призвели до заниження підприємством за 2008 рік податку на прибуток на 17350, 00 грн.;

- вимог пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: заниження за грудень 2008 року податку на додану вартість на 12882, 00 грн. внаслідок невірного визначення бази оподаткування (її заниження на 64408, 00 грн.) при реалізації громадянину ОСОБА_2 лісового комбайну "Харвестер";

- вимог пункту 3.1 статті 3, абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: списання у 29 випадках коштів з підзвітних осіб в розмірі 3589, 24 грн. за відсутності в авансовому звіті відповідних платіжних документів, які б засвідчували факт внесення готівкових коштів за отримані пальне, масло та інші товари; оплата ЗАТ КАПС "Кий Авіа" з розрахункового рахунку підприємства вартості авіаквитків по переміщенню директора ОСОБА_1 за маршрутом "Київ-Стокгольм-Київ" у сумі 4991, 20 грн. без наявності документів, які б засвідчували факт його перебування за кордоном з виробничих потреб, тому зазначені доходи кваліфікуються як додаткові блага; при реалізації громадянину ОСОБА_2 лісового комбайну "Харвестер" за 150000, 00 грн. без проведення оцінки за ціною, значно нижчою від звичайної, надано покупцеві додаткові блага, не нарахувавши при цьому та не утримавши податок з доходів фізичних осіб;

- вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, оскільки відсутні достовірні документи, що підтверджують авансові звіти на 3589, 24 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 1609/23-1/34687436/0100 від 22 березня 2010 року.

На підставі вказаного акта перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 30 березня 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення Приватному підприємству "Імпульс-Транс" сум податкових зобов'язань, а саме: № 000842301/0 - по податку на прибуток в розмірі 26025, 00 грн. (у тому числі: основний платіж - 17350, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8675, 00 грн.), № 000852301/0 - по податку на додану вартість в розмірі 19323, 00 грн. (у тому числі: основний платіж - 12882, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6441, 00 грн.), № 0002331702/0 - по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38641, 68 грн. (у тому числі: основний платіж - 12880, 56 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25761, 12 грн.), а також рішення № 0004422302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3589, 24 грн.

Щодо визначення позивачу податковим органом зобов'язання по податку на прибуток за невикористання у господарській діяльності підприємства для отримання доходу різниці між ціною придбання (227290, 00 грн., у тому числі: податок на додану вартість - 37882, 00 грн., митна вартість - 189408, 00 грн.) лісового комбайну "Харвестер" та ціною його продажу громадянину ОСОБА_2 у розмірі 64408, 00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається із контракту купівлі-продажу № 1 від 26 серпня 2008 року, позивач придбав у “OU SKOVTEKNIK” (Естонія) лісовий комбайн «Харвестер», 1996 року випуску. Цей комбайн Приватне підприємство "Імпульс-Транс" імпортувало в Україну 01 жовтня 2008 року, загальна вартість якого, згідно з ВМД, склала 227290, 00 грн., у тому числі: податок на додану вартість - 37882, 00 грн., митна вартість - 189408, 00 грн. Придбаний лісовий комбайн позивач обліковував як товар на рах. 281, в експлуатацію він не вводився.

22 грудня 2008 року підприємством вказаний комбайн було реалізовано громадянину ОСОБА_2 за 150000, 00 грн. Про поставку покупцеві комбайна за вказаною ціною свідчить податкова накладна № 20 від 30 грудня 2008 року, копія якої є у матеріалах справи. Станом на 31 грудня 2009 року ОСОБА_2 сплатив позивачу за придбаний комбайн лише 1493, 00 грн., заборгованість склала 148507, 00 грн.

У ході проведення працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі перевірки позивача останнім було надано письмові пояснення про те, що ціна на вказаний комбайн була менша митної вартості, оскільки комбайн через технічно несправний стан вимагав від підприємства великих фінансових затрат. На підтвердження цих обставин позивачем було надано копію акта переоцінки від 31 жовтня 2008 року № 1, підписаного директором Сімашком П.В., його заступником ОСОБА_4 та інженером-оператором ОСОБА_5 Інших документів на підтвердження правомірності проведення уцінки і визначення ціни в розмірі 150000, 00 грн. Приватним підприємством "Імпульс-Транс" для перевірки не надавалося.

Методичне регулювання оцінки майна, відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ із змінами і доповненнями, здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Підпунктом «д» пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 із змінами визначено, що у разі відчуження дорожніх транспортних засобів, їх складових з метою визначення ринкової вартості застосовується ця Методика.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Пунктом 5.1 статті 5 вказаного Закону визначено, що валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Господарська діяльність, відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Вказана норма Закону кореспондується з пунктом 2 статті 3 Господарського кодексу України, згідно з яким господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З огляду на викладене, діяльність підприємства є господарською діяльністю за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно і постійно та спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання доходу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року N 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за N 397/3690, доходи- збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників)за звітний період. Відповідно до абзацу 5 вказаного пункту, перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати це збиток.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи, операції позивача з купівлі та продажу товару (а саме: лісового комбайну «Харвестер», 1996 року випуску) мають разовий характер, вчинені таким чином, що призвели до отримання збитків, оскільки різниця між ціною придбання цього комбайна (227290, 00 грн., у тому числі: податок на додану вартість - 37882, 00 грн., митна вартість - 189408, 00 грн.) та ціною його продажу громадянину ОСОБА_2 (150000, 00 грн.) становить 64408, 00 грн., тобто, не є регулярними та постійними, спрямованими на отримання доходу.

Належного обґрунтування щодо підстав реалізації комбайна «Харвестер» за ціною, нижчою ціни придбання, або об'єктивних умов, що зумовили саме такий продаж протягом нетривалого часу з моменту його придбання, позивач суду не навів. Позивачем не наведено й об'єктивних причин економічного характеру, які змусили його здійснити продаж за ціною, нижчою ціни придбання. Не доведено також, що зазначеними операціями підприємство уникло настання ще більших втрат чи інших негативних наслідків.

Безпідставними є доводи представника позивача щодо поганого технічного стану реалізованого комбайну, що зумовило саме такий продаж, оскільки із наданого позивачем акту здачі-прийому виконаної роботи по обслуговуванню комбайну від 28.11.2008 року, яка була проведена ТОВ "АГРО-СОЮЗ-ЖИТОМИР", видно, що проведені роботи по його ремонту і їх вартість є незначними. Інших доказів щодо продажу комбайна за ціною, нижчою ціни придбання, суду не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказані операції позивача не відповідають наведеним вище правовим нормам щодо визнання подібної діяльності господарською, тому правомірним є визначення податковим органом Приватному підприємству "Імпульс-Транс" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у повідомленні-рішенні № 000842301/0 від 30 березня 2010 року за порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно визначення позивачу податковим органом зобов'язання по податку на прибуток за віднесення до складу валових витрат вартості авіаквитків Київ-Стокгольм-Київ у розмірі 4991, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами5.3 - 5.7цієї статті.

Підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідною умовою для віднесення будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових, є придбання таких товарів (робіт, послуг)для та з метою подальшого використання таких витрат у власній господарській діяльності платника податку, що платник податків зобовязаний підтвердити документально.

Отже, за змістом наведених правових норм, витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів звязку такого відрядження з господарською діяльністю платника податку, як от: запрошень приймаючої сторони; договору чи іншого правочину, спрямованого на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, укладеного між позивачем та приймаючою стороною, чи іншого правочину, для виконання якого необхідні витрати на закордонні відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; будь-яких документів, які засвідчують наміри встановити цивільно-правові відносини, а також документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена платником податку у переговорах, конференціях, тощо, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю такого платника податків.

У ході перевірки Приватного підприємства "Імпульс-Транс" встановлено, що ним до складу валових витрат була віднесена вартість авіаквитків по перельоту директора підприємства ОСОБА_1 за маршрутом Київ-Стокгольм-Київ у розмірі 4991, 00 грн. На час проведення перевірки документи, які б засвідчували факт перебування ОСОБА_1 за кордоном у відрядженні з виробничих потреб, перевіряючим не надавалися, про що зазначено в акті перевірки.

Суд також зазначає, що Наказ № 9 від 15 вересня 2008 року про відрядження директора ПП "Імпульс-Транс" ОСОБА_1 до м. Стокгольм на період з 19 вересня по 22 вересня 2008 року для заключення договорів для подальшої купівлі техніки "Харвестер", копія якого є у матеріалах справи, не підтверджує безпосередній звязок такого відрядження з господарською діяльністю платника податку. Не приймає суд до уваги як беззаперечний доказ такого зв'язку надану представником позивача в останньому судовому засіданні копію посвідчення про відрядження ОСОБА_1 з відповідними відмітками про його прибуття і вибуття з м. Стокгольм, оскільки копія цього посвідчення ні під час перевірки, ні під час прийняття податкового повідомлення-рішення податковому органу позивачем не надавалася. З яких причин вона не була надана у попередніх судових засіданнях, представник позивача пояснити не зміг. Інші документи на підтвердження безпосереднього звязку відрядження директора ОСОБА_1 з господарською діяльністю ПП "Імпульс-Транс" платником податків не надавалися.

З врахуванням наведеного суд вважає, що оскільки актом перевірки зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, що підтверджують звязок відрядження директора підприємства ОСОБА_1 з господарською діяльністю Приватного підприємства "Імпульс-Транс", тому відповідачем було правомірно визначено зобов'язання по податку на прибуток за порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі фактично наданих для перевірки первинних документів.

Щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Як вже зазначалося вище, під час продажу громадянину ОСОБА_2 лісового комбайна «Харвестер», 1996 року випуску, позивач поніс збитки, оскільки різниця між ціною його придбання (227290, 00 грн., у тому числі: податок на додану вартість - 37882, 00 грн., митна вартість - 189408, 00 грн.) та ціною продажу (150000, 00 грн.) становить 64408, 00 грн. Судом вже було наведене правове обґрунтування неправомірності віднесення цих витрат до валових, оскільки вони були здійснені не у зв'язку з господарською діяльністю Приватного підприємства "Імпульс-Транс".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 вказаної статті, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Із змісту пункту 4.3 статті 4 вказаного Закону вбачається, що для товарів, якіімпортуютьсяна митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних зімпортомтаких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діявна кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

У порушення вимог вказаних правових норм Приватне підприємство "Імпульс-Транс" невірно визначило базу оподаткування при реалізації громадянину ОСОБА_2 лісового комбайна «Харвестер», 1996 року випуску, занизивши її при цьому на 64408, 00 грн. У звязку з цим суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачем підприємству податкового зобовязання по податку на додану вартість і правомірним податкове повідомлення-рішення № 000852301/0 від 30 березня 2010 року.

Стосовно нарахування зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за безпідставне списання коштів з підзвітних осіб за відсутністю в авансовому звіті належного оформлених документів, які б засвідчували факт внесення готівкових коштів за отримані пальне, масло та інші товари.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР із змінами і доповненнями, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 105/5296, установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення,документ не є розрахунковим.

Пунктом 3.2 вказаного Положення визначено, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; дляСГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно зЗаконом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; дляСГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; дляСГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК"та логотип виробника.

Як вбачається із акту перевірки № 1609/23-1/34687436/0100 від 22 березня 2010 року та наданих позивачем документів, підзвітною особою ОСОБА_1 у 29 випадках протягом листопада-грудня 2008 року, лютого-березня 2009 року, липня-серпня 2009 року придбавалося пальне, масло та інші товари. Документи у 27 випадках такого отримання оформлені з порушенням викладених норм Положення, а саме: у 20 випадках на розрахункових документах відсутній напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК», у 3 оплата пального проводилася за службовим чеком, у 4 - оплата пального проводилася на підставі паливної картки, за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина» товари та у Приватного підприємства НВФ «Росана» масло платіжні документи взагалі відсутні.

Таким чином, документи про придбання підзвітними особами у цих 29 випадках вказаних товарів на загальну суму 3589, 24 грн., у звязку з їх невідповідністю вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, не є розрахунковими. Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", така вартість отриманих товарів вважається додатковими благами.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 15%.

Згідно з підпунктом «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Відповідно до підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 цього Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

В порушення вказаних норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Приватним підприємством "Імпульс-Транс" не було включено до місячного оподатковуваного доходу за листопад-грудень 2008 року, лютий-березень 2009 року, липень-серпень 2009 року вартість товарів у сумі 3589, 24 грн. як додаткове благо, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 538, 41 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачеві податковим органом у повідомленні-рішенні № 0002331702/0 від 30 березня 2010 року податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 538, 41 грн. за основним платежем та 1076,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо нарахування зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за оплату ЗАТ КАПС "Кий Авіа" з розрахункового рахунку підприємства вартості авіаквитків за маршрутом "Київ-Стокгольм-Київ" у сумі 4991, 20 грн. без наявності документів, які б засвідчували факт перебування директора підприємства ОСОБА_1 за кордоном з виробничих потреб.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження.

Судом вище вже було наведене правове обґрунтування того, що не підтвердження звязку відрядження директора підприємства ОСОБА_1з господарською діяльністю Приватного підприємства "Імпульс-Транс". Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", кошти у сумі 4991, 20 грн. вважаються додатковими благами.

У звязку з цим, Приватним підприємством "Імпульс-Транс" у порушення вимог абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не було включено до місячного оподатковуваного доходу за вересень 2009 року надані ЗАТ КАПС "Кий Авіа" послуги щодо авіаперельотів директора підприємства ОСОБА_1 за маршрутом "Київ-Стокгольм-Київ" у сумі 4991, 20 грн. як додаткове благо, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 748, 68 грн.

Стосовно нарахування зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за надання громадянину ОСОБА_2 додаткових благ при реалізації лісового комбайну "Харвестер", 1996 року випуску, за 150000, 00 грн. без проведення оцінки за ціною, значно нижчою від звичайної.

Як вже було встановлено судом, 22 грудня 2008 року підприємством вказаний комбайн було реалізовано громадянину ОСОБА_2 за 150000, 00 грн.

Відповідач вважає, що здійснюючи продаж рухомого майна без проведення експертної оцінки, за ціною значно нижчою від звичайної, розрахованої за правилами визначення звичайних цін, підприємством було надано покупцеві додаткові блага, які, відповідно до вимог абзацу "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", являються оподатковуваним доходом (на думку відповідача звичайною ціною є митна вартість лісового комбайну "Харвестер").

Суд з такими доводами Державної податкової інспекції у м. Житомирі не погоджується з таких підстав.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

За визначенням, наведеним у п. 1.1 ст. 1 названого Закону, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Таким чином, як додаткові блага мають розглядатися виплати платнику податку від його працедавця, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не пов'язане з виконуваною ним працею, а проводиться на будь-якій іншій підставі.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем не перебував: трудова угода не укладалась, в штат не включався, заробітна плата не виплачувалась. Вказаний комбайн був переданий на платній основі, а не безоплатно, отже суд вважає, що отриманий гр. ОСОБА_2 комбайн не є його додатковим благом.

Крім того, відповідач не надав жодного доказу з приводу прийняття позивачем рішення про надання відповідної знижки гр. ОСОБА_2 при продажу лісового комбайну "Харвестер", 1996 року випуску.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає твердження відповідача про порушення позивачем п. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" безпідставними та необґрунтованими, а нарахування штрафних санкцій у зв'язку з цим - протиправним.

Щодо застосування до Приватного підприємства "Імпульс-Транс" рішенням № 0004422302 від 30 березня 2010 року штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3589, 24 грн. суд зазначає, що вказана сума санкцій застосована до позивача податковим органом за порушення ним вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, а саме: відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів на загальну суму 3589, 24 грн. Фінансові санкції застосовано на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 із змінами і доповненнями, у розмірі отриманих коштів.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем вказаного вище Положення вчинено у листопаді 2008 - 04 березня 2009 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 22.03.2010 р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 30.03.2010 р., тобто після закінчення зазначених строків.

Таким чином рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0004422302 від 30.03.2010 р.є незаконним і воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.03.2010 року №0002331702/0 в частині донарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 11593,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23186,94 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2010 року №0004422302.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 04 квітня 2011 р.