Рішення № 15231608, 16.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 травня 2011 року справа № 5020-547/2011 за позовом Комунального позашкільного навчального закладу “Севастопольський центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” (99007, м. Севастополь, Ленінський район, вул. М.Музики, 5, ідентифікаційний код 02124692)

до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна 3, ідентифікаційний код 05465784)

про зобовязання повернути майно,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 директор, наказ № 29-К від 01.02.2011;

відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 19/01 від 14.1.2011;

Суть спору:

Комунальний позашкільний навчальний заклад “Севастопольський центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” про зобов`язання повернути шляхом звільнення нерухоме майно вбудоване приміщення (окремо розташована будівля, інв. № 10300001) загальною площею 353,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується під гуртожиток по договору оренди № 3 від 15.10.2001.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтю 785 Цивільного кодексу України та зазначає, що 15.10.2001 між сторонами у справі було укладено договір оренди № 3, дія якого припинилась 05.10.2004 у зв`язку з закінченням строку, на який він укладався. Позивач зазначає, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув приміщення у стані, обумовленого договором оренди.

Ухвалою суду від 13.04.2011 позов Комунального позашкільного навчального закладу “Севастопольський центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, також пояснив суду, що на момент звернення до суду з позовом у даній справі спірні приміщення займаються фізичними особами колишніми працівниками відповідача, правових підстав для зайняття вказаними особами приміщень немає, сам відповідач ухиляється від звільнення приміщень від проживання в них колишніх працівників, дані обставини роблянь неможливим прийняття приміщень та подальше їх використання.

Відповідач у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов, в якому зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди на адресу позивача спрямовувались пропозиції прийняти приміщення, які були залишені без розгляду. Крім того, відповідач вважає, що вжив всіх заходів, спрямованих на звільнення спірного приміщення від колишніх правцівників ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330”, зокрема, подав до Балаклавського районного суду м.Севастополя позов про виселення з приміщень фізичних осіб, які займають ці приміщення та які не мають правових підстав їх займати та отримав рішення від 11.06.2007 про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.04 по 16.05.2011.

Представникам сторін у судовому засіданні були розяснені їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

15.10.2001 між володарем комунального майна на праві оперативного управління Центром дитячого та юнацького туризму Орендодавець, та Відкритим акціонерним товариством “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” Орендар, було укладено договір оренди № 3, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального мана і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду нерухоме майно вбудовані приміщення загальною площею 353,3 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 7.1. договору, договір діяв з моменту підписання до 05.10.2004.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 26.04.2006 у справі № 20-5/055 за позовом Центру дитячого і юнацького туризму та екскурсій до ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” про розірвання договору та стягнення заборгованості було відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлено факт припинення з 05.10.2004 орендних правовідносин по договору оренди № 3 від 15.10.2001 (а.с.47-48).

Сторонами не заперечується факт припинення з 05.10.2004 дії договору оренди № 3 від 15.10.2001.

27.12.2010 збоку позивача мало місце звернення на адресу ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” з клопотанням про визначення дати та складу комісії для підписання акту прийому-передачі спірних приміщень (а.с.11).

Листом від 14.02.2011 ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” надало відповідь позивачеві, в якій зазначило про відсутність заборгованості по орендній платі, про виконання покладеного на ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” окремою ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 обов`язку усунути порушення пункту 2.5 договору оренди № 3 від 15.10.2001 та прийняти заходи щодо повернення майна в стані, що обумовлений відповідним пунктом договору. Відповідач в листі від 14.02.2011 вказав, що перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями усунуті, дані приміщення перебувають на балансі Севастопольського центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді та відповідач до них відношення не має (а.с.14).

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що з 05.10.2004 договір оренди № 3 від 15.10.2001 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який він укладався.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.9 Договору оренди № 3 від 15.10.2001 встановлено, що Орендар зобов`язується повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору у належному стані з урахуванням його зносу.

Пунктом 2.5 вказаного договору передбачено, що повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Передача обєкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендаря та орендодавця, зі складанням акту прийому-передачі майна в оренду. Також оговорено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі обєкта оренди.

В даному випадку, докази повернення позивачеві майна по закінченні строку дії договору в тому стані, в якому вони передавались відповідачеві по акту прийому-передачі від 15.10.2001, в матеріалах справи відсутні.

Надаючи оцінку доводам відповідача про вжиття необхідних, на його думку, заходів по поверненню позивачеві орендованого майна, суд вважає такі доводи необгрунтованими з огляду на наступне.

Дійсно, листами від 06.09.2004 № 584/07, від 22.10.2004 № 684/01 та 31.08.2006 № 604/07 ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” зверталось до Севастопольського центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді з пропозиціями про прийняття об`єкту оренди по акту прийому-передачі (а.с.42-44).

Однак, суд не може визнати вказані звернення належним виконанням вимог статті 785 Цивільного кодексу України стосовно необхідності повернення речі у стані, в якому вона була одержана, оскільки з матеріалів справи вбачається факт проживання в орендованих приміщеннях фізичних осіб - колишніх працівників ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330”, однак які станом на момент припинення дії договору оренди у трудових відносинах з відповідачем на перебували.

Судом встановлено, що в провадженні господарського суду м. Севастополя перебувала справа № 20-5/055 за позовом Центру дитячого і юнацького туризму та екскурсій до ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” про розірвання договору та стягнення заборгованості. В рамках даної справи, на стадії апеляційного перегляду рішення господарського суду м. Севастополя від 26.04.2006, Севастопольським апеляційним господарським судом 08.06.2006 було винесено окрему ухвалу, якою ВАТ "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" було зобов`язано усунути порушення пункту 2.5 договору оренди № 3 від 15.10.2001 та прийняти заходи щодо повернення майна Севастопольському міському центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій в стані, що обумовлений відповідним пунктом договору.

Апеляційним господарським судом в окремій ухвалі від 08.06.2006 у справі № 20-5/055 встановлено, що майно, яке підлягає поверненню позивачеві, не відповідає на цей час вимогам законодавства відносно повернення майна у стані, в якому воно було одержано відповідачем; відповідач, в порушення пункту 2.5 договору оренди, укладеного сторонами, та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, не вживає заходів щодо звільнення орендованих приміщень особами, які в них мешкають, створюючи перешкоди в реалізації передбачених законом прав позивача та перешкоди у складанні акту прийому-передачі орендованого майна.

Оскільки відповідач не заперечує, що приміщення для проживання фізичних осіб надав саме він, а також те, що жоден з мешканців спірних приміщень на цей час не перебуває у трудових відносинах з Севастопольським АТП-14330, судова колегія погодилась з твердженням позивача - Севастопольського міського центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій, про відсутність у нього зобовязань щодо вжиття заходів по виселенню осіб з орендованих відповідачем приміщень та складання акту прийому майна разом з мешканцями цих приміщень (а.с.53-55).

З матеріалів справи вбачається факт звернення ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” до Балаклавського районного суду м.Севастополя з позовом про виселення з приміщень фізичних осіб, які займають ці приміщення та які не мають правових підстав їх займати (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10) (а.с.56-57).

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 11.06.2007 у справі № 2-101, яке набрало законної сили 22.06.2007, позов ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” було задоволено. Суд визнав дії договору піднайму приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 27.12.1993 та від 11.05.1993 припиненими, а також постановив виселити із вказаного приміщення фізичних осіб: Тимченка О.О., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 без надання іншої житлової площі (а.с.59-60).

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок маймача повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана. Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя свідчить про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на звільнення приміщень від мешканців, однак жодним чином не може свідчити про досягнення кінцевого результату у вигляді фактичного звільнення.

Суд вважає, що лише фактичне звільнення приміщень від проживаючих в них мешканів може свідчити про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання вимог статті 785 Цивільного кодексу України стосовно повернення майна в тому стані, в якому воно було одержано та усуненні перешкод в його користуванні.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Інкерманського МВМ Балаклавського РВ м.Севастополя від 31.01.2011 № 40/07 у домоволодінні по АДРЕСА_1 мешкають наступні особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.61).

Таким чином, відповідач у даній справі вимоги статті 785 Цивільного кодексу України та вимоги пунктів 2.5, 4.9 договору оренди не виконав, фактично приміщення від проживачих в них мешканців не звільнив, що унеможливлює прийняття та подальше його використання позивачем в господарській діяльності.

Невиконання відповідачем вимог договору та закону свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Наведені обставини свідчать про обгрунтованість позовних вимог Комунального позашкільного навчального закладу Севастопольський центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” та наявність правових підстав для зобов`язання ВАТ “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” повернути шляхом звільнення нерухоме майно вбудоване прміщення (окремо розташована будівля, інв. № 10300001) загальною площею 353,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується під гуртожиток по договору оренди № 3 від 15.10.2001.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Відкрите акціонерне товариство “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна 3, ідентифікаційний код 05465784) повернути Комунальному позашкільному навчальному закладу “Севастопольський центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” (99007, м. Севастополь, Ленінський район, вул. М.Музики, 5, ідентифікаційний код 02124692) шляхом звільнення нерухоме майно вбудоване приміщення (окремо розташовану будівлю, інв. № 10300001) загальною площею 353,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується під гуртожиток по договору оренди № 3 від 15.10.2001.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське Автотранспортне підприємство14330” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна 3, ідентифікаційний код 05465784) на користь Комунального позашкільного навчального закладу “Севастопольський центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді” (99007, м. Севастополь, Ленінський район, вул. М.Музики, 5, ідентифікаційний код 02124692) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлене у відповідності

до ст. 84 ГПК України і підписане

20.05.2011 року.