Постанова № 15232062, 25.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2011 р. Справа № 6/1270

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Щепанська Г.А. суддів Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Закритого акціонерного товариства "Завод нестандартного устаткування" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.10 р.

у справі № 6/1270 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство"

відповідач Закрите акціонерне товариство "Завод нестандартного устаткування"

про стягнення в сумі 180 388 грн. 94 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. ( довіреність № 110 від 24.03.2011 р. )

апелянта (відповідач) - ОСОБА_2. ( довіреність № б/н від 17.03.2011 р. )

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.10.2010р. (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) у справі № 6/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (м.Ковель) до Закритого акціонерного товариства "Завод нестандартного устаткування" (м. Житомир) про стягнення 180388,94 грн. відмовлено в прийнятті заяви про уточнення та збільшення позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат в сумі 7036,96грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Завод нестандартного устаткування" (10003, м.Житомир, вул.Домбровського, 3, код 31739135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (45007, Волинська область, м.Ковель, вул.Варшавська, 1, код 36523079) -184321,37 грн., з яких: 171583,08грн. - основний борг, 10795,43грн. - пеня, 1942,86грн. - 3% річних, а також 1843,21грн. сплаченого державного мита та 233,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення 50,00грн. основного боргу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням апелянт (відповідач) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2010р. у справі № 6/1270 , прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, стягнути з позивача витрати по сплаті державного мита.

Апеляційна скарга мотивується тим, що згідно видаткових накладних № 377 від 27.05.2010р., № 419 від 10.06.2010р., №№460 та 461 від 24.06.2010р. відповідачем було отримано від позивача продукцію на суму 206651,80грн.

В зв"язку з невідповідністю вказаної продукції вимогам якості 12.07.2010р. позивачу був направлений лист № 134/1, в якому вказувались недоліки, з якими, на думку відповідача, позивач погодився, оскільки відповіді на направлений лист Закрите акціонерне товариство "Завод нестандартного устаткування" не отримало.

Продукцію позивач не забрав, тому відповідач вважає, що у нього відсутні підстави її оплачувати.

Тим більше, на думку скаржника, відсутні підстави стягувати з ЗАТ "Завод нестандартного устаткування" пеню, так як поставка за вищевказаними накладними не має відношення до договору, на який посилається позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що скарга не ґрунтується на нормативних документах, є надуманою і безпідставною.

Позивач вказує на те, що між сторонами на поставку продукції був укладений лише один договір за № 1663 від 16.02.2010 року, на виконання зобов'язань якого позивачем відвантажувалась продукція.

Відпуск готової продукції покупцям згідно вимог припису положень " Облік продуктів і готових виробів на виробництві" оформляється накладною на відпуск товарно-матераільних цінностей по ф.№М-20, яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником, що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу вивезення її з території підприємства-постачальника.

У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

16 лютого 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (Позивач у справі ) та Закрите акціонерне товариство "Завод нестандартного устаткування" (Відповідач у справі) було укладено договір №1663, згідно з яким Постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар, а Покупець (відповідач) прийняти і оплатити цей товар.

На кожну партію продукції виписується специфікація, в якій зазначається асортимент, кількісні характеристики товару, що є предметом поставки за цим договором. Специфікації, що додаються до цього договору є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 206651,80 грн., що підтверджується накладними №377 від 27.05.2010р. на суму 75268,07грн., №419 від 10.06.2010р. на суму 84408,41грн., №460 від 24.06.2010р. на суму 41703,12 грн., №461 від 24.06.2010р. на суму 5272,20 грн. та довіреностями, що долучені до матеріалів справи (а.с.12-18).

Згідно п.6.1 договору розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем здійснюється в два етапи:

- попередня оплата у розмірі 75% від суми замовлення на підставі рахунку постачальника;

- доплата решти готівкових коштів на момент готовності товару до відвантаження.

Отримана продукція відповідачем (апелянтом) попередньо оплачена частково в сумі 35018,72грн.

На день звернення з позовом до місцевого господарського суду утворилась заборгованість по оплаті перед позивачем у сумі 171633,08грн.

Відповідачем 25.10.2010р. було проведено часткову сплату основного боргу в сумі 50,00 грн.

На день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач визнав борг на суму 171583,08 грн., що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Крім основної суми боргу позивач просив стягнути з відповідача 10868,36 грн. пені та 1956,97грн. - 3% річних.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Відповідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення договору поставки. Товар (продукція) поставлено позивачем, про що свідчать залучені до справи накладні та довіреності на отримання товару (продукції).

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі порушення покупцем термінів розрахунку за товар, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за товар за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача щодо поставки продукції неналежної якості не були підтверджені відповідними доказами. Відсутні повідомлення про проведену прийомку товару по кількості та якості відповідно до вимог діючого законодавства. (Інструкція П-6, П-7).

Заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій, апелянт зазначає, що в накладних відсутнє посилання на договір. Вказані заперечення є безпідставними. Специфікації № 3, №4 до договору №1663, які є невід'ємною частиною договору, підтверджують асортимент та кількість товару, який отримано відповідачем згідно матеріальних перепусток від 10.06.2010р., 24.06.2010р., 27.05.2010р.

Інші договори у цей період на поставку продукції не укладались, що підтверджувалось сторонами в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в сумі 171583,08грн. та стягнув пеню в сумі 10795,43грн. та 3% річних в сумі 1942,86 грн. за період з 27.05.2010р. по 27.10.2010р. з врахуванням часткової сплати боргу 25.10.10р. в сумі 50,00грн.

В частині стягнення основного боргу в сумі 50,00 грн. суд правомірно припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою.

В частині позову (пені в сумі 72,93грн. та 14,11грн. 3% річних) також, відмовлено правомірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду у відповідності до ст. 104 ГПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2010р. у справі №6/1270 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Завод нестандартного устаткування" - без задоволення.

2. Матеріали справи повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Щепанська Г.А.

Суддя Демидюк О.О.