Постанова № 15259299, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 р. (17:39) Справа №2а-3115/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс"

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 - пред-к, дов. від 18.05.2010 р.

від відповідача – не з’явився .

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморекосервіс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим за адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі відповідач) № 0001261502/0 від 03.07.2009 р.; №0001411502/0 від 16.07.2009 р.; № 0001571502/0 від 04.08.2009 р.; № 0001761502/0 від 31.08.2009 р.; № 0002171502/0 від 19.10.2009 р. Вимоги мотивовані тим,що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні 06.05.2010р. представником відповідача надані заперечення на позов ( вих.№1230/9/10-00 від 13.04.2010 р.), в яких заявлено про відсутність підстав для задоволення позову.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 06.05.2010 р., заявили клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 2а-5775/09/6/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.05.2010 р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-5775/09/6/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморекосервіс» до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2008 р. №0000912301/0 та № 0000922301/0.

Від позивача 15.02.2011 р. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв’язку з набранням ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 р. у справі № 2а-5775/09/6/0170 законної сили.

Судом поновлено провадження у справі.

Від відповідача 11.04.2011 р. надійшли пояснення (вих.. № 1524/9/10-00 від 07.04.2011р.), в яких зазначено ,що позивачу правомірно нараховані податкові зобов’язання по ПДВ.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від відповідача 21.04.2011 р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 21.04.2011 р. представник позивача наполягав на задоволенні позову, вважав можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Суд , вивчивши клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2009 р. , за результатами якої 19.06.2009 р. склав акт № 900/15-02/33187955. У зазначеному акті зазначено, що на підставі п.п.7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 143794 грн., збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягала сплаті до бюджету, на 13326 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 01.07.2009 р. прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001261502/0 , відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 13326 грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 666,3 грн.

Відповідач за результатами проведення невиїзної документальної (камеральної ) перевірки податкової декларації позивача ПДВ за травень 2009 р. 13.07.2009 р. склав акт № 949/15-05/33187955, відповідно до якого на підставі п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 143756 грн., збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягала сплаті до бюджету, на 38 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 16.07.2009 р. прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001411502/0 , відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 38 грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 17 грн.

Відповідач провів невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за червень 2009 р. , за результатами якої 03.08.2009 р. склав акт № 1084/15-02/33187955. У зазначеному акті вказано, що на підставі п.п.7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 133804 грн., збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягала сплаті до бюджету на 9952 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 04.08.2009 р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0001571502/0 , відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 9952 грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 497,60 грн.

Відповідач за результатами проведення невиїзної документальної (камеральної ) перевірки податкової декларації позивача ПДВ за липень 2009 р. 31.08.2009 р. склав акт № 1324/15-05/33187955, відповідно до якого на підставі п.п.7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 107749 грн., збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягала сплаті до бюджету, на 26055 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 31.08.2009 р. прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001761502/0 , відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 26055 грн., нараховані штрафні санкції у розмірі 1302,75 грн.

Відповідач провів невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2009 р. , за результатами якої 12.10.2009 р. склав акт № 1620/15-02/33187955. У зазначеному акті вказано, що на підставі п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 86283 грн., збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягала сплаті до бюджету, на 21466грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 19.10.2009 р. прийнято податкове повідомлення – рішення № 0002171502/0 , відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 21466 грн., до нього застосовані штрафні санкції у розмірі 1073,3 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час проведення перевірок позивача, прийняття податкових повідомлень- рішень платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сумою, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим зобов’язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом – сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась я дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від’ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

У п.п. 7.7.5 п. 7. 7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводив документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган мав право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляв невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначав сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважалось, що платник податку добровільно відмовлявся від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховував її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не мав права на отримання бюджетного відшкодування, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаюлись підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Позивачем залучена до матеріалів справи копія постанови Окружного адміністративного суду АРК від 05.02.2010 р. по справі №2а-5775/09/6/0170 , яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 р.

Суд під час розгляду справи №2а-5775/09/6/0170 встановив , що з матеріалів справи та висновку експерта № 139/09 від 25.01.201о р. вбачалось, що позивачем бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок , заявлене у вересні 2008р., яке виникло в період з 01.06.2005 р. по 31.08.2006 р. , завищено на суму 482678 грн., але підприємство надалі мало право відображати дану суму у зменшення податкових зобов’язань по ПДВ наступних податкових періодів.

Судом встановлено, що під час складання податкової звітності по ПДВ за період часу з квітня по серпень 2009 р. позивач формував податковий кредит за рахунок залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів , а саме за рахунок сум ПДВ , сплачених контрагентам у період з 01.06.2005 р. по 31.08.2006р.

В порядку , передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що в період часу з квітня по серпень 2009 р. позивачем сформовані суми податкового кредиту по ПДВ за рахунок залишків від’ємного значення інших звітних періодів.

В силу викладеного , приймаючи до уваги факти, встановлені під час розгляду справи №2а-5775/09/6/0170 , керуючись ст. 72 КАС України, суд приходить до висновку, що суми податкового кредиту , відображені у податкової звітності по ПДВ за період часу з квітня по серпень 2009 р. , сформовані позивачем з дотримання зазначених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість , який діяв на час подання перевірок, в наслідок чого висновки про збільшення сум ПДВ за відповідні періоди часу зроблені при неповному вивчені дійсних обставин справи , в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень № 0001261502/0 від 03.04.2009р., №001411502/0 від 16.07.2009 р., № 0001571502/0 від 04.08.2009 р., № 001761502/0 від 31.08.209 р., № 0002171502/0 від 19.10.2009 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.04.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.04.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001261502/0 від 03.04.2009р., №001411502/0 від 16.07.2009 р., № 0001571502/0 від 04.08.2009 р., № 001761502/0 від 31.08.209 р., № 0002171502/0 від 19.10.2009 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморекосервіс» (м.Саки, вул.. Полтавська 5 Б, код ЄДРПОУ 33187955) 3,40 грн. – судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.