Рішення № 15231574, 05.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011 р.Справа № 18/506/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Придніпров'є"

до приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"

про стягнення 212083,94 грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Новіков О.В.

від відповідача: Карасенко О.О.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 212083,94 грн., в тому числі 55545,00 грн. заборгованості за товар, поставлений по договору №60 від 29.06.2010р., 2033,65 грн. пені, 10977,24 грн. інфляційних, 143528,05 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

24.03.2011р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 15032 від 15.03.2011р., в якій позивач просить стягнути з відповідача 6531,74 грн. пені, 5153,49 грн. інфляційних та 151792,50 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

В зв'язку з цим розглядається позов про стягнення 6531,74 грн. пені, 5153,49 грн. інфляційних та 151792,50 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Відповідач у відзиві вих. № 31-Пол/юр від 24.03.2011р. заперечує позов, стверджує, що договір купівлі-продажу між сторонами не був укладений, в зв'язку з цим сторонами не було визначено порядок та строки розрахунків за поставлений товар, таким чином підстави для стягнення пені, інфляційних та відсотків за користування чужими коштами відсутні.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач у позові зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Придніпров'є»та Підліснівською філією закритого акціонерного товариства "Райз-Максимко" 29 червня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу № 60 (далі - договір, копія договору - а.с. 13-15).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він поставив, а відповідач (покупець) прийняв товар (макуху соняшникову) у кількості 95 тон на загальну суму 155490,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних (копії видаткових накладних - а.с. 19-20). Отримання покупцем товару згідно договору підтверджується також довіреностями на отримання цінностей, що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних (копії довіреностей - а.с. 21-23).

Відповідно до умов договору оплата за поставлений товар повинна була здійснюватись протягом одного банківського дня з дати поставки товару (п. 3.3. договору).

Позивач зазначає, що порушуючи умови договору, відповідач здійснював оплату з порушенням встановлених строків. Остаточне погашення заборгованості відповідач здійснив лише 04.03.2011р. На підтвердження дат та сум оплати відповідачем товару позивач надав копії банківських виписок (а.с. 39-40, 68).

Відповідно до п.п. 7.2. договору у разі невчасної оплати за товар покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення. пеня сплачується продавцем за весь строк прострочення грошового зобов'язання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором в частині своєчасної повної оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував пеню станом на 04.03.2011 в сумі 6531,74 грн.

Відповідно до п.п. 7.4. договору у разі прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України, у розмірі 1% за кожен день прострочення.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами станом на 04.03.2011 в сумі 151792,50 грн.

Крім цього, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував інфляційні за весь час прострочення в сумі 5153,49 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 6531,74 грн. пені, 5153,49 грн. інфляційних та 151792,50 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Ч. 3 ст. 692 ЦК України передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З врахуванням зазначеного посилання відповідача на те, що стягнення відсотків за користування грошовими коштами суперечить Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг і Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не може бути враховане. Крім того, позивачем не наведені відповідні норми вказаних законів, які обмежують чи забороняють стягнення відсотків згідно ч.2 ст.692 ЦК України та умов договору і не наведені підстави застосування Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до даного спору. (При вирішенні зазначеного питання судом врахована практика Вищого господарського суду України постанови від 13.10.10р. у справі № 12/10 від 17.03.2011р. у справі № 02/1737, від 11.03.2011р. у справі № 10/104).

Відповідач у відзиві вих. № 31-Пол/юр від 24.03.2011р. заперечує позов, посилаючись на те, що між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу або поставки в письмовій формі. Дане твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема наданими позивачем копіями договору купівлі-продажу № 60 від 29.06.2010р. (а.с. 13-15) та додатків № 1, № 2, № 3 до вказаного договору (а.с. 16-18), а також оригіналом додатку № 3 до договору купівлі-продажу № 60 від 29.06.2010р. від 07.09.2010р., які підписані обома сторонами та містять відтиски печаток як позивача, так і відповідача.

Також відповідач зазначає, що відповідно до довіреності, виданої ЗАТ "Райз-Максимко" на ім'я керівника Підліснівської філії ОСОБА_1 № 105 від 05.03.2010р. директору філії не надано право на укладення договору купівлі-продажу з позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача товар, зазначений у договорі та оплатив його вартість, що свідчить про прийняття спірного договору до виконання. Отже, договір купівлі-продажу № 60 від 29.06.2010р. вважається схваленим відповідачем. В зв'язку з цим суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що договір був підписаний керівником Підліснівської філії з перевищенням повноважень.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що ні у видаткових накладних, за якими відповідач отримав від позивача товар, ні у платіжних документах, посилання на договір, зазначений позивачем в обґрунтування позовних вимог, не міститься.

Дане заперечення відповідача судом до уваги не приймається, оскільки чинним законодавством не передбачено, що посилання на договір є обов'язковим реквізитом видаткових накладних. Платіжні документи складались відповідачем, отже позивач не несе відповідальності за їх зміст.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, інфляційні та відсотки за користування чужими коштами, але розмір пені, інфляційних та відсотків позивачем завищено.

Позивач нараховує пеню, інфляційні та відсотки за користування чужими коштами на суму вартості товару, визначену у видаткових накладних: № РН-0000460 від 30.06.2010р. на суму 36875,00 грн.; № РН-0000489 від 23.07.2010р. на суму 37845,00 грн.; № РН-0000523 від 11.09.2010р. на суму 80770,00 грн.

Додатком № 2 від 22.07.2010р. до договору визначено кількість товару, що поставляється відповідачу - 25000 кг та вартість партії товару - 36250,00 грн., тоді як згідно видаткової накладної № РН-0000489 від 23.07.2010р. позивач передав відповідачу товар у кількості 26100 кг вартістю 37845,00 грн. Отже 1100 кг товару поставлено понад визначений договором обсяг поставки, тобто за межами договору.

Так само, згідно додатку № 3 від 07.09.2010р. до договору, позивач зобов'язаний поставити відповідачу товар у кількості 25000 кг загальною вартістю 51250,00 грн. А по видатковій накладній № РН-0000523 від 11.09.2010р. відповідач отримав товар у кількості 39400 кг вартістю 80770,00 грн. Тобто на 14400 кг більше, ніж передбачено договором, отже поставка товару в кількості 14400 кг здійснена за межами вказаного позивачем у позовній заяві договору. В зв"язку з цим відсутні підстави для застосування передбачених договором відсотків та пені за несвоєчасну оплату поставленого за межами договору товару, а також для стягнення передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних з урахуванням зазначених позивачем підстав позову, а саме посилання на договір №60, які позивачем у встановленому порядку не змінювались, і з огляду на неправомірність застосування позивачем визначених договором строків оплати, до розрахунків за товар, поставлений за межами договору.

Крім цього, при обрахуванні розміру пені та відсотків позивачем не вірно визначено дату виникнення прострочення оплати по кожній накладній. Відповідно до умов договору оплата за поставлений товар повинна була здійснюватись протягом одного банківського дня з дати поставки товару (п. 3.3. договору). Тобто, по видатковій накладній № РН-0000460 від 30.06.2010р. прострочення зобов'язання виникає з 02.07.2010р., по видатковій накладній № РН-0000489 від 23.07.2010р. - з 27.07.2010р. та по накладній № РН-0000523 від 11.09.2010р. - з 14.09.2010р.

Також позивач неправомірно нараховує пеню та відсотки за день, коли зобов'язання було виконано.

З врахуванням зазначеного, стягненню підлягає пеня в сумі 4272 грн. 97 коп., інфляційні в сумі 3219,74 та відсотки за користування чужими коштами в сумі 99226 грн. 60 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені, інфляційних та відсотків за користування чужими коштами підлягає задоволенню частково в сумі 4272 грн. 97 коп. пені, 3219 грн. 74 коп. інфляційних та 99226 грн. 60 коп. відсотків за користування чужими коштами.

В іншій частині стягнення пені, інфляційних та відсотків позов задоволенню не підлягає.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10, ідентифікаційний код 30382533, р/р 26008020030424 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Придніпров'є" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Міронова 7А, оф. 302, ідентифікаційний код 34432823, р/р 26008388600010 в ПАТ АКБ "Базис", МФО 351760 м. Дніпропетровськ) 4272 грн. 97 коп. пені, 5153 грн. 49 коп. інфляційних, 99226 грн. 60 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 1086 грн. 19 коп. витрат по держмиту, 156 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

СуддяК.В. Тимошенко

Повне рішення складено 10.05.2011р.